17.2.4. Ефективність та справедливість

Спочатку ми побачили, що існує безліч Парето-ефективних розподілів (кожному з яких відповідає різний розподіл доходів та корисності між різними членами суспільства). Зараз ми побачили, що конкурентна рівновага на всіх ринках генерує лише єдиний Парето-ефективний розподіл.

Спробуємо відповісти на питання: що визначає, який з можливих Парето-оптимальних розподілів буде вибраний?

В ринковій конкурентній економіці фактично досягнута рівновага залежить від існуючого розподілу власності на ресурси (землю, капітал, працю). Люди мають різні розумові і фізичні здібності, фінансові активи. Ця різниця дозволяє людям заробляти різні рівні доходу в ринковій економіці. Все це визначає модель попиту споживача в економіці. Різні моделі попиту формують різні криві попиту на окремі блага і послуги і, в свою чергу, визначають різні рівноважні ціни та кількості різних благ.

Різний початковий розподіл людського та фізичного капіталу між людьми буде формувати різну конкурентну рівновагу відповідно до кожного можливого Парето-ефективного розподілу.

Якщо початковий розподіл ресурсів є несправедливим, то не можна чекати справедливості від конкурентної економіки. Змінюючи початковий потенціал формування доходів, уряд може спонукати економіку вибирати будь-який з можливих Парето-ефективних розподілів в їх конкурентній рівновазі, зокрема і більш справедливий розподіл.

17.3. Невдачі ринку. Переливи (екстерналії).

КОРИГУВАННЯ ВИГОД І ВИТРАТ ПЕРЕЛИВУ

17.3.1. Відхилення та невдачі ринку

Конкурентна рівновага є Парето-ефективною, оскільки незалежні дії виробників, які встановлюють ціни на рівні граничних витрат, та незалежні вибори покупців, для яких граничні вигоди рівні ціні, забезпечують рівність граничних витрат виробництва блага і його граничної вигоди для споживача.

В реальному житті уряди зустрічаються з суперечністю між метою досягнення ефективності та справедливості. Прагнучи досягнути більшої справедливості, наприклад обкладаючи вищими податками багатих, держава знижує ефективність використання обмежених ресурсів. Перерозподільчі податки ”вбивають” клин між цінами, які сплачує споживач (і яким рівні граничні вигоди), і цінами, які одержує виробник (яким рівні граничні витрати). За таких умов рівновага вільного ринку не відповідатиме стану рівності граничних витрат і граничних вигод і це стане простором для Парето-виграшу (покращення). Рівновага ж буде неефективною. Ця ситуація зображена на графіку 17-8. Крива П представляє попит на фільми, яка також одночасно демонструє граничну приватну вигоду для споживача (ГВГп) та граничну суспільну вигоду (ГВГс) від останнього фільму. Крива Пр вказує на кількість фільмів, яка буде вироблена при кожній ціні, яку одержить виробник, а також на граничні суспільні витрати виробництва фільмів (ГВс). Припустимо, уряд бажає допомагати бідним, виплачуючи субсидії. Для одержання для цього коштів уряд повинен оподаткувати багатих. Нехай з цією метою він обкладає податком виробництво фільмів. Таким чином, крива Пр¹ є новою кривою пропозиції з врахуванням оподаткування виробництва фільмів, а вертикальна відстань РЛ становить розмір податку для кожної одиниці фільмів. Рівноважна кількість фільмів становить Кр. Споживач сплачує ціну Ц₁, але виробник одержує лише Ц₂. Для рівноважної кількості Кр гранична вигода споживача дорівнює Ц₁, але граничні суспільні витрати дорівнюють Ц₂. У цьому випадку гранична вигода додаткового фільму перевищує граничні витрати його виробництва. Суспільство могло б одержати чисту вигоду, виробляючи більше фільмів. Тому рівноважна кількість фільмів Кр є суспільно неефективною і нижчою від суспільно ефективної кількості Ке, для якої граничні суспільні витрати та вигоди є однаковими.

Ціна фільму

Пр¹

П

Пр, ГВс

Ц₁ Р

Ре

Ц₂ Л

ГВГп, ГВГс

Кр Ке

Кількість фільмів

Графік 17-8. Вплив податків на виробництво фільмів та ефективність

Ми розглянули приклад виникнення відхилень. Відхилення виникають тоді, коли рівновага вільного ринку не вирівнює граничні суспільні витрати та граничні суспільні вигоди.

Відхилення викликають неефективність або невдачі ринку. Економісти використовують термін невдачі ринку для охоплення всіх обставин, при яких рівновага на вільних нерегульованих державою ринках не досягає ефективного розподілу, і тоді, коли вільний ринок не здатний забезпечити суспільство суспільними благами.

Є наступні причини невдач ринку:

1. Недосконала конкуренція (неспроможність встановлювати ціни на рівні граничних витрат).

2. Суспільні пріоритети, наприклад, такі як рівність (ми вже розглянули як перерозподільчі податки з метою досягнення соціальної рівності спричиняють відхилення в розподілі, вбиваючи клин між ціною, яку сплачує споживач, та ціною, яку одержує виробник).

3. Екстерналії (відхилення між приватними і суспільними витратами чи вигодами. Вони виникають тому, що іноді ринкові ціни не відображають повні витрати виробництва продукту чи корисність для споживача). Прикладом екстерналій є такі речі, як забруднення навколишнього середовища, шум або вакцинація.

4. Майбутні блага, ризик, неповна інформація.

5. Суспільні блага (неможливість конкурентним ринком забезпечити виробництво суспільних благ).