
- •Лекція №1 План
- •Складові едитології
- •Контрольні запитання
- •Лекція № 2 План
- •Основні функціональні обов’язки редактора:
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •1.Партико з.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.
- •Лекція № 3 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 4 План
- •Олександр Опанасович Потебня
- •Пантелеймон Олександрович Куліш
- •Василь Григорович Кричевський
- •Григорій (Георгій) Іванович Нарбут
- •Микола Омелянович Макаренко
- •Олексій Олексійович Сидоров
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 5 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 6 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 7 План
- •Етапи редакційно-видавничого процесу.
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 8 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 9 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 10 План
- •Переставлення
- •Видалення
- •Вставлення
- •Спеціальні методи
- •Скорочення
- •Опрацювання
- •Перероблення
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 11 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 12 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 13 План
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 14 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 15 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 16 План
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 17 план
- •Головні ознаки класифікації сучасних видавництв
- •Порядок створення видавництва
- •Порядок реєстрації видавництва
- •Типові структури видавництв
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 18 план
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 19 план
- •Поняття "видавнича продукція"
- •Періодичність
- •Характер інформації
- •Наукові та науково-популярні видання
- •Офіційні та нормативні виробничо-практичні видання
- •Навчальні видання
- •Довідкові видання
- •Рекламні видання
- •Літературно-художні видання
- •Знакова природа інформації
- •Матеріальна конструкція
- •Мовна ознака
- •Повторність випуску
- •Інші критерії
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 20 план
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 21 план
- •Контрольні запитання
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 22 план Стосунки видавництва і поліграфічного підприємства
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 23 план Основні етапи роботи видавця з поліграфічним підприємством
- •Від ченців-книгонош - до мережі дистрибуції друкованих видань
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 24 план
- •1.Маркетинг і промоція.
- •2. Складові системи продажу друкованих видань у ринкових умовах
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 25 план Стосунки видавництв і реалізаторів
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 26 план Правове регулювання стосунків між видавцями, авторами, поліграфістами, реалізаторами
- •Список рекомендованої літератури
- •Лекція № 27 план
- •Список рекомендованої літератури
Спеціальні методи
Спеціальні формалізовані методи використовують здебільшого для виправлення компонентів нетекстової частини оригіналу.
До числа спеціальних методів належать:
виправлення таблиць (наприклад, треба переставити назви стовпців таблиці на місце назв рядків, а назви рядків – на місце назв стовпців);
виправлення ілюстрацій (наприклад, треба змінити насиченість якогось кольору);
виправлення проекту видання (наприклад, необхідно втягнути абзац на задану величину вліво).
Спеціальні методи, як правило, несуттєво змінюють повідомлення, але при цьому вимагають від редактора детальних знань щодо технології такого виправлення.
Спеціальні методи виправлення є трудомісткими.
Скорочення
Скороченням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов’язково, щоб компоненти, які видаляють, містили помилки.
Скорочення найефективніше виконувати у такий спосіб:
визначити рівень, на якому слід провести скорочення;
вибрати шкалу для експертних оцінок;
біля всіх компонентів визначеного рівня поставити експертні оцінки, що вказують на ступінь відповідності компонента основній темі повідомлення;
видалити з повідомлення компоненти, оцінка яких свідчить про те, що вони найменше стосуються основної теми повідомлення.
Опрацювання
Опрацюванням називають такий неформалізований метод виправлення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25-30%.
Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок.
Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можливості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.
Перероблення
Переробленням називають такий неформалізований метод виправлення помилок, який вимагає переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому в цілому ступінь редагованості повідомлення не перевищує 30-50%.
Цей метод, як правило, застосовують до тих повідомлень, автори яких подають цінну для реципієнтів інформацію, проте мають низький кваліфікаційний рівень. Завдяки використанню цього методу вдається суттєво піднести науковий та мистецький рівень повідомлень.
Серед негативних характкристик методу слід назвати:
наявність у тексті максимальних за обсягом змін;
необхідність пристосування до авторського стилю, що пов’язане зі значними труднощами;
найвища серед усіх методів виправлення трудомісткість виконання.
Застосовувати перероблення слід у виняткових випадках, причому бажано лише за попередньою згодою автора.
Неформалізовані (творчі) виправлення, наслідком яких є ступінь редагованості повідомлення понад 50%, не можна вваажати редагуванням. Їх слід розглядати як літературний запис авторського повідомлення іншою людиною.