17.3.2. Переливи (екстерналії)

Наш аналіз автоматичного досягнення розподільчої ефективності базувався на припущенні, що всі витрати повністю відображаються на кривих пропозиції і всі вигоди повністю відображаються на кривих попиту, а, отже, ціни є надійним орієнтиром для споживачів і виробників. Іншими словами, припускалось, що не існує жодних переливів чи екстерналій, пов'язаних з виробництвом чи споживанням будь-якого блага чи послуги. Але в реальному житті існують переливи, які породжують неефективний розподіл.

Переливи виникають тоді, коли частина вигод чи витрат, які стосуються споживання або виробництва благ чи послуг, "переливаються" іншим особам, які не є прямими споживачами чи виробниками.

Переливи також часто називають екстерналіями, оскільки вони є вигодами чи витратами деякої третьої сторони, яка немає відношення до ринкової угоди.

Екстерналії виникають тоді, коли виробництво індивіда чи рішення споживача безпосередньо впливають на виробництво або споживання інших, при цьому не відображаючись на ринкових цінах.

Виділяють два види переливів чи екстерналій:

- витрати переливу ( негативні екстерналії )

- вигоди переливу ( позитивні екстерналії )

ВИТРАТИ ПЕРЕЛИВУ (НЕГАТИВНІ ЕКСТЕРНАЛІЇ)

Якщо виробництво чи споживання блага нав'язує іншим людям (що не мають жодного відношення до цього виробництва чи споживання) некомпенсовані витрати, тоді такі витрати називаються витратами переливу чи негативними екстерналіями.

Забруднення довкілля може бути прикладом негативних екстерналій. Припустимо, що хімічний комбінат скидає відходи в озеро, забруднюючи воду. Якщо не існує ринку забруднень, то комбінат прямо нав'язує додаткові виробничі витрати харчовій фірмі, яка використовує воду цього озера в якості ресурсу для виготовлення, наприклад консервів (створюючи необхідність побудови дорогого очисного заводу).

Витрати переливу ведуть до неефективного розподілу - надмірного використання ресурсів для виробництва хімікатів. Цей результат проілюстрований на графіку 17-9. На ньому показані граничні приватні витрати ГВп виробництва хімікатів, граничні зовнішні витрати ГВз, які становлять граничні витрати, нав'язані іншим виробникам (харчовій фірмі), при додаткових одиницях зовнішніх забруднень, яких ігнорує хімкомбінат, граничні суспільні витрати ГВс виробництва хімікатів, які є повними реальними витратами виробництва хімікатів з точки зору суспільства, і які складаються з граничних приватних витрат ГВп і граничних зовнішніх витрат ГВз. Крива попиту П (яка одночасно є кривою граничних суспільних вигод – ГВГс) показує на бажання людей заплатити за певний обсяг виробництва хімікатів. Якщо виробник виходить із ціни, яка задана досконало конкурентним ринком, то рівновага матиме місце в точці Р і виробник хімікатів буде виробляти обсяг Кр, для якого граничні приватні витрати дорівнюють ціні (Цр). Але для цього випуску Кр граничні суспільні витрати (які вимірюються вертикальною відстанню МКр) перевищують граничні суспільні вигоди виробництва хімікатів (які відображені вертикальною відстанню РКр). Таким чином, розподіл ресурсів є неефективним. Суспільно ефективний обсяг становить Ке (відповідає точці Ре), для якого граничні суспільні витрати і граничні суспільні вигоди є однаковими:

Ке; ГВГс = ГВс (17.13)

Таким чином, суспільство несе втрати, виробляючи Кр одиниць хімікатів, що відповідає рівноважній точці вільного ринку Р ( тоді як суспільно ефективною є точка Ре і відповідно до неї суспільно ефективною кількістю хімікатів є Ке), та має місце надмірне використання ресурсів на виробництво хімікатів. Зменшивши виробництво хімікатів, суспільство може більше заощадити на суспільних витратах, ніж втратити на суспільних вигодах. Зменшення випуску хімікатів та відповідно певної кількості забруднень дозволить суспільству покращити добробут деяких людей без зниження добробуту інших.

г.о. ГВс