3. Облік і оцінка основних фондів

Облік основних фондів здійснюється у натуральній і вартісній формах.

Натуральні показники використовуються при визначенні виробничої потужності, для оцінки технічного складу і стану основних фондів, розробки балансів обладнання та ін. Вартісна форма обліку необхідна для планування відтворення основних фондів, визначення їх загальної величини, динаміки, структури, обчислення розмірів амортизації та калькулювання собівартості продукції.

Залежно від моменту і характеру проведення оцінки стану основних фондів розрізняють такі види їх оцінки:

1. Первісна вартість – це фактична вартість основних фондів на момент їх придбання і взяття на баланс.

Первісна вартість основних фондів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (добудова, дообладнання, модернізація, реконструкція), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від його використання.

Первісна вартість основних фондів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних фондів.

2. Переоцінена вартість – вартість основних фондів після їх переоцінки (індексації первісної вартості основних фондів).

Згідно із згаданим Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку підприємство переоцінює об’єкт основних фондів, якщо його залишкова вартість більш, як на 10% відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінену вартість основних фондів (Впер) можна визначити за формулою:

де І пер – індекс переоцінки основних фондів.

де В справ – справедлива вартість основних фондів, грн.;

В зал – залишкова вартість основних фондів, грн.

3. Залишкова вартість – визначається як різниця між вартістю, за якою об’єкт основних фондів був взятий на баланс підприємства (первісною або переоціненою) та сумою зношення.

або = ,грн.,

де З н – сума зношення основних фондів, грн.

4. Справедлива вартість – це первісна вартість основних фондів, одержаних в обмін.

5. Ліквідаційна вартість (В лікв) – це залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації, спричиненого зношенням. За цією вартістю підприємство може реалізувати основні фонди, списати, передати на баланс іншому підприємству.

4. Види і показники зношення основних фондів

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.

Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих властивостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зношення основних фондів (Кф.знош.), який можна обчислити:

або

де Вкап.рем — вартість капремонтів обладнання від початку служби, грн.;

Азнош. — сума амортизаційних відрахувань від початку служ­би (сума зношення), грн.

Фізичне зношення у відсотках можна обчислити за фор­мулою:

де Тф, Тн — відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання, роки.

Моральне зношення являє собою передчасне (до закінчення строку фізичної служби) обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів (моральне зношення першого роду), або використання більш продуктивних засобів праці (моральне зношення другого роду).

Мірилом морального зношення 1-го роду є коефіцієнт морального зношення 1-го роду (Кмор.знош). Його можна обчис­лити:

Моральне зношення 2-го роду в межах суспільного вироб­ництва оцінити неможливо, поскільки одні і тіж основні фонди можуть задовільняти або не задовільняти потреб кон­кретних споживачів.

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (Кзаг.знош) визначається:

Кзаг.знош = 1 - (1 - Кф.знош) х (1 ^— Кмор.знош.)

Фізичне зношування відбувається нерівномірно, оскільки основні фонди складаються зі значної кількості елементів, виготовлених з різних за якістю матеріалів.

Усунути фізичне і частково моральне зношування основних фондів можна за допомогою модернізації. Модернізація основних фондів, як правило, поєднується з їх капітальним ремонтом. Вона означає внесення в конструкцію діючого обладнання змін, які підвищують його технічний рівень і покращують економічні характеристики. Завдяки модернізації повністю або частково усувається моральне зношення другого роду, діюче обладнання за конструктивно-технічними і економічними характеристиками наближається до нового, сучасного і продуктивного.

Модернізація, на відміну від капітального ремонту, який проводиться на старій технічній основі і є формою простого відтворення основних фондів, здійснюється з використанням новітніх технічних досягнень, підвищує економічну ефективність обладнання і тому є однією з форм розширеного відтворення.

Доцільність проведення модернізації в порівнянні із заміною основних фондів обґрунтовується ретельними економічними розрахунками.