Тема 3. Фінансова політика і механізм її реалізації

При нормативному методі розподілу дуже важливо установити оптимальне співвідношення між нормативним регламентуванням та самостійністю юридичних і фізичних осіб у витрачанні коштів.

Метод фінансового регулювання визначає характер дії фінан-сового механізму. Кожний метод може мати безліч модифікацій за-лежно від того, які елементи розподільних відносин він охоплює. Кожному з елементів відповідає певне цільове призначення у вигля-ді закріплених за ним функцій. Таким чином, у складі фінансового механізму створюється набір фінансових інструментів, з допомогою яких здійснюється вплив на різні сторони суспільного розвитку.

Видами таких інструментів є податки, внески і відрахування, суб-сидії та дотації. Конкретний склад фінансових інструментів постій-но змінюється залежно від завдань фінансової політики. Чим ширше втручання держави у фінансову діяльність підприємств і населення, тим більше їй потрібно інструментів. Розширення самостійності під-приємств в умовах переходу до ринкових відносин привело до зву-ження кола фінансових інструментів. Нині до них належать платежі в бюджет і фонди цільового призначення, державні дотації, а також амортизаційні відрахування.

Таким чином, функціонування фінансового механізму забезпечу-ється через організаційні структури, які характеризують надбудову суспільства. Це правове регулювання, планування, організація та контроль. Правове регламентування відображається в розробленні та прийнятті законодавчих актів з фінансів. Ця функція покладається на органи державної влади. Фінансове планування полягає в розроб-ленні фінансових планів, на основі яких ведеться оперативне управ-ління. Основний фінансовий план — бюджет держави — затверджу-ється законодавчо. Функції організації фінансової діяльності в країні покладаються на органи державного управління і безпосередньо на Міністерство фінансів та Центральний банк. Ефективність управ-ління фінансовим механізмом залежить насамперед від чітких, зла-годжених та узгоджених дій цих органів. Фінансовий контроль дає можливість постійно стежити за рухом грошових потоків, він забез-печує перевірку законності здійснення фінансових операцій і тим са-мим правильне спрямування дії фінансового механізму.

3.3. Особливості фінансового планування

Найбільш вагомим елементом фінансового механізму є фінансо-ве планування.

Фінансове планування є діяльністю по складанню планів фор-мування, розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-адміністративних одиниць, країни в цілому.

Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ре-сурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП, а результатом — складання різних видів фінансових планів і прогнозів.

Фінансовий план — це план формування, розподілу і викорис-тання фінансових ресурсів.

Фінансові плани складаються окремими підприємствами, орга-нізаціями, установами, їх об’єднаннями (баланси доходів і видатків, кошториси, бізнес-плани, платіжні календарі); на рівні міністерств, відомств, державних комітетів, державних цільових фондів; в розрізі окремих територій (місцеві бюджети), а також на рівні країни в ціло-му (Державний бюджет України, зведений бюджет, зведений баланс фінансових ресурсів).

За тривалістю дії розрізняють:

– перспективні фінансові плани (на період понад 1 рік);

– поточні (на 1 рік);

– оперативні (на квартал, місяць).

Діяльність, пов’язана із складанням кожного фінансового плану передбачає виконання певних видів робіт з використанням відповід-них методів.

Фінансове планування здійснюється в декілька етапів:

– аналіз виконання показників фінансових планів за попередній період;

– розрахунки доходів і видатків на плановий період;

– збалансування доходів і видатків фінансового плану.

В ході фінансового планування використовуються різні методи: економічного аналізу, економіко-математичні методи, методи коефі-цієнтів, або екстраполяції, нормативні та балансові методи.

Так, нормативний метод у фінансовому плануванні передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це нормативи утворення фондів грошових коштів, нор