Тема 2. Мале підприємництво у ринковій економіці

2.1. Загальна характеристика і особливості малого підприємництва

2.2 Роль і місце малого підприємництва у структурі перехідної та ринкової економіки

2.3 Фактори, що впливають на конкурентні переваги

підприємств малого бізнесу

2.1. Загальна характеристика і особливості малого підприємництва

Високий рівень розвитку малого підприємництва виступає необхідною складовою сучасної моделі ринково-конкурентного господарства. Малий бізнес, як іманентна складова сучасного виробництва багато в чому сприяє підтримці конкурентного тонусу в економіці, створює природну соціальну опору суспільному устрою, який організовано на засадах ринку, і формує новий для України соціальний прошарок підприємців.

Малий бізнес демонструє високу проникну спроможність, функціонуючи в місті та на селі, у промисловості, сільському господарстві, сфері послуг та інших галузях економіки. Малі підприємства пом’якшують агресивність ринкового середовища, беручи на себе ринкові ризики, забезпечуючи ринковий симбіоз та узгоджену діяльність ринкових структур різного масштабу. На додаток до масового виробництва великих підприємств вони створюють товари індивідуального та малосерійного попиту з урахуванням демографічних, національних, регіональних, соціально-культурних та інших споживчих особливостей ринку. Особливу роль вони виконують у підприємницькій стратегії економічного розвитку регіонів, подоланні репресивності та розвитку регіонів.

Мале підприємство є самостійним господарюючим суб'єктом, який може здійснювати усі види діяльності, не заборонені законодав­ством, на власний ризик з метою отримання доходу. При виз­наченні поняття "мале підприємство" потрібно враховувати не тільки кількісні показники, а й якісні, такі як правова неза­лежність, єдність права власності та самостійне управління фірмою, безпосередній характер відносин між господарем і най­маними працівниками, повна відповідальність за кінцеві ре­зультати діяльності, обмежений ринок збуту, сімейне віддання справі. Тобто, як бачимо, суб'єктами підприємництва можуть бути тільки економічно незалежні особи.

Таким чином, малі підприємства є організаційно-економіч­ним видом підприємств, які у відповідності із ст.2 Закону Ук­раїни "Про підприємства в Україні" визначають за показником чисельності працівників, або річного валового доходу.

В Україні до малих підприємств відносять підприємства з чисельністю працюючих від 15 до 200 осіб у залежності від галузі. У промисловості і будівництві такими є підприємства з чисельні­стю 200 осіб, у науці і сфері обслуговування - до 100 осіб, у неви­робничій сфері - до 25 осіб, у роздрібній торгівлі - до 15 осіб.

Для визначення категорій підприємств використовують два головні критерії середньооблікову чисельність і валовий річний дохід.

Середньооблікова чисельність працівників за звітний пері­од для окремих підприємств повинна складати:

• для мікропідприємств - до 10 осіб;

• для малих підприємств - до 50 осіб;

• для середніх підприємств - до 250 осіб;

• для великих підприємств - понад 250 осіб.

Обсяг виручки (валового доходу від реалізації продукції, робіт і послуг) за рік повинен складати:

• для мікропідприємств - 500 тис. грн;

• для малих підприємств - 1 млн грн;

• для середніх підприємств - 5 млн грн;

• для великих підприємств - понад 5 млн грн.

Наведені показники застосовуються для визначення, до якої групи відноситься підприємство через календарний рік з дати реєстрації підприємства.

Указом Президента України "Про державну підтримку малого підприємництва" суб'єктами малого підприємництва визначаються зареєстровані фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без отримання статусу юридич­ної особи, а також юридичні особи - суб'єкти підприємниц­тва будь-якої організаційної форми власності, у яких середньооблікова чисельність за звітний період на переви­щує 50 осіб і валовий дохід - 1 млн грн.

До суб'єктів малого підприємництва не належать довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи, а також суб'єкти, частка яких в уставному фонді понад 25%.

За оцінками експертів Світового банку в країнах, що розвиваються налічується понад 50 визначень малого підприємництва. Так, наприклад, у Японії такими критері­ями вважають розмір капіталу, чисельність працівників та галузеву належність. Згідно з законодавством до середніх і малих належать підприємства, що мають 300 працівників (у промисловості, будівництві, транспорті, зв'язку, кредит­них установах, комунальному господарстві). На практиці малі і середні підприємства розподіляють на сім груп за­лежно від чисельності працівників. У Великобританії підприємство є малим, якщо чисельність працівників скла­дає до 200 осіб. За кількістю працівників і капіталу відносять підприємства до малих у Італії, в Індії критерій - чисельність працівників та інвестиції, а у багатьох галузях враховується рівень використання енергії.

Найбільш важливі ознаки, характерні для малих підприємств:

• підприємство представлено особистістю самого підприємця, який є керівником, а часто і власником;

• підприємець має у своєму розпорядженні мережу осо­бистих контактів із покупцями, постачальниками;

• підприємство виготовляє продукцію на індивідуальні замовлення покупців;

• контакти між керівництвом та співробітниками є тісними та неформальними;

• організація виробництва несильно формалізована;

• підприємство може швидко реагувати на зміни еконо­мічного середовища.

Мале підприємництво є основою, необхідним компонентом ринкової економіки, а також він указує, що варто визнати, що хоча нові ринкові структури істотно змінили економіку України (функціонування якої в даний час значною мірою спирається на малий бізнес), однак поставлене завдання повністю не було вирішено. Ні за масштабами участі у вирішенні проблем української економіки, ні за наміченими цілями, ні за функціями, які має виконувати сектор малого бізнесу, досягнуті в цій сфері результати не можуть бути визнані задовільними. Малому бізнесу не тільки не вдалося повною мірою вирішити поставлені проблеми, але і він сам ініціював цілий ряд нових проблем, обумовлених нерозвиненістю ринкових відносин: розвиток тіньового обороту, відхід від оподаткування, низька якість продукції, криміналізація економіки .

Підприємства малого бізнесу є вкрай чутливими до будь-яких змін, які відбуваються в зовнішньому середовищі. Саме тому, що вплив такого середовища є істотним, результати діяльності й рівень життєздатності підприємств малого бізнесу значно варіюють. Про компенсаторні можливості як про здатності відновлення обсягів виробництва, рівня ділової активності, якості продукції, обсягів товарообігу тощо постає питання тоді, коли виникає необхідність відновлення діяльності підприємств малого бізнесу після негативного впливу зовнішнього середовища.

по-перше, компенсаторні можливості належать до розряду потенційних можливостей, властивих будь-якому господарюючому суб'єкту. Потенційність таких можливостей обумовлена наявністю у підприємств ресурсів різних видів;

по-друге, участь компенсаторних можливостей у житті будь-якого підприємства, у тому числі й малому бізнесі, як правило, не є повсякденною. Оскільки основна частина загроз діяльності підприємств малого бізнесу випливає із його зовнішнього середовища, то дане допущення підкреслює затребуваність компенсаторних можливостей таких підприємств у результаті негативного впливу зовнішнього середовища (хоча позитивний його вплив де-юре існує);

по-третє, компенсаторні можливості, будучи за своєю природою потенційними, можуть активізуватися, використовуватися й розвиватися. Отже, можна зробити припущення про три базових стани компенсаторних можливостей: спокою (заснований на потенційному характері таких можливостей); активації (розрахований на миттєвість і короткостроковість їх використання); розвитку (припускає збільшення потенціалу компенсаторних можливостей і сприяння безперервному здійсненню життєдіяльності підприємств малого бізнесу протягом довгострокового періоду).

При цьому активізацію компенсаторних можливостей слід розглядати як готовність підприємства до тих змін, які можуть з'явитися в його діяльності в результаті негативного впливу зовнішнього середовища. Тоді під використанням компенсаторних можливостей варто розуміти приведення в дію наявних у підприємства малого бізнесу таких можливостей у зв'язку із проявом у його діяльності наслідків негативного впливу зовнішнього середовища. Під розвитком компенсаторних можливостей необхідно розуміти їх приведення відповідно до впливу змін зовнішнього середовища на діяльність підприємства, тобто розглядається як певним чином організований процес, що припускає використання цілого комплексу інструментів.

Під компенсаторними можливостями, зважаючи на особливості діяльності підприємств малого бізнесу розуміються можливості господарюючого суб'єкта за певний період часу самостійно або з урахуванням зовнішньої підтримки відновити масштаб своєї діяльності до рівня, що передував подіям, які послужили причиною її порушення тією або іншою мірою. Розвиток компенсаторних можливостей сприяє безперервній життєдіяльності підприємства протягом довгострокового періоду.