8.4. Банки і банківська діяльність

Щоденно суб'єкт підприємництва пов'язаний з його обслуговуванням банком. Діяльність банків визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність". Він надає таке визначення банку.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Націо­нального банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вкла­ди грошових коштів фізичними та юридичними особами та розміщення зазначе­них коштів від свого імені на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ве­дення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень Закону (комерційних банків).

Національний банк (НБУ) - центральний банк України, особливий орган дер­жавного управління, юридичний статус, завдання, функції і засади діяльності яко­го визначаються Конституцією України, Статутом НБУ, Законом України "Про Національний банк України" та іншими законами України.

Національний банк України виконує функції:

- емісія грошей - забезпечує державу наявними засобами, грошима;

- "банк-банків " - розрахунково-касове і кредитне обслуговування банків комер­ційних;

- грошове - кредитне регулювання економіки, тобто проведення монетарної політики;

- "банк-уряду "- організація обслуговування урядових структур і держбюджету.

Комерційний банк - банк, який здійснює кредитування підприємств головним чином за рахунок тих грошових капіталів, які він одержує у вигляді вкладів клієнтів.

Комерційні банки класифікуються за певними ознаками:

- унітарні - державні підприємства, акціонерні товариства;

- за колективною формою власності—пайові підприємства, акціонерні товари­ства.

Нині в Україні діють два унітарні банки державної форми власності Укрексімбанк і Ощадний банк, решта комерційних банків - це банки колективної форми власності.

Функціями комерційних банків щодо надання послуг суб'єктам підприємниц­тва є:

- залучення вільних грошових коштів, заощаджень, запозичень;

- організація і здійснення розрахунків між суб'єктами підприємництва;

- кредитування окремих одиниць господарювання;

- збереження фінансових і матеріальних цінностей своїх клієнтів;

- випуск платіжних документів, інших цінних паперів, купівля-продаж та інші операції з ними;

- купівля-продаж валюти, дорогоцінних металів;

- придбання засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

- падання клієнтам консультацій.

Виконуючи названі функції, банківські установи здійснюють ряд операцій. У комерційних банках їх можна поділити на активні і пасивні. До активних опе­рацій належить операції з надання кредитів, вкладення у цінні папери, форму­вання касових залишків і резервів, формування інших активів.

Операції, пов'язані із залученням грошових коштів, називаються депозитни­ми операціями.

До пасивних операцій банків належать залучення коштів на депозитні рахун­ки (поточні строкові, ощадні, валютні), не депозитні залучення коштів (одержан­ня позик від центрального банку, випуск банківських облігацій, векселів, ство­рення інших зобов'язань).

Підприємницька діяльність у системі ринкової економіки неможлива без пе­ріодичного використання різноманітних форм залучення кредитів. Кредит - це форма позичкового капіталу, що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тими, хто надає кредит і тим, хто його отри­мує. Виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечен­ня безперервного процесу відтворення.

Кредиторами підприємства можуть бути:

- банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинго­вий кредити);

- у підприємства (комерційний кредит);

- держава (державний кредит, який надається через уповноважені банки);

- міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки).

До видів кредитів належить: банківський; комерційний; державний; лізин­говий.

Банківський кредит - це економічні відносини між кредитором та позичальни­ком з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, плат­ності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредит­ним договором.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит - це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єк­тами господарювання.

Лізинговий кредит - це стосунки між суб'єктами господарювання, які виника­ють за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

Банківський та державний кредит надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та комерційний - у товарній.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікується за такими ознаками:

1. Цільова направленість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на: фінансування оборотного капі­талу; фінансування основного капіталу; викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредит на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди. Не можуть отримати кредити підприємства:

- проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

- під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, дов­гостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованого відсотковою ставкою підприємствам надаються пере­важно за умов стабільної економіки.

За економічною нестабільністю підприємствам, як правило, надаються пози­ки з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити н офіційної облікової ставки Націо­нального банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в бан­ках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Позика банківська - цільовий кредит, який надають банки підприємствам (фірмам), організаціям або окремим особам на умовах терміновості, поворотності та безпечності, платності.

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру (рис. 8.4).

Рис. 8.4 Види банківського обслуговування підприємця

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укла­дення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одно­разовими платежами у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок креди­ту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиції в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршення фінансово­го стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією.

Овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах зазда­легідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний по­зичковий рахунок - контокорент (італ. conto corente - поточний рахунок) - єди­ний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображаються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка віл реалізації продукції, наданий кредит та інші надход­ження). Контокорент - це поєднання позикового рахунку з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківський практиці.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номі­нальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Переваги такого кредиту для підприємства:

- гарантія того, що кредити, які надає підприємство своїм контрагентам, мо­жуть бути рефінансовані в банку за вигідною відсотковою ставкою;

- у зв'язку з наявністю солідарної відповідальності за векселем, банки не вима­гають додаткових гарантій від підприємств;

- такий кредит поліпшує умови ліквідності суб'єктам господарювання.

Надання облікового кредиту здійснюється на підставі поданої підприємством заяви на дисконтування векселів. Банк ретельно перевіряє репутацію підприєм­ства -векселедавця, а також підприємства - пред'явника векселя. Коли їх фінан­совий стан є позитивним, банк дисконтує вексель. При цьому він залишає за со­бою право повернути ті векселі, які викликають підозру.

Мають місце два шляхи виплати підприємством відсотків за кредит - прості відсотки і складні. При цьому загальний обсяг відсоткових виплат різний.

Кредитування суб'єктів підприємницької діяльності відбувається на принци­пах терміновості, поворотності, платності, забезпеченості позик, кредитоспро­можності позичальника, рівноправності сторін у кредитних відносинах.

Тому основні вимоги банків до позичальників наступні:

- забезпеченість власними коштами (не менш 50 % видатків);

- дотримання фінансової дисципліни;

- конкурентоспроможність тощо.

Для дотримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

- заяву;

- документи, що характеризують фінансовий стан клієнта;

- у форми бухгалтерської звітності;

- довідку про стан дебіторської і кредиторської заборгованості;

- відомості про спосіб забезпечення позики тощо.

Суб'єкт підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають в банках рахун­ки. Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані до­тримуватись чинного законодавства щодо відкриття рахунків.

Суб'єкти підприємництва і їхні підрозділи можуть мати такі рахунки в націо­нальній валюті:

- поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

- бюджетні рахунки, що відкриваються підприємства, яким виділяються кош­ти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

- кредитні рахунки, що відкриваються в будь-який установі банку, котра має право видати кредити;

- депозитні рахунки, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перерахову­ються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для переве­дення розрахунків у безготівковій та готівковій формах іноземних валют у разі здійснення поточних операцій в ЗЕД.

Основні принципи організації безготівкових розрахунків банками такі:

1. Обов'язкове зберігання підприємствами і установами грошових коштів в уста­новах банку.

2. Підприємство самостійно вибирає форми розрахунків і закріпляє їх у своїх договорах і угодах.

3. Кошти з розрахунків підприємства списуються за розпорядженням їх власника.

4. Поточні рахунки відкриваються установами банку тільки за умови повідом­лення про це податкового органу.

5. Момент здійснення платежу має бути максимально наближеним до часу відвантаження товару, здійснення послуг.

6. Платежі здійснюються в межах наданого банківського кредиту.

7. Розрахунки між суб'єктами підприємницької діяльності можуть здійснюва­тись готівкою, але постачальник отримувач коштів повинен суму отриманої го­тівки, провести через касову книгу і повернути на свій рахунок в банк.

Основні форми розрахунків через банк такі:

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахову­вати відносну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових коштів.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства постачальника до підприємства - сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижча ча­стина-доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслу­говує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальни­ка. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник товару (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів) коли він згоден оплатити товар, роботи, послуги, заповнює нижчу ча­стину цього документа і направляє в свій банк для переказу суми на розрахунко­вий рахунок постачальника.

Розрахунковий чек-це документ стандартної форми з дорученням своєму бан­кові переказати кошти на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів). На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємцю - от­римувачу платежу безпосередньо. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантаженний товар. Покритий акредитив перед­бачає попереднє депонування коштів. Непокритий акредитив - це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, яка оформ­люється векселем. Вексель - це письмове безумовне зобов'язання, боргова розпис­ка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у век­селі суми від особи, яка видала вексель у відповідний строк і відповідному місці.

Таким чином підприємець має широкий вибір установ банку, видів кредиту­вання, форм розрахунків тощо.