Бібліографічний список

[5, 7,8,13,14,16,28]

Тема 2	Міжнародні торгівельні звичаї
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо складання і виконання міжнародних торговельних угод

План вивчення теми

1. Значення торгівельних звичаїв в міжнародній торгівлі.

2.Умови поставок товару.

3.Міжнародні правила інтерпретації міжнародних термінів

ІНКОТЕРМС

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Істотний вплив на зміст зобов'язань сторін за договором купівлі-продажу справляють сформовані в міжнародній практиці торговельні звичаї. Вони відіграють вирішальну роль щодо вирішення споров між сторонами й арбітражу. Під торговельним звичаєм розуміється сформована в міжнародній торгівлі однаковість, загальновизнане правило, що містить у собі ясне й певне положення щодо питання, якого воно стосується. До торговельних звичаїв відносяться також торговельні або ділові звичайності ("а ми завжди робимо так"), що іменуються узансами.

Терміни "звичності" й "звичаї" практично рівнозначні, оскільки той й інший означають правила, що не є нормою права та класифікуються як умови договору, що маються на увазі.

Торговельний звичай в англійській юридичній літературі визначається як правило поведінки, яке широко відоме в даній сфері ділового життя. Це правило вважається вхідною складовою частиною в укладений між сторонами контракт, якщо тільки воно не було виключено контрагентами в прямо вираженій формі або в такій формі, що мається на увазі.

Основною ознакою торговельних звичаїв в американському праві є "постійність дотримання".

Французькі юристи називають наступні ознаки звичаїв: однаковість, постійність дотримання, повторюваність, відома тривалість існування в часі й у просторі, визначеність, непротиріччя добрим традиціям і суспільному порядку.

Важливою умовою застосування торговельних звичаїв є їх знання сторонами, що укладають угоду. Коли обидві сторони за договором знають про наявність звичаю, проблем не виникає. Виникають вони, якщо один з контрагентів заперечує своє знання звичаю й необхідно вирішити питання, чи повинна була інша сторона знати про його існування.

Торговельні звичаї викладаються в біржових правилах, що складаються комітетами бірж, у спеціальних збірниках торговельних палат, у матеріалах робочих комісій Комітету сприяння зовнішній торгівлі й інших організацій, що діють у рамках ООН, у типових контрактах, у рішеннях третейських судів по окремих питаннях.

Відзначимо, що торговельні звичаї не можуть мати якого-небудь значення в тому випадку, коли в законі дотримується відповідна норма, що регулює питання, яке виникає у відносинах сторін. При відсутності цієї норми права торговельні звичаї не є у всіх випадках обов'язковими для сторін.

Мова про застосування торговельного звичаю може йти в тих випадках, коли ні в самій угоді, ні в законі не визначено яких-небудь вказівок, що дозволяють вирішити питання, що виникло в торговельних партнерів.

Торговельний звичай - це сформоване в торговельному обороті однакове правило.

Перша ознака, якою повинне володіти правило, що застосовується як звичай, це ясність і визначеність його змісту.

Друга умова, полягає в тому, що воно повинне бути єдиним, визнаним як звичай по питанню, що ним регулюється на тій території, де це правило має застосування.

Третьою умовою є його загальне визнання.

Відсутність однаковості в торговельних звичаях, що застосовуються у міжнародній торгівлі, пояснюється наявністю глибоких протиріч, що існують на світовому ринку.

Саме тому спроби навіть часткової уніфікації торговельних звичаїв світового ринку виявилися невдалими.

Міжнародні торгівельні звичаї являють собою, з юридичної точки зору, правила, що діють на певній території. Тому питання про застосування у відповідному випадку того або іншого конкретного звичаю повинно вирішуватися на основі законодавства тієї країни, право якої підлягає застосуванню до зовнішньоторговельної операції, по якій виникла необхідність у застосуванні звичаю.

Встановлення змісту конкретного звичаю може викликати труднощі. Справа в тому, що поряд зі звичаями, що мають загальний характер та використовуються у всіх галузях торгівлі, існують спеціальні звичаї, область застосування яких обмежено певною галуззю торговельної діяльності

Труднощі при встановленні звичаїв викликаються також відсутністю вичерпної їхньої кодифікації, що була б до того ж беззаперечна.

Загальні правила для застосування звичаїв:

• застосування торговельних звичаїв для вирішення окремих питань, що виникають у відносинах по зовнішньоторговельній операції, може мати місце тільки в тому випадку, коли в угоді не передбачено відповідної умови (саме тому торговельні звичаї не можуть мати якого-небудь значення, якщо сторони узгодили умови, що регулюють питання, яке виникло у відносинах сторін);

• питання про застосування у відповідних випадках торговельних звичаїв підлягає вирішенню на основі законів країни, праву якої підпорядковується дана зовнішньоторговельна операція;

• при розбіжностях, що виникають у сторін щодо питання про існування або зміст торговельного звичаю, встановлення останнього повинне мати місце на основі доказів, що мають надаватися стороною, що посилається на даний звичай.

При вивченні другого питання необхідно усвідомлювати що базисними умовами поставок у зовнішньоторговельному контракті називають сукупність основних обов'язків контрагентів щодо транспортування і страхування товарів на шляху їх руху від експортера до імпортера.

Використання базисних умов спрощує укладання і погодження контрактів, допомагає контрагентам знайти способи розподілу відповідальності і розв'язання розбіжностей, що виникають

Міжнародна торговельна палата розробила й опублікувала збірник тлумачень базисних умов поставок. Цей збірник дістав назву ІНКОТЕРМС Остання його редакція вийшла у 2000 р.

У базисних умовах визначені обов'язки продавця за встановлену в контракті ціну забезпечити доставку вантажу у відповідну географічну точку або відвантажити товар на транспортні засоби, чи передати його транспортній установі.

Базисні умови визначають і інші обов'язки продавців і покупців, а саме:

• хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по територіях країн продавця, покупця, транзитних країн, морем та повітрям;

• обов'язки продавців у частині пакування і маркування товарів;

• обов'язки сторін щодо страхування вантажу й оформлення комерційної документації;

• місце і час переходу з продавця на покупця ризиків випадкового пошкодження чи втрати товарів.

По розподілу відповідальності, витрат і ризиків між продавцем і покупцем умови, включені в Інкотермс можна розбити на чотири групи - починаючи з умов, за якими практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуя тими, по яких продавець має всі витрати й ризики.

У першу групу входить Е - умова (EXW) - "Франко-завод". Ця умова припускає мінімальний ризик для продавця. Відповідно до цієї умови продавець тільки надає товар покупцеві на своєму заводі або складі й не несе відповідальності за його навантаження. Всі витрати й ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, несе покупець.

Наступну групу становлять F-умови: FCA ("Франко-перевізник"), FAS (ФАС, або "Франко уздовж борта судна") і FOB (ФОБ, або "Франко-борт"). Обов'язки продавця по цих умовах полягають у поставці товару перевізникові, зазначеному покупцем.

У третю групу, групу З, включаються умови CFR ("Вартість і фрахт"), CIF (СIФ, або "Вартість, страхування й фрахт"), СРТ ("Перевезення оплачене до") і CІP ("Перевезення й страхування оплачені до"). Вони вимагають, щоб продавець уклав договір перевезення товару, але без несення продавцем ризиків загибелі або ушкодження товару.

Нарешті, групу D становлять умови DAF ("Поставлено на границю"), DES ("Поставлене франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"), DDU ("Поставлено, мито не оплачене") і DDP ("Поставлене, мито оплачене"). По цих умовах продавець має всі витрати й ризики, пов'язані з доставкою товару в країну покупця.

Нижче наведено класифікація умов поставки за групами та видами транспорту. Класифікація умов Інкотермс за обов’язками продавця наведено в таб.2.1.

Таблиця 2.1.

Загальна класифікація умов INCOTERMS -2005

Будь-який вид транспортування:
Група E	EXW	Франко завод (... назва міста)
Група F	FCA	Франко перевізник (...назва місця призначення)	Free carrier (... named place)
Група С	CPT	Фрахт/перевезення сплачені до (...назва пункту призначення)	Carriage Paid To (... named place of destination).
	CIP	Фрахт/перевезення та страхування сплачені до (...назва пункту призначення)	Carriage and Insurance Paid Тo (... named place of destination)
Група D	DAF	Поставка до границі (...назва пункту призначення)	Delivered At Frontier (... named place)
	DDU	Поставка без оплати мита (...назва пункту призначення)	Delivered Duty Unpaid (... named place of destination)
	DDP	Поставка з оплатою мита (...назва пункту призначення)	Delivered Duty Paid (... named place of destination)
Тільки морський і внутрішній водний транспорт:
Група F	FAS	Франко уздовж борта судна (... назва порту відвантаження)	Free Alongside Ship (... named port of shipment)
	FOB	Франко борт (... назва порту відвантаження)	Free On Board (... named port of shipment)
Група C	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)	Cost and Freight (... named port of destination)
	CIF	Вартість, страхування й фрахт (... назва порту призначення)	Cost, Insurance and Freight (... named port of destination)
Група D	DES	Поставка із судна (... назва порту призначення)	Delivered Ex Ship (... named port of destination)
	DEQ	Поставка із пристані (... назва порту призначення)	Delivered Ex Quay (... named port of destination)

Таблиця 2.2