Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Методичка для семінарів з філософії для економі...doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
994.3 Кб
Скачать

Тема 10.: Філософія економіки

Мета: Розглянути основні поняття, закономірності та принципи філософського осмислення економіки. Проаналізувати господарство як сферу самореалізації людини та суспільства. Дослідити філософські підходи до осмислення економічної діяльності. Вивчити елементи суспільного та зокрема економічного виробництва. В контексті аналізу економічної складової суспільних відносин розглянути суттєві положення філософії грошей.

Основні поняття: економіка, філософія економіки, господарство, бізнес, гроші, фінанси, виробництво, праця, економічна людина, економічні потреби, багатство,

Семінар: Природа та зміст філософії господарювання

          1. Філософія господарювання як сфера самореалізації людини.

          2. Філософські підходи до осмислення економічної діяльності.

          3. Особливості суспільного виробництва.

          4. Філософія грошей.

Методичні рекомендації до семінару:

  1. Відповідаючи на перше запитання необхідно окреслити природу та специфіку економічної діяльності людини. Тут варто відійти від звуження проблематики філософського розуміння економічної сфери. В предметну область філософії економіки потрапляють не стільки проблеми суто економічного характеру, скільки загальні та методологічні проблеми буття економіки як сфери життєдіяльності людини. Філософія економіки розглядає сутність економічних процесів та проблем в їх людському вимірі та в контексті різноманітних форм життєдіяльності суспільства та людини. Філософія економіки − сфера філософського знання про сутність економічного буття людини в багатовекторному полі соціуму та в гуманістичному аспекті. В цьому контексті економіку варто розглядати особливим способом самореалізації людини в контексті зміни нею зовнішнього та власного світу. Економіка набуває статусу універсальної єдиної матеріально-духовної сфери, в якій особистість реалізує себе як біосоціодуховна цілісність. Філософія економіки розглядає систему господарюван­ня як багатовимірний, суперечливий, об'ємний світ (світ суспільства і природи), який перебуває у постійному русі й розвитку. Філософський підхід дає змогу розглядати економіку як складну, відкриту, нелінійну сис­тему з її незворотністю, можливістю виникнення нових зв'язків і відношень, з'ясувати місце і роль поодиноких людських зусиль у цій системі, які за певних станів соці­ального середовища можуть суттєво впливати на макросо-ціальні процеси. Факт економічної діяльності у філософській інтерпре­тації осмислюється у всій його глибині, позбавляється чи­сто об'єктивістського сенсу і розкривається у сфері духу. Ду­ховна сфера господарювання охоплює настрої, переживан­ня, оцінки, світовідчуття, світорозуміння, світоусвідомлення, з чого й започатковуються філософська інтерпретація, осми­слення, світоглядне обґрунтування економічних проблем. Сукупно вони формують так звану філософію господарю­вання, в якій економіка постає в універсальній, всезагальній формі, як така, що ввібрала в себе весь світ. філософія економіки дає філософське розумін­ня змісту багатьох основних економічних категорій («еко­номіка», «господарство», «виробництво», «праця», «гроші», «економічна людина», «свобода», «потреба» та ін.), які за своєю суттю і значенням виходять за сферу економіки.

  2. Відповідаючи на друге питання необхідно вказати на основні етапи осмислення природи економічного. Можна виділити принаймні три значні періоди фомування економічних знань: початковий, класичний, сучасний. На першому етапі уявлення про економіку базувалися на теоріях Аристотеля про природне та неприродне господарство, які були основними до XIX ст. Для нього природним є натуральне господарство, яке орієнтується на самозабеспечення домогосподарств полісу задля економічного забеспечення життя та морального вдосконалення людини. Усі форми ведення господарства заради обміну та накопичення грошей Аристотель вважав неприродними (хрематистика), бо вони розпалюють пристрасті і руйнують основну моральну чесноту − поміркованість.

На другому етапі виникає політична економія − перша наукова теорія економічного розвитку суспільства, заснована А. Смітом та розвинена К. Марксом. Сміт розглянув багатство як результат праці людей. Головними мотивами економічної діяльності людей, за А. Смітом, є потреби та обмін продуктами для їх задово­лення. В актах обміну виявляється принципово відмінна за своєю природою від потреб міра, що визначає рівноцін­ність і відмінність речей. Ця міра є об'єктивною, не зале­жить від настроїв, бажань людей: нею є час їхнього життя і час їхньої праці.

На третьому етапі у пошу­ках нових теоретичних підходів до вирішення назрілих проблем економічна наука наприкінці XIX ст. суттєво змінила свій предмет і свою назву. Термін «політична еко­номія» поступився поняттю «економіка», або «економікс». На відміну від політичної економії, для якої домінуючими є «праця» і «капітал», економікс репрезен­тує нову економічну реальність − суб'єкта, який ухвалює господарські рішення. З точки зору нової економічної теорії, основною метою виробництва й обміну є одержання максимального прибут­ку, найповніше задоволення всезростаючих потреб людей. Цю мотивацію уточнює дія закону спадання (зменшення) корисності, згідно з яким одержане індивідом від одиниці блага задоволення зменшується із зростанням кількості цих одиниць, що перебувають у його розпорядженні. Це означає, що всі потреби мають тенден­цію до насичення. Оскільки корисна віддача від кожної наступної одиниці блага знижується, а труднощі, пов'язані з її добуванням, зростають (витрати праці у процесі виробництва, інших благ у процесі обміну тощо), неод­мінно має наступити час, коли подальше примноження благ спричинить не зростання, а зниження задоволення.

  1. Виникнення виробництва зумовлено об’єктивними потребами людства. Найперша − це потреба у відновленні людського способу існування. Виробництво виникає для задоволення потреби у харчуванні. На відміну від збиральництва, процес виробництва неоднорідний і вимагає чіткої орга­нізації: спеціалізації, упорядкування, регулювання. Тому виробництво поступово набуває суспільного характеру, знач­ною мірою визначає основні параметри суспільства. Загалом суспільне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспільс­тво), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відноси­ни і соціальні сили, свої духовні багатства та здібності, відтворю­ють власне і суспільне життя.

Виробництво структурує суспільство на певні страти: виробників, технічних керівників, людей, що забеспечують стабільність виробництва (організаторів, адміністрацію, судові та законодавчі органи, державні установи), працівників невиробничої сфери (охорона здоров’я, освіта, транспорт, обслуговування), людей, що забеспечують обмін продукцією (торгівля, реклама, зв’язок, кридитно-фінансова система), учені, що розробляють нові ідеї та технології.

Зав­жди й у всіх своїх виявах виробництво є суспільним, розгалудженою системою, що передбачає наявність таких важливих струк­турних елементів, своєрідних підсистем (виробництв):

− матеріальне виробництво, яке забезпечує вітальні людські потреби, предметні умови людського життя;

− виробництво необхідних соціальних умов існуван­ня людей, тобто виробництва форм спілкування;

− духовне виробництво, яке є основою формування вла­сне людського в людині − духовності, її шляху до само­вдосконалення і саморозвитку.

Таким чином, виробництво включає не лише економічне виробництво, але й сукупність інших форм виробництва − духовного, інформаційного. Останнім часом постіндустріальне виробництво все більше орієнтується на виробництво й поширення інформації, яка перетворюється на основний вид послуг і товар.

  1. Для відповіді на четверте питання необхідно філософськи осмислити природу та соціальні функції грошей. Гроші особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівно­цінністю) під час обміну товарів, їхньою формою вартості. Вплив на людину не вичерпується сферою економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрар­хією людських цінностей, на психологію, світогляд люди­ни і суспільства. вплив на людину не вичерпується сферою економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрар­хією людських цінностей, на психологію, світогляд люди­ни і суспільства. Аналіз їх соціальних функцій здійснюється за допомогою філософії грошей − філософського аналізу системного впливу ло­гіки грошей, грошових відносин на світоглядно-духовний світ лю­дини і суспільства. Як засіб гроші суттєво вплинули на економічний розвиток суспільства, а як мета гроші мали величезний вплив на розвиток людини, її цілеспрямовуючої діяльності, ставлення до праці. Тобто гро­ші актуалізували не лише зміни у світі речей, й у світі людей, у внутрішньому світі людини, її інтересів, ідеалів і праг­нень, моральних критеріїв. Вони суттєво змінили систему людських цінностей, поставивши себе у їх центр як всезагальну цінність. Гроші не лише еквівалент товарів та послуг, вони можуть виступати еквівалентом їх власника. Гроші можуть виступати засобом вдосконалення людини, але й можуть панувати над людьми.

Гроші є символом, знаком обміну. Вони виступають значною суспільною цінністю, яка випливає не з їх речовинної форми, а зі змісту того суспільного процесу, який вони опосередкову­ють своїм рухом і уможливлюють його. Гроші вира­жають певний спосіб спілкування − вони є своєрідним інструментом суспільної взаємодії людей через обмін. Як механізм соціонормативної регуляції суспільства, гроші вносять певний поря­док у процес розподілу суспільних цінностей, визначають кількісні межі можливого в діях людей, реалізують прин­цип еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умо­вах ринку. Як міра вартості обмінних благ — «міра всіх речей», гроші виражають якісну безмеж­ність можливого в діях людей, виступають стимулом і спо­нукальним мотивом багатьох видів діяльності — як гу­манних, так і антигуманних.