10. Оборотні кошти підприємства, їх класифікація, структура і джерела формування
Поряд з оборотними фондами, які функціонують у сфері виробництва продукції, процес її реалізації забезпечується фондами обігу. До фондів обігу належать:
готова продукція на складах підприємства;
готова продукція, яка відвантажена і знаходиться в дорозі;
грошові кошти на розрахунковому та інших рахунках;
грошові кошти у незавершених розрахунках;
дебіторська заборгованість;
готівка в касі.
Сукупність грошових коштів підприємства,
вкладених в оборотні фонди і фонди
обігу, становлять оборотні кошти
підприємства.
Структура оборотних коштів характеризується співвідношенням окремих елементів в загальному їх обсязі, яке виражене у відсотках. Ця структура змінюється в часі, неоднакова вона і в різних галузях промисловості. Структура визначається рядом чинників виробничого, постачальницького і збутового характеру.
До виробничих чинників відносяться матеріально-технічні особливості галузей, характер організації виробництва, режим роботи підприємства, тривалість виробничого циклу, характер споживаної сировини і продукції,, що випускається.
До чинників постачання і збуту відносяться розміщення постачальників ресурсів і споживачів продукції, періодичність поставок, використовувані форми розрахунків та ін.
В цілому по промисловості 2/3 оборотних коштів авансується в оборотні фонди, а 1/3 – у фонди обігу.
За джерелами формування оборотні кошти підприємства поділяються на власні і позичкові. Необхідність такого поділу обумовлена неоднаковою потребою в них у часі. На всіх підприємствах протягом року спостерігається коливання потреби в коштах на відвантажену продукцію, на утворення сезонних запасів сировини та інші потреби. Є періоди, коли потреби підприємства в оборотних коштах різко зростають, в інші періоди – знижуються до мінімуму. Постійна наявність на підприємстві максимальної величини оборотних коштів призводить до їх надлишків у певні періоди, а мінімальної – до їх нестачі і певних труднощів у розвитку виробництва. Тому поділ оборотних коштів на власні і позичкові забезпечує їх раціональне використання і оперативне маневрування.
Позичкові оборотні кошти – це кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.
11. Методи розрахунку нормативів оборотних коштів
За способом виявлення потреби оборотні кошти поділяються на нормовані і ненормовані. Нормованими є ті оборотні кошти, на які встановлюються нормативи запасів. За економічним призначенням вони повинні забезпечувати безперебійність виробничо-господарської діяльності підприємства. До нормованих належать всі оборотні кошти, які обслуговують сферу виробництва (оборотні фонди) та готова продукція на складах підприємства.
Ненормовані – це ті оборотні кошти, на які нормативи не встановлюються, оскільки потреба в них є тимчасовою. Їх величина контролюється за фактичними даними. До них відносяться відвантажена готова продукція, готівкові і безготівкові грошові кошти підприємства, дебіторська заборгованість.
В сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.
Норматив оборотних коштів – це грошовий вираз вартості мінімальних і в той же час достатніх запасів товарно-матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва, готової продукції та інших коштів.
Процес встановлення нормативу оборотних коштів, необхідних для нормальної діяльності підприємства, називається нормуванням.
Основним методом нормування оборотних коштів є метод прямого
рахунку, інші доповнюють його.