3. Філософські погляди Ламарка

За своїми філософськими поглядами Ламарк був деістом - він визнавав творця як якийсь активний початок, "першопричину" матерії й руху, який обумовив розвиток і гармонію світу, який існує й розвивається потім винятково за власними природними законами на основі суворих причинних зв'язків, без якого-небудь втручання ззовні. (Деїзм лат. deus – бог, релігійно-філософська доктрина, яка признає бога як світовий розум, який сконструював доцільну «машину» природи і надав їй закони і рух, але відкидає подальше втручання бога в саморух природи (тобто «промисел божий», чудо і т.п.).

Подібні погляди були пов'язані з характерним для механістичного матеріалізму уявленням про пасивність і інертність матерії. Матерія й рух мислилися у відриві один від одного як абсолютно різні сутності, і для "пожвавлення" матерії вважалося необхідним привнесення в неї руху ззовні. Звідси звернення представників механістичного матеріалізму до "верховного творця" як джерелу "першого поштовху", який пустив у хід "світову машину". В цьому відношенні переконання Ламарка не були виключенням. Однак, допускаючи первісну роль творця, Ламарк у той же час був глибоко переконаний, що в природі все відбувається на основі суворих причинних залежностей, що становлять природні закони самої природи. Для мислителів-матеріалістів деїзм був зручним і легким способом звільнитися від релігії.

4. Сутність життя за Ламарком

Ламарк відкидав віталізм (Віталізм лат. vitalis – життєвий, ідеалістична течія в біології, яка визнає наявність в організмах нематеріальної надприродної сили («життєва сила», «душа», «архей» та ін.), яка начебто керує життєвими явищами). Життя, за Ламарком, - особливе явище, пов'язане з певною організацією матерії. Причиною - збудником життєвих явищ - він вважав особливі матеріальні початки, що проникають в організми із зовнішнього середовища й оживляють їх. Він називав їх флюїдами. За допомогою флюїдів зовнішнє середовище здійснює свій вплив на організми, викликаючи в них різні зміни. Якщо в нижчих організмів життєдіяльність цілком визначається флюїдами, то в більш складно організованих тварин цей діючий початок як би перенесено природою усередину організму. Тут флюїди перетворюються і діють, так би мовити, зсередини.

5. Уявлення Ламарка про походження життя

Із цих поглядів Ламарка на сутність життя з необхідністю випливала концепція походження життя. Живе в його найпростіших формах виникло з неживого, стверджував Ламарк. Флюїди, впливаючи на ті речовини, які здатні "організовуватися", перетворюють їх у перші зачатки життя. При цьому Ламарк думає, що первинні тварини й рослини виникли з по різному організованої матерії, що визначило надалі й різні шляху їхнього еволюційного розвитку. Природа, яка закономірно розвивається й поступово ускладнюється, повинна була робити (і продовжує робити в даний час) найбільш прості організми з матерії "неорганізованої".

Таким чином, Ламарк розглядав самозародження як природний закономірний процес, що є відправною точкою для подальшої еволюції органічного світу. Разом з тим він відзначав помилковість поширення самозародження на широке коло організмів і відзначав, що таким шляхом виникають лише організми, "які є не більш ніж прості зачатки організації і які ми з важкістю рішаємося сприймати як тіла організовані й обдаровані життям"