6. Напрями і шляхи удосконалення управління підприємством

Вдосконалення управління підприємством повинно здійс­нюватись за певними напрямами:

• вдосконалення структури управління виробництвом;

• покращення управління виробничими ресурсами;

• вдосконалення управління науково-технічним прогресом і якістю продукції;

• поліпшення системи планування як основної ланки управління підприємством.

При створенні раціональної структури управління фірмою необхідно вірно встановити чисельність зайнятих в сфері управління підприємством. Чисельність працівників функ­ціональних підрозділів підприємства визначається на основі відповідних нормативів. В залежності від виконуваних функ­цій такими підрозділами можуть бути відповідні відділи, бю­ро, групи. Нормативи встановлюються науково-дослідними інститутами праці і відображаються в основних методичних рекомендаціях. На підприємствах найчастіше чисельність уп­равлінського персоналу встановлюється у відсотках до чи­сельності робітників і фіксується у штатному розписі під­приємства.

Економічність апарату управління визначають за форму­лою відповідного коефіцієнта Kсy:

Kсy = Кс х Кцу,

де Кс — коефіцієнт відповідності існуючої структури на підприємстві типовій структурі;

Кцу — коефіцієнт відповідності фактичної чисельності працівників апарату управління їх нормативній чисельності.

Допоміжними показниками економічності апарату управ­ління є:

питома вага чисельності управлінського персоналу в за­гальній чисельності працюючих;

кількість робітників, що припадають на одного працівника управління;

питома вага фонду заробітної плати управлінського персо­налу в загальному фонді заробітної плати всіх працюючих.

Застосування згаданих показників є доречним при порів­нянні економічності управління в однотипних підрозділах підприємства.

Тема 6. Планування діяльності підприємства

1. Основи планування. Принципи і методи планування

Планування – це процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення. Іншими словами планування – це сукупність дій колективів працівників по встановленню завдань, які визначають напрямки, темпи і пропорції розвитку.

Ринкова економіка вносить докорінні зміни в зміст, струк­туру і порядок розробки планів, а саме:

1. Плани підприємств в умовах ринку носять індикатив­ний (рекомендаційний), а не директивний характер. Вони виступають механізмом регулювання ринку, відо­бражають зв'язок виробництва і ринку, науки і вироб­ництва, набувають соціального спрямування.

2. Плани підприємствами розробляються самостійно, ви­користовуючи певні вихідні дані. В основі їх розробки лежить величина попиту на конкретну продукцію, яка визначається договорами на поставку продукції, що укладаються між підприємствами і державою, між ок­ремими підприємствами.

3. Основними показниками планів стають натуральні, якісні, кінцеві показники діяльності підприємств, оскільки для задоволення потреб споживачів потрібна продукція не взагалі, а конкретної номенклатури, ви­сокої якості, яка б забезпечувала її конкурентоспро­можність і виживання фірми в конкурентній боротьбі.

В умовах ринкової економіки до основних принципів планування на підприємстві можна віднести такі:

• ефективності (оптимальності),

• первинності планування,

• сприяння досягненню цілей,

• неперервності,

• реальності планів,

• комплексності (системності),

• науковості,

• адекватності.

Методи планування — це засоби, з допомогою яких можна реалізувати принципи планування.

Нормативний метод дозволяє забезпечувати розрахунок величини показників з допомогою цілісної системи норм і нормативів (норм витрат матеріальних, паливно-енергетич­них ресурсів, затрат часу, фінансових норм і нормативів). Важливою вимогою при розробці планів є застосування про­гресивних норм і нормативів.

Суть балансового методу зводиться до використання в планових розрахунках певної системи балансів, оскільки з їх допомогою забезпечується збалансованість потреб в ресур­сах і джерелах їх покриття.

Економіко-математичні методи використовуються в тих випадках, коли треба здійснити оптимізацію плану підпри­ємства, тобто із багатьох варіантів плану вибрати найкра­щий з точки зору прийнятого критерію оптимізації.

Суть графо-аналітичних методів зводиться до викорис­тання графіків і діаграм при розрахунку певної системи показників.