Тема 3. Фінансова політика і механізм її реалізації

Залежно від поставлених цілей фінансова політика поділяється на стратегічну (перспективну) фінансову політику та тактичну.

Фінансова стратегічна політика — це комплекс заходів, спрямо-ваних на досягнення перспективних фінансових завдань. Стратегічні завдання фінансової політики найчастіше пов’язують зі структурни-ми змінами у фінансовій системі та фінансовому механізмі загалом (рис. 3.1).

Стратегічні завдання фінансової політики

 

 

Забезпечення безперервності відтворювальних процесів

 

Забезпечення суспільної рівноваги шляхом мобілізації і використання фінансових ресурсів для соціальних гарантій членам суспільства

Забезпечення зростання національного багатства

Рис. 3.1. Стратегічні завдання фінансової політики

Перспективна фінансова політика розрахована на тривалий пе-ріод. Вона має забезпечити виконання стратегічних масштабних за-вдань, які потребують великих витрат часу та капіталу.

Фінансова стратегічна політика має такі різновиди як:

– політика економічного розвитку;

– політика стабілізації;

– політика обмеження ділової активності.

Під політикою економічного розвитку розуміють систему фінан-сових заходів, спрямованих на збільшення фактичного обсягу вало-вого національного продукту (ВНП) та підвищення рівня зайнятості населення.

 Політика стабілізації — це система фінансових заходів, спрямо-ваних на утримання обсягу випуску продукції на досягнутому в краї-ні рівні.

Політика обмеження ділової активності — це система екстремаль-них фінансових заходів, спрямованих на зниження темпів зростання реального обсягу ВВП порівняно з досягнутими. Уряд застосовує і таку політику в періоди економічного піднесення для того, щоб запо-бігти кризі перевиробництва.

Тактична фінансова політика спрямована на розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фінансових ресурсів і зміни способів організації фінансових зв’язків.

Фінансова політика залежно від інструментів, що використову-ються, поділяється на монетарну та фіскальну (рис. 3.2).

 

Рис. 3.2. Види фінансової політики

Під грошово-кредитною політикою розуміють:

– забезпечення стабільності грошового обігу через управління емісією, регулювання інфляції і курсу національної грошової одиниці;

– управління діяльністю фінансового ринку через регламентацію емісії і розміщення держаних і корпоративних цінних паперів і регулювання їх дохідності;

– забезпечення своєчасності розрахунків у народному господар-стві і в різних ланках фінансової системи через регламентацію і регулювання діяльності банківської системи.

 

Тема 3. Фінансова політика і механізм її реалізації

Основним об’єктом грошово-кредитної політики є сукупна гро-шова маса, від розміру якої зале жить динаміка основних показників розвитку економіки.

Фіскальна політика реалізує інтереси держави, її головне призна-чення — вилучення частини ВВП на загальнодержавні потреби, пере-розподіляючи ці кошти через бюджет.

Держава захищає свої інтереси також через митну і валютну по-літику. Відповідно до заінтересованості держави в розширенні або скороченні свого експорту чи імпорту застосовується система мит-них платежів або конкретний митний режим. Головним завданням митної і валютної політики є примноження золотовалютних резервів держави.

Фінансова політика реалізується зазвичай у декілька етапів. – формування науково-обґрунтованих концепцій розвитку на основі вивчення вимог економічних законів, аналізу перспек-тив удосконалення виробництва та населення; – визначення основних напрямків використання фінансів у ви-робництві та в поточному періоді, тобто формування стратегії і тактики фінансової політики. На цьому етапі виходячи з по-ставлених задач слід ураховувати можливості збільшення та зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішні, політичні та економічні фактори; – безпосередні практичні дії, спрямовані на досягнення постав-лених цілей. Таким чином, дієздатність фінансової політики залежить від ефек тивності діяльності держави на кожному етапі та правильності прийнятих рішень. Її формування починається з чіткого визначення цілей та постановки обґрунтованих завдань. Виходячи з цього здій-снюється вибір типу фінансової політики — політика економічного розвитку, політика стабілізації чи політика обмеження ділової актив-ності. На цій основі обираються напрями реалізації (вирішується, які завдання забезпечуються засобами монетарної, а які — фіскальної по-літики) та інструменти реалізації і способи забезпечення скоордино-ваності їх дії.