2. Панування метафізичного мислення

Протягом XVІІ-XVІІІ ст. у біології був накопичений об’ємний фактичний матеріал, що явився основою важливих теоретичних узагальнень.

У ботаніці і зоології склалося уявлення про "природний зв'язок", "спорідненість", прогресивну східчасту "градацію" тваринних і рослинних форм. Одночасно були розроблені основні принципи систематики, а також накопичений деякий матеріал про мінливість рослинних і тваринних видів.

Завдяки анатомічним і фізіологічним дослідженням зложилися уявлення про будову й життєдіяльність організмів і були встановлені деякі загальні закономірності в їхній будові і життєдіяльності. Розвиток порівняльного методу дозволив виявити ряд рис єдності в організації тваринних і рослинних форм. Було накопичено також багато фактів, які свідчили про найтісніший зв'язок організмів з навколишнім середовищем, їх пристосованість до умов існування.

Вчення К. Вольфа про ембріональний розвиток виявило неспроможність преформістської концепції й показало, що в процесі індивідуального розвитку організмів відбувається новоутворення, а не просте розгортання передіснуючих частин зародка. Почали накопичуватися дані про закономірну зміну форм життя протягом минулих геологічних епох, про мінливість організмів під впливом зміни умов життя.

Розвиток біології йшов в найтіснішому зв'язку з розвитком інших галузей природознавства, і в першу чергу, механіки, фізики, хімії, геології. Матеріал, який накопичувався, створював необхідні передумови для формування як окремих біологічних наук, так і деяких загальнобіологічних концепцій і поглядів на природу й методи її пізнання, характерних для цієї епохи.

Успіхи природознавства дали також вагомий матеріал для загальнофілософських висновків і побудов. Боротьба матеріалізму й ідеалізму приймає в цей період нову форму, яка відповідає новому рівню розвитку науки. Із середини XVІІ ст. і особливо в XVІІІ ст. значно підсилюється взаємодія філософії й природознавства. Успіхи природничих наук і розробка методів дослідження природи були тісно пов'язані з розвитком матеріалістичної філософії XVІІ-XVІІІ ст. "Протягом всієї новітньої історії Європи, і особливо наприкінці XVІІІ століття, у Франції, де розігралася рішуча битва проти всілякого середньовічного мотлоху, матеріалізм виявився єдиною послідовною філософією, вірної всім вченням природничих наук, ворожої забобонам, святенництву й т.п.», - писав В.І. Ленін.

Але як матеріалістична філософія, так і природознавство страждали в цей період історично обумовленою метафізичною обмеженістю. Ф. Енгельс ясно розкрив причини панування метафізики в мисленні філософів і натуралістів XVІІ-XVІІІ ст. і неминучості згодом її подолання: "Треба було досліджувати предмети, перш ніж можна було перейти до дослідження процесів. Треба спочатку знати, що таке даний предмет, щоб можна було зайнятися тими змінами, які з ним відбуваються. Саме так й обстояла справа в природничих науках. Стара метафізика, яка вважала предмети закінченими, виросла з такого природознавства, яке вивчало предмети неживої й живої природи як щось закінчене. Коли ж це вивчення окремих предметів просунулося настільки далеко, що можна було зробити рішучий крок уперед, тобто перейти до систематичного дослідження тих змін, які відбуваються із цими предметами в самій природі, тоді й у філософській області пробила смертна година старої метафізики".

Біологія повинна була тоді зробити, насамперед "інвентаризацію" живої природи, вивчити окремі "речі", а вже потім перейти до "систематичного дослідження змін". Правда, були й окремі спостереження й описи змін у природі; вони слугували одним із джерел переконань, які протистояли метафізиці, що панувала, але вони не міняли загальної картини.