Додаток

до Порядку одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів встановлює

ПЕРЕЛІК

отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів, виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація яких здійснюються за наявності дозволу.

Лекція 24 Державний облік і паспортизація відходів. Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів; місць видалення відходів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. №1216 "Порядок ведення реєстру місць видалення відходів".

Місця видалення відходів (МВВ) – спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально установлених органів у сфері поводження з відходами.

Власник місць (чи об'єктів) видалення відходів – будь-яка фізична або юридична особа, що здійснює видалення відходів на законних підставах, у тому числі виробник відходів.

До реєстру вносять усі місця видалення відходів.

На кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування та код відходів, їх кількісний і якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації.

Спеціальний паспорт складається власником МВВ згідно Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів. Ці роботи фінансуються за рахунок коштів місцевих фондів ОНПС.

Повнота і якість реєстру покладається на органи Мінекобезпеки на місцях, а ведення реєстру здійснюють місцеві державні адміністрації.

Дані реєстру уточнюються щорічно.

Реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів МВВ, звітних даних від виробників відходів, відомостей органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Місцеві державні адміністрації і органи Мінекобезпеки визначають перелік МВВ до реєстру, а власником дають наказ про створення паспорту і термін їх реєстрації.

Тільки ліцензійовані організації, або власники МВВ здійснюють інвентаризацію МВВ та складають проекти їх паспортів.

Проекти паспортів МВВ даються на погодження до органів МОЗ, Мінпраці та Держбуду на місцях і до відповідальних організацій управління Держкомгеології і Держводгоспу. Після погодження проекти МВВ передають на розгляд у місцеві органи Мінекобезпеки, які розгляддають їх у двотижневий термін. Після чого (якщо погодження паспортам присвоюється реєстраційний номер і фіксується дата реєстрації і оригінал повертається власнику МВВ, а копії органу Мінекобезпеки на місці та місцевій державній адміністрації.

Щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду і погодженню.

На основі даних паспортів МВВ місцеві органи Мінекобезпеки визначають 1) рівень екологічної безпеки МВВ; 2) категорію їх екологічної безпеки для НПС та здоров'я людини. Висновки надсилаються власником МВВ для вжиття ними заходів щодо екологічного функціонування МВВ.

Безхазяйні відходи – відходи, що не мають власника або власник яких невідомий. Вони виявляються на основі заяв громадян, підприємств, установ, організацій, результати штатних інспекційних перевірок органів Мінекобезпеки на місцях, санітарно-епідеміологічної служби. Ці заяви розглядаються на черговому (позачерговому) засіданні постійно діючої комісії з питань поводження з безхазяйними відходами. У разі визначення власника – правоохоронні органи, експерти.

За результатами роботи комісії:

1. акт до місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування щодо подальшого поводження з відходами;

2. порушують справу про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про відходи та нормування заподіяної шкоди.

Реєстр об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів складається з 2 частин:

1. об'єкти утворення відходів – ОУВ,

2. об'кти оброблення і утилізації відходів – ООУВ, якщо на них показник загального обсягу оброблення, утилізації відходів > 100т/рік

До реєстру об'єкти ОУВ, для яких показник загального утворення відходів = 1000 умовних одиниць на рік П_ЗУВ>П_{ГЗ(граничне значення)} : П_ЗУВ= 5000хМ₁+ 500хМ₂+ 50хМ₃+ М₄, де М₁, М₂, М₃, М₄ – умовні одиниці відходів на ОУВ за класами небезпеки.

До реєстру ОУВ, для яких П_ЗУВ<П_ГЗ, якщо вони розташовані у рекреаційній і курортній зоні.

Власники ОУВ та ООУВ, що підлягають до реєстру , або за їх дорученням організації, що мають відповідну ліцензію заповнюють реєстрові карти і подають їх у встановлений місцевими державними адміністраціями термін на розгляд до органів Мінекобезпеки на місцях, які розглядають і затверджують їх у місячний термін. (реєстрові карти надано на стор. 31-53 Постанови).

Згідно Порядку розроблення і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів на кожному підприємстві готується і утверджується дозвіл на розміщення відходів, який надсилається погодження у орган Мінекобезпеки на місці (Державне управління екологічної безпеки в Харківській області) до 1 квітня, якщо відходи утворюються та розміщуються на території, до 1 червня поточного року на одержання дозволу на розміщення відходів у наступному році:

1. проект ліміту на утворення відходів – максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на їх іншому власнику (розміщення, утилізацію, знешкодження) або на утилізацію чи розміщення на своїй території;

розраховується на підставі нормативів утворення для кожного виду відходів за класами їх небезпеки і дорівнює ∑ (обсягів відходів на території) і (переданих іншому власнику);

2. не може перевищувати нормативно допустимих обсягів утворення відходів, проект ліміту на розміщення відходів – обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекобезпеки на місцях;

3. довідка про наявність спеціально відведених в установленому законодавством порядку місць чи об'єктів розміщення відходів – зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах;

4. відомості про склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь їх небезпечності для НПС та здоров'я людини;

5. довідка про нормативно допустимі обсяги утворення відходів – максимальний обсяг відходів, що може утворитися в результаті технологічного процесу за умови дотримання встановленого технологічного регламенту. Норматив утворення відходів визначається технологічним регламентом на підставі питомих показників утворення відходів;

6. довідка про питомі показники утворення відходів – обсяг відходів конкретного виду, який утворюється при виробництві одиниці продукції, перероблені одиниці сировини, надані одиниці послуги тощо.

Для твердих побутових відходів для території даного району є обсяг відходів, який утворюється на одну людину, що проживає в даному районі, працює на підприємстві, в установі, організації даного району.

7. довідка про наявність установок (потужностей) з видаленням відходів;

8. довідка про наявність потужностей з утилізації відходів;

9. копія договору (контракту) на передачу відходів іншим власникам;

10. довідка про обсяги токсичних відходів та обсяги утворення, використання і постановку відходів як вторинної сировини і відходів виробництва на поточний рік;

11. висновки санітарно-епідеміологічної експертизи щодо об'єктів поводження з відходами;

12. інформація стосовно розміщення відходів, накопичених за попередні роки;

13. наказ про призначення відповідальних осіб у сфері поводження з відходами;

14. звіт про виконання планових заходів у сфері поводження з відходами за попередній рік;

15. перспективний план заходів у сфері поводження з відходами, спрямований на запобігання або зменшення обсягів утворення відходів і запобігання їх негативного впливу на НПС та здоров'я людини.

За правильність визначення нормативів утворення відходів, визначення лімітів утворення та розміщення відходів, несвоєчасне їх затвердження відповідає власник відходів.

Місцеві державні адміністрації з органами Мінекобезпеки до 1 лютого поточного року визначають перелік власників відходів, яким необхідно одержати ліміти на наступний рік і до 1 березня надсилають власникам відходів повідомлення про це.

Ліміти не розробляють і не одержують: