Тема 2: Основні категорії лінгвоаналізу художнього тексту (2 год.)

1. Принципи лінгвістичного аналізу художнього тексту (загальний огляд).

2. Методи лінгвоаналізу.

3. Лінгвістичний коментар художнього тексту як методичний прийом.

4. Поняття «інтерпретація» художнього тексту.

5. Можливості застосування лінгвоаналізу при роботі над текстом у школі.

Основні поняття: лінгвоаналіз художнього тексту, принцип, метод, прийом лінгвоаналізу, ідея тексту, мовний матеріал тексту, лінгвістичний коментар, інтерпретація.

Література

1. Гореликова м.И., Магометова д.М. Лингвистический анализ художественного текста. – м.: Просвещение, 1988. – 152с.

2. Ковалик І.І., Мацько Л.І., Плющ М.Я. Методика лінгвістичного аналізу художнього тексту. – К.: Вища школа, 1984. – 120 с.

3. Крупа М. Критерії відбору художньої словесності для лінгвоаналізу// Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту. – Тернопіль: Лілея. – 1997. – 6-24, або: Дивослово, 2001, №7. – С.6-24.

4. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. – К.: Рад. Школа, 1986. – 168с.

5. Шанский н.М. Лингвистический анализ художественного текста. – л.: Просвещение, 1990. – 450с.

Зміст лекційного заняття:

Методологічною основою лінгвістичного аналізу художнього тексту є принципи і прийоми виявлення специфіки мовних явищ у творі: принцип історизму, стильова приналежність тексту, жанрова приналежність тексту, літературно-художня позиція автора, аналіз мовних явищ на всіх мовних рівнях, смислова і граматична організація тексту.

Провідні методи дисципліни: індукції, дедукції, порівняльно-історичний, описовий, зіставний, метод експериментальної лінгвістики, квантативний.

Основні прийоми лінгвоаналізу: статистичний, семантико-стилістичний, прийом роботи зі словником, прийом лінгвістичного експерименту тощо.

Семантична та естетична цілісність тексту формується на матеріалі усіх рівнів у їх ієрархічній послідовності. Предметом аналізу є розуміння тексту як складного синтаксичного цілого. Одним із аспектів аналізу може бути функціональна роль інтонації (її варіювання, інтенсивність), а у віршованому творі - розгляд його ритмічної організації (рима, її тип).

Словник тексту відображає умови створення авторських неологізмів (оказіоналізмів), що впливають на результативність образного сприйняття тексту.

Тема 3: Рівневий аналіз художнього тексту (2 год.)

1. Рівні лінгвоаналізу (загальний огляд).

2. Графемний аналіз як один із рівнів ЛАХТу.

3. Фактори текстотворення.

4. Словник тексту.

Основні поняття: рівень аналізу, рівнева система, графема, ритмомелодика, милозвучність тексту, звукові повтори, морфемний повтор, авторський неологізм, синоніми, антоніми, омоніми, пароніми, багатозначні слова, тропи, запозичення, діалектизми, професіоналізми, терміни, жаргонізми, застаріла лексика, морфологічні засоби тексту, речення, стилістичні фігури синтаксису (інверсія, анафора, епіфора, паралелізм, еліпсис, асиндетон, полісиндетон тощо), символ, фактори текстотворення, словник тексту.

Література

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 368с.

2. Гореликова м.И., Магометова д.М. Лингвистический анализ художественного текста. – м.: Просвещение, 1988. – 152с.

3. Дорошенко С.І. Граматична стилістика української мови. – К.: Рад. шк., 1985.

4. Єрмоленко С. Нариси з української словесності: стилістика та культура мови. – К.: Довіра, 1999. – 234с.

5. Кожина Н. М. Стилистика русского языка. - 2-е изд. ­М., 1983. – 214с.

6. Крупа М. Поліфонічне сприймання художнього тексту як передумова правильної інтерпретації // Наукові записки ТДПУ. Серія: Лінгводидактика. – 1998. - №2 (1). – С.93-96.

7. Літературознавчий словник-довідник/ Гром'як Р.Т., Ковалів Ю.І. та ін. – К.: ВЦ "Академія", 1997. – 752с.

8. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. – К.: Рад. Школа, 1986. – 168с.

9. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К.: Вежа, 1994.

10. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1992.

Зміст лекційного заняття:

Рівень цілісного аналізу. Модель тексту (художнього/нехудожнього). Заголовок як один із факторів художнього сприйняття тексту. Заголовок у художньому творі. Окремі елементи тексту: слова-концепти, символічні значення, символ як універсальне філософське поняття, національні символи, індивідуально-авторські символи, літературні оніми, імена в поетичному мовлення, семантика великої літери, інтонаційно-пунктуаційні засоби виражальності.

Художній текст – не являє собою набір речень, порядок яких визначений тільки реальною послідовністю подій, що описуються. Поняття симетрії складне, воно проявляється в різних видах. Повторення у тексті синонімів, антонімів, омонімів, слів, що мають однакове стилістичне забарвлення, – це явища, які й складають особливості композиції тексту.

Особливий інтерес представляє композиція поетичного тексту. Крім різного роду стилістичних фігур, поети використовують такі прийоми, як повтор рядка.