- •Державна податкова адміністрація україни національний університет державної податкової служби україни
- •Методичні рекомендації:
- •Розглянуто і схвалено
- •Завідувач кафедри _________ л.С. Воробйова, к.Ф.Н., доцент
- •Пояснювальна записка з методики проведення семінарських занять Загально-теоретичні принципи проведення семінарських занять Основна загальна мета семінару
- •Спеціальні цілі семінару:
- •В процесі семінару у студента:
- •Загальні принципи проведення семінару:
- •Форми семінарських занять
- •Робота з літературою:
- •Критерії відповіді і оцінки студента на семінарі:
- •Зм 1 (т. 1-6). Теоретична філософія т. 1: Сутність філософії та її роль в суспільстві
- •План лекції:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки і рекомендації:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Додатова література:
- •Т. 2.: Гносеологія (філософія пізнання)
- •Семінар: Сутність і структура пізнавального процесу:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання до індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Додаткова література:
- •Т. 3.: Онтологія (філософія буття)
- •План лекції:
- •Семінар: Філософський зміст проблеми буття:
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 4.: Філософія свідомості
- •План лекції:
- •Семінар: Проблема свідомості в філософії:
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Додаткова література:
- •Т. 5.: Антропологія (філософія людини)
- •План лекції:
- •Семінар: Проблема людини в філософії:
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання до індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 6.: Філософія цінностей (аксіологія)
- •План лекції:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Зм 2 (т. 7-9). Практична філософія т. 7.: Філософія культури
- •План лекції:
- •Семінар: Культура і цивілізація:
- •Методичні вказівки до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 8.: Філософія історії
- •План лекції:
- •Семінар: Філософський аналіз історії:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Додаткова література:
- •Т. 9.: Філософія суспільства
- •Семінар: Філософський аналіз суспільства:
- •Методичні вказівки до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Тема 10.: Філософія економіки
- •Семінар: Природа та зміст філософії господарювання
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання до самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Зм 3 (т. 11-16). Історія філософії. Т. 11: Антична філософія
- •План лекції:
- •Семінар: Філософія античного світу:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 12: Філософія Середньовіччя та епохи Відродження
- •План лекції:
- •Семінар: Філософія Середньовіччя та епохи Відродження:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні вказівки до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т.13: Філософія Нового Часу і Просвітництва
- •Семінар: Філософія Нового часу і Просвітництва:
- •Методичні вказівки для семінарського заняття:
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 14: Класична німецька філософія
- •План лекції:
- •Семінар: Німецька класична філософія:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 15: Сучасна західна філософія
- •План лекції:
- •Семінар: Сучасна західноєвропейська філософія:
- •Методичні рекомендації до семінарського заняття:
- •Питання для самостійної роботи:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Т. 16: Українська філософія.
- •Семінар: Українська філософія:
- •Методичні рекомендації до семінару:
- •Самостійна робота:
- •Методичні рекомендації до самостійної роботи:
- •Питання для індивідуальної роботи:
- •Теми творчих робіт:
- •Першоджерела:
- •Основна література:
- •Література:
- •Перелік екзаменаційних питань з курсу “Філософія”
- •Орієнтовні теми наукових робіт по філософії:
- •Основна література:
- •Додаткова література
Тема 10.: Філософія економіки
Мета: Розглянути основні поняття, закономірності та принципи філософського осмислення економіки. Проаналізувати господарство як сферу самореалізації людини та суспільства. Дослідити філософські підходи до осмислення економічної діяльності. Вивчити елементи суспільного та зокрема економічного виробництва. В контексті аналізу економічної складової суспільних відносин розглянути суттєві положення філософії грошей.
Основні поняття: економіка, філософія економіки, господарство, бізнес, гроші, фінанси, виробництво, праця, економічна людина, економічні потреби, багатство,
Семінар: Природа та зміст філософії господарювання
Філософія господарювання як сфера самореалізації людини.
Філософські підходи до осмислення економічної діяльності.
Особливості суспільного виробництва.
Філософія грошей.
Методичні рекомендації до семінару:
Відповідаючи на перше запитання необхідно окреслити природу та специфіку економічної діяльності людини. Тут варто відійти від звуження проблематики філософського розуміння економічної сфери. В предметну область філософії економіки потрапляють не стільки проблеми суто економічного характеру, скільки загальні та методологічні проблеми буття економіки як сфери життєдіяльності людини. Філософія економіки розглядає сутність економічних процесів та проблем в їх людському вимірі та в контексті різноманітних форм життєдіяльності суспільства та людини. Філософія економіки − сфера філософського знання про сутність економічного буття людини в багатовекторному полі соціуму та в гуманістичному аспекті. В цьому контексті економіку варто розглядати особливим способом самореалізації людини в контексті зміни нею зовнішнього та власного світу. Економіка набуває статусу універсальної єдиної матеріально-духовної сфери, в якій особистість реалізує себе як біосоціодуховна цілісність. Філософія економіки розглядає систему господарювання як багатовимірний, суперечливий, об'ємний світ (світ суспільства і природи), який перебуває у постійному русі й розвитку. Філософський підхід дає змогу розглядати економіку як складну, відкриту, нелінійну систему з її незворотністю, можливістю виникнення нових зв'язків і відношень, з'ясувати місце і роль поодиноких людських зусиль у цій системі, які за певних станів соціального середовища можуть суттєво впливати на макросо-ціальні процеси. Факт економічної діяльності у філософській інтерпретації осмислюється у всій його глибині, позбавляється чисто об'єктивістського сенсу і розкривається у сфері духу. Духовна сфера господарювання охоплює настрої, переживання, оцінки, світовідчуття, світорозуміння, світоусвідомлення, з чого й започатковуються філософська інтерпретація, осмислення, світоглядне обґрунтування економічних проблем. Сукупно вони формують так звану філософію господарювання, в якій економіка постає в універсальній, всезагальній формі, як така, що ввібрала в себе весь світ. філософія економіки дає філософське розуміння змісту багатьох основних економічних категорій («економіка», «господарство», «виробництво», «праця», «гроші», «економічна людина», «свобода», «потреба» та ін.), які за своєю суттю і значенням виходять за сферу економіки.
Відповідаючи на друге питання необхідно вказати на основні етапи осмислення природи економічного. Можна виділити принаймні три значні періоди фомування економічних знань: початковий, класичний, сучасний. На першому етапі уявлення про економіку базувалися на теоріях Аристотеля про природне та неприродне господарство, які були основними до XIX ст. Для нього природним є натуральне господарство, яке орієнтується на самозабеспечення домогосподарств полісу задля економічного забеспечення життя та морального вдосконалення людини. Усі форми ведення господарства заради обміну та накопичення грошей Аристотель вважав неприродними (хрематистика), бо вони розпалюють пристрасті і руйнують основну моральну чесноту − поміркованість.
На другому етапі виникає політична економія − перша наукова теорія економічного розвитку суспільства, заснована А. Смітом та розвинена К. Марксом. Сміт розглянув багатство як результат праці людей. Головними мотивами економічної діяльності людей, за А. Смітом, є потреби та обмін продуктами для їх задоволення. В актах обміну виявляється принципово відмінна за своєю природою від потреб міра, що визначає рівноцінність і відмінність речей. Ця міра є об'єктивною, не залежить від настроїв, бажань людей: нею є час їхнього життя і час їхньої праці.
На третьому етапі у пошуках нових теоретичних підходів до вирішення назрілих проблем економічна наука наприкінці XIX ст. суттєво змінила свій предмет і свою назву. Термін «політична економія» поступився поняттю «економіка», або «економікс». На відміну від політичної економії, для якої домінуючими є «праця» і «капітал», економікс репрезентує нову економічну реальність − суб'єкта, який ухвалює господарські рішення. З точки зору нової економічної теорії, основною метою виробництва й обміну є одержання максимального прибутку, найповніше задоволення всезростаючих потреб людей. Цю мотивацію уточнює дія закону спадання (зменшення) корисності, згідно з яким одержане індивідом від одиниці блага задоволення зменшується із зростанням кількості цих одиниць, що перебувають у його розпорядженні. Це означає, що всі потреби мають тенденцію до насичення. Оскільки корисна віддача від кожної наступної одиниці блага знижується, а труднощі, пов'язані з її добуванням, зростають (витрати праці у процесі виробництва, інших благ у процесі обміну тощо), неодмінно має наступити час, коли подальше примноження благ спричинить не зростання, а зниження задоволення.
Виникнення виробництва зумовлено об’єктивними потребами людства. Найперша − це потреба у відновленні людського способу існування. Виробництво виникає для задоволення потреби у харчуванні. На відміну від збиральництва, процес виробництва неоднорідний і вимагає чіткої організації: спеціалізації, упорядкування, регулювання. Тому виробництво поступово набуває суспільного характеру, значною мірою визначає основні параметри суспільства. Загалом суспільне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, свої духовні багатства та здібності, відтворюють власне і суспільне життя.
Виробництво структурує суспільство на певні страти: виробників, технічних керівників, людей, що забеспечують стабільність виробництва (організаторів, адміністрацію, судові та законодавчі органи, державні установи), працівників невиробничої сфери (охорона здоров’я, освіта, транспорт, обслуговування), людей, що забеспечують обмін продукцією (торгівля, реклама, зв’язок, кридитно-фінансова система), учені, що розробляють нові ідеї та технології.
Завжди й у всіх своїх виявах виробництво є суспільним, розгалудженою системою, що передбачає наявність таких важливих структурних елементів, своєрідних підсистем (виробництв):
− матеріальне виробництво, яке забезпечує вітальні людські потреби, предметні умови людського життя;
− виробництво необхідних соціальних умов існування людей, тобто виробництва форм спілкування;
− духовне виробництво, яке є основою формування власне людського в людині − духовності, її шляху до самовдосконалення і саморозвитку.
Таким чином, виробництво включає не лише економічне виробництво, але й сукупність інших форм виробництва − духовного, інформаційного. Останнім часом постіндустріальне виробництво все більше орієнтується на виробництво й поширення інформації, яка перетворюється на основний вид послуг і товар.
Для відповіді на четверте питання необхідно філософськи осмислити природу та соціальні функції грошей. Гроші − особливий товар, який є загальним еквівалентом (рівноцінністю) під час обміну товарів, їхньою формою вартості. Вплив на людину не вичерпується сферою економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрархією людських цінностей, на психологію, світогляд людини і суспільства. вплив на людину не вичерпується сферою економіки. Гроші впливають і на формування моралі, ієрархією людських цінностей, на психологію, світогляд людини і суспільства. Аналіз їх соціальних функцій здійснюється за допомогою філософії грошей − філософського аналізу системного впливу логіки грошей, грошових відносин на світоглядно-духовний світ людини і суспільства. Як засіб гроші суттєво вплинули на економічний розвиток суспільства, а як мета гроші мали величезний вплив на розвиток людини, її цілеспрямовуючої діяльності, ставлення до праці. Тобто гроші актуалізували не лише зміни у світі речей, й у світі людей, у внутрішньому світі людини, її інтересів, ідеалів і прагнень, моральних критеріїв. Вони суттєво змінили систему людських цінностей, поставивши себе у їх центр як всезагальну цінність. Гроші не лише еквівалент товарів та послуг, вони можуть виступати еквівалентом їх власника. Гроші можуть виступати засобом вдосконалення людини, але й можуть панувати над людьми.
Гроші є символом, знаком обміну. Вони виступають значною суспільною цінністю, яка випливає не з їх речовинної форми, а зі змісту того суспільного процесу, який вони опосередковують своїм рухом і уможливлюють його. Гроші виражають певний спосіб спілкування − вони є своєрідним інструментом суспільної взаємодії людей через обмін. Як механізм соціонормативної регуляції суспільства, гроші вносять певний порядок у процес розподілу суспільних цінностей, визначають кількісні межі можливого в діях людей, реалізують принцип еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умовах ринку. Як міра вартості обмінних благ — «міра всіх речей», гроші виражають якісну безмежність можливого в діях людей, виступають стимулом і спонукальним мотивом багатьох видів діяльності — як гуманних, так і антигуманних.