17.2.2. Парето-ефективність та три умови ефективності

З метою розробки проектів чи програм, які впливають на добробут суспільства, необхідно знати, що визначає ідеальну ситуацію, на досягнення якої повинні бути спрямовані дії урядовців. Цей ідеальний стан можна визначити як ситуацію, за якої ніхто не може покращити свого положення, не погіршивши при цьому положення іншого. Це є стан Парето-оптимальності, за якого максимізується добробут суспільства.

Якими ж є умови досягнення цього стану ?

Існують три умови ефективності (оптимальності):

1) ефективність споживання (обміну);

2) ефективність виробництва;

3) загальна (одночасна) ефективність виробництва і споживання.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОЖИВАННЯ

Умови ефективності обміну характеризують розподіл існуючого загального набору благ між домогосподарствами в економіці.

Ефективне споживання досягається тоді, коли неможливо покращити добробут однієї людини , не погіршуючи при цьому добробут іншої.

Всі ефективні споживання знаходиться на межі можливих корисностей (графік 17-4). Крива, що називається межею можливих корисностей, показує на максимальну корисність, яку може забезпечити економіка при досягненні ефективного розподілу. Всі точки, як А або С, які знаходяться на межі, є ефективними. Перехід від А до С показує, що Дмитро покращує своє положення лише завдяки погіршення положення Софії. Така точка, як В, вказує на неефективний розподіл: обмін у виділеній ділянці АВС може покращити положення одного без погіршення положення іншого.

Корисність

для Софії А

В С

Корисність для Дмитра

Графік 17-4. Межа можливих корисностей

Умовою ефективності обміну (споживання) є однакова оцінка відносної корисності двох благ всіма споживачами (в нашому випадку – Софією та Дмитром):

розподіл благ є ефективним, коли гранична норма заміни блага X на благо Y (ГНЗ_XY) є однаковою для всіх індивідів:

ГНЗ^С_XY = ГНЗ^Д_XY (17.1)

Якщо ГНЗ_XY буде різною для Дмитра та Софії, вони або один з них може покращити свій добробут без погіршення добробуту іншого.

Нехай Дмитро та Софія по різному оцінюють відносну цінність блага X і Y. Припустимо, що Дмитро готовий пожертвувати 2 од. блага Y заради однієї додаткової одиниці X, і навпаки. Однак, Софія оцінює благо X нижче, і готова пожертвувати лише 1 од. блага Y заради 1 додаткової одиниці X, і навпаки. Якщо Дмитро дасть Софії 2 од. блага Y в обмін на 1 од. блага X, його добробут не зміниться. Але в цей же час положення Софії покращиться, так як вона одержує 2 од. блага Y в обмін на своє благо X, тоді як для збереження її добробуту на незмінному рівні вимагалась лише 1 од. блага Y. Отже, початкове положення було неефективне і ситуація покращилась завдяки обміну: одна особа одержала виграш, проте інша - нічого не втратила.

Отже, коли всі такі покращення вже зроблені, і неможливо покращити добробут однієї людини без того, щоб не погіршити добробут іншої, досягається ефективність споживання.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Умови ефективності виробництва характеризують ефективний розподіл в економіці наявних факторів виробництва між виробництвом різних благ.

Ефективність виробництва досягається тоді, коли економічні ресурси розподілені таким чином, що їх не можна перерозподілити для випуску більшої кількості одного блага, не зменшивши при цьому виробництво іншого блага. І початковий розподіл ресурсів є неефективним, якщо можливо, перерозподіляючи ресурси між виробництвом обох благ, збільшити кількість одного блага, не зменшуючи при цьому виробництво іншого блага.

Виробнича ефективність досягається тоді, коли ресурси розподілені між різними виробництвами (між виробництвом благ X і Y ) таким чином, що гранична норма технічної заміни між двома факторами (наприклад, капіталом - к і працею - п) є однаковою для всіх галузей:

ГНТЗ^Xкп = ГНТЗ^Yкп (17.2)

Всі ефективні виробництва знаходяться на межі виробничих можливостей (кривій виробничих можливостей, або кривій трансформації - графік 17-5).

Кількість

блага Y

Кількість блага X

Графік 17-5. Крива трансформації

Межа виробничих можливостей представляє всі комбінації благ X i Y, які можуть бути вироблені при даних затратах праці та капіталу. Кожна точка на ній вказує на ефективний рівень виробництва обох благ. Кут нахилу кривої трансформації визначається граничною нормою трансформації блага X на благо Y (ГНТ_XY). Вона вимірює кількість блага Y від якого необхідно відмовитись для того, щоб виробити додаткову одиницю блага X:

ΔК_Y

ГНТ_XY = (17.3 )

ΔК_X

Ми можемо також представити форму межі виробничих можливостей в термінах витрат виробництва. Кут нахилу цієї кривої в цьому випадку визначається відношенням граничних витрат виробництва блага X (ГВ_X) до граничних витрат виробництва блага Y (ГВ_Y):

ГВx

ГНТ_XY = (17.4)

ГВ_Y

ЗАГАЛЬНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СПОЖИВАННЯ ТА ВИРОБНИЦТВА

Отже, існує велика кількість розподілів благ, які відповідають умові виробничої ефективності та знаходяться на кривій виробничих можливостей, або трансформації (графік 17-5), та велика кількість розподілів благ, які задовольняють умову ефективного обміну (споживання), і які знаходяться на межі можливих корисностей (графік 17-4). Всі ці розподіли повинні бути зведені до умов загальної ефективності.

Економіка функціонує ефективно, якщо вона виробляє блага не тільки з мінімальними витратами , але й виробляє їх в поєднаннях, які відображають бажання людей за них заплатити.

Кількість

благY

крива індиферентності

крива С

трансформації

ГНЗ_XY = ГНТ_XY

Кількість благ X

Графік 17-6. Загальна ефективність обміну і виробництва

Якщо ГНЗ_XY вимірює бажання людини заплатити за додаткову одиницю блага X з точки зору зменшення споживання блага Y, а ГНТ_XY вимірює витрати виробництва додаткової одиниці блага X при зменшенні виробництва блага Y, тоді загальна ефективність виробництва і споживання досягається, коли для кожного споживача гранична норма заміни між кожною парою благ дорівнює граничній нормі трансформації цих благ:

ГНЗ_XY = ГНТ_XY (17.5)

Ця умова проілюстрована на графіку 17-6. Хоча всі точки на кривій трансформації є технологічно ефективними, не всі з них відповідають виробництву благ, яке є найбільш ефективне для споживача. Точка С є єдиною на кривій трансформації, в якій споживач максимізує задоволення.