1.2. Економічна свобода і підприємництво

Ефективна підприємницька діяльність вимагає наявності у суб'єкта господарювання певної сукупності прав і свобод. Це потребує розробки законодавчих актів, у яких вони визнача­ються, матеріального, фінансового, соціально-економічного ре­гулювання розвитку підприємництва з боку держави. З метою розвитку свободи підприємництва, встановлення правових га­рантій його функціонування законодавчо затверджені обов'яз­ки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності.

Права підприємця:

• створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва;

• купувати повністю або частково майно і набувати майно­вих прав;

• самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно роз­поряджатися прибутком;

• укладати з громадянами угоди на використання їхньої праці;

• самостійно встановлювати форми і системи оплати праці для осіб, які працюють за наймом;

• отримувати будь-який не обмежений розмірами особис­тий дохід;

• брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійсню­вати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціальним страхуванням.

Обов'язки підприємця:

• укладати трудові угоди (контракти) з громадянами, яких вони беруть до роботи за наймом;

• здійснювати оплату праці особам не нижче за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечувати охо­рону праці та інші соціальні гарантії;

• дотримуватися правил для забезпечення законних інте­ресів споживачів;

• забезпечувати високу якість і надійність виготовленої продукції;

• отримувати ліцензії для деяких видів дозвільної діяль­ності у відповідності з чинним законодавством.

Відповідальність підприємця

Підприємець персонально відповідає за зобов'язання, пов'язані з його діяльністю, своїм майном, за винятком того майна, яке згідно з законодавством не може бути стягнено, за охорону навколиш­нього середовища, дотримання заходів щодо техніки безпеки, охо­рони праці, виробничої гігієни, за завдану шкоду і збитки.

Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом банкрутом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості та відсутня можливість для фінан­сового оздоровлення підприємства.

Найманому працівникові, який втратив працездатність, підприємець зобов'язаний відшкодувати витрати згідно з зако­нодавством.

Формування підприємництва в умовах перехідної економі­ки визначається загостренням безробіття і іншими кризовими явищами. За цих умов розвиток підприємництва відбувається не еволюційним шляхом, а переважно штучно, під впливом зовнішніх чинників.

У першу чергу з'являються так звані "вимушені" підприємці. Це група населення, яка втратила джерела пристойного існу­вання, вдається до дрібного бізнесу в торгівлі, сфері послуг та інших видах діяльності. Серед цих осіб значний прошарок скла­дають колишні технічні працівники, представники науки і осв­іти. У разі стабілізації економіки вони можуть знову трансфор­муватися у найманих працівників.

По-друге, сформувалася відповідна категорія "вдалих" підприємців, які вміло скористалися недосконалим законодав­ством, мають доступ до бюджетних ресурсів, сформували дже­рела власних нагромаджень і інвестування. Це найбільш дина­мічна категорія підприємців, яка швидко реагує на ринкові зміни, вміло використовує принципи сучасного менеджменту і недоліки чинного законодавства.

Третьою групою підприємців є колишні або сьогоднішні директори, управлінський і партійний корпуси, тобто ті, які обіймали відповідальні посади у державному секторі управ­ління економікою. Вони використовують заходи, які здійснює держава у процесі роздержавлення і приватизації, що дозволило їм швидко збагатитися і очолити монопольні структури. Але їх діяльність не вплинула на розвиток підприємництва, навпаки, переміщення державних коштів у приватні руки блокує продуктивне підприємництво, зок­рема інноваційну діяльність.

На відміну від державних і змішаних підприємств підприє­мництво має такі властивості:

• вищий рівень економічної відособленості і господарської самостійності у виборі видів діяльності, формуванні ви­робничих програм, виборі постачальників і споживачів. Одночасно зростає їх залежність від загальної ринкової кон'юнктури, інформації і зовнішнього середовища;

• поєднання орієнтації на досягнення комерційного успіху з отриманням прибутку. Прагнення збільшити прибут­ковість може посідати підпорядковане місце в ієрархії тактичних цілей і потреб для створення передумов для досягнення стратегічного успіху (розширення ринку, підвищення цін на акції);

• підвищена майнова та особиста відповідальність за прий­няття рішень, їх виконання і вміння передбачити та мінімізувати ризики від здійснення операцій.