6.2. Формування капіталу підприємства

Підприємницька діяльність передбачає наявність стартово­го капіталу. Він забезпечує фінансування проектів придбання і використання господарських ресурсів з метою отримання прибутку. Таке нагромадження початкового капіталу має назву статутного фонду.

Статутний фонд - це сукупність вкладів (у вартісному вира­женні) засновників у майно створюваного підприємства в розмі­рах, визначених установчими документами, для забезпечення його діяльності. Статутний фонд одночасно забезпечує фінансо­во-економічні умови (як стартовий інвестиційний капітал) та регулює відносини власників щодо частки майна, виробленої продукції і прибутку. Внески власників господарського товари­ства до статутного фонду можуть бути здійснені у таких формах:

• майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

• цінні папери (акції і облігації);

• права на користування природними ресурсами, майном, об'єктами інтелектуальної власності та іншими майнови­ми правами;

• грошові кошти (у тому числі і ТКВ).

• Іноземні інвестиції до статутного фонду можуть здійснюва­тися у такому вигляді:

• іноземна валюта, що визначається конвертованою НБУ;

• грошові одиниці України - при інвестуванні в об'єкт почат­кового інвестування або інші об'єкти відповідно до законо­давства України за умови сплати податку на прибуток;

• будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов'язані з ним май­нові права;

• акції, облігації і корпоративні права (права власності на частку у статутному фонді юридичної особи, створеної згідно з законодавством інших країн, виражені у конвер­тованій валюті).

На практиці найбільше проблем виникає у зв'язку із вкла­дами до статутного фонду у вигляді нематеріальних активів. Для правильної оцінки цих активів потрібно користуватися документом "Про порядок експертної оцінки нематеріальних активів" №969/97 від 27.07.95 р. Вартість залежить від виду нематеріальних активів, які умовно розподіляються на 5 груп:

• об'єкти інтелектуальної власності, до яких відносять пра­во власності на винахід, на корисну модель, на промис­ловий зразок, на сорт рослин, на фірмове найменування, на програмне забезпечення і науково-технічну інформа­цію - засвідчені патентами;

• об'єкт права користування природними ресурсами: пра­во користування надрами, земельною ділянкою, користу­вання геологічною, геоморфологічною та іншою інформа­цією про стан і можливості господарського використання природного середовища, право на використання водних, біологічних та інших ресурсів, яке може впливати на рівень екологічної безпеки підприємства і регіону;

• право на здійснення будь-якої діяльності, яке засвідчене ліцензією або патентом;

• гудвіл - вартість репутації фірми. Вартість цього нематеріаль­ного активу визначається як різниця балансової вартості ак­тивів підприємства і його ринкової вартості як цілісного май­нового комплексу, яка визначається на підставі управлінських якостей і технологій. До цієї групи відносять і ноу-хау;

• право власності на майно: квартира, телефон, право на місце на товарній або фондовій біржах.

Господарським товариствам забороняється використовува­ти для формування статутного фонду бюджетні кошти, креди­ти, застави, а страховим компаніям кошти страхових резервів. Для окремих видів діяльності вводяться обмеження щодо організаційно-правової форми порядку внесення коштів учас­никами. Так, страхові компанії можуть бути створені у формі акціонерного товариства, повних, командитських товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Проте внески до ста­тутного фонду цих компаній не можуть бути здійснені у формі нематеріальних активів, а частка грошових коштів у створено­му статутному фонді має бути не меншою 60%. При цьому доз­воляється сплата грошової частини внесків (не більше 25%) державними цінними паперами за їх номіналом.

Інвестиційна компанія може бути створена у формі акціонер­ного товариства з обмеженою відповідальністю, а інвестиційний фонд - у формі закритого акціонерного товариства. Внески заснов­ників інвестиційного фонду можуть бути зроблені лише готівкою, цінними паперами і нерухомим майном. При цьому частка одного засновника не може перевищувати 25% статутного фонду.

При формуванні статутного фонду розрізняють два понят­тя - внески і додаткові внески засновників до статутного фон­ду, які відрізняються за економічно-правовим характером.

Основні відмінності початкових і додаткових внесків у ста­тутний фонд (СФ):

• порядок формування СФ за рахунок внесків учасників є обов'язковим елементом установчих документів (ст. 4.51 Закону України "Про господарські товариства"). Порядок внесення додаткових внесків може і не передбачатися;

• вартість оцінки внеску становить частку засновника у ста­тутному фонді, додаткові внески, крім спеціально обумов­лених випадків, не впливають на його розмір;

• рішення про збільшення розміру СФ підлягає реєстрації, при додаткових внесках це не передбачається;

• у випадку банкрутства учасники товариства відповідають за борги у межах своїх часток у статутному фонді. При цьому додаткові внески не беруться до уваги;

• збільшення вкладів і розміру СФ вимагає внесення змін до Статуту товариства і одностайного рішення загальних зборів. При додаткових внесках рішення приймається на зборах простою більшістю голосів;

• внесок, як частина учасника у СФ виконує такі функції:

1. Інвестування діяльності підприємства.

2. Регулювання відносин власності.

3. Управління товариством.

Додаткові внески виконують тільки функції інвестування.