Методи хеджування при управлінні валютним ризиком

Хеджування – процедура врівноваження продажу і купівлі активів з тим, щоб на ринку не було відкритої нетто-позиції.

У вузькому смислу хеджування означає страхування ризику шляхом створення зустрічних вимог та зобов’язань в іноземної валюті.

Рис.8.3. Методи прогнозування плаваючих валютних курсів

Якщо не ставиться мета спекулювати іноземною валютою можна мінімізувати операційний валютний ризик шляхом хеджування:

- на форвардному валютному ринку;

- на тісно пов’язаних із ним ринках іноземної валюти ф’ючерсів і опціонів;

- за допомогою операцій „спот” і грошових ринків (арбітраж користувача кредитом).

Управління валютним ризиком базується на виборі відповідної стратегії менеджменту ризику, що містить у собі такі основні елементи:

1. використання всіх можливих засобів уникнення ризику, який приводить до значних збитків;

2. контроль ризику та мінімізація сум імовірних збитків, якщо немає можливості уникнути його повністю;

3. Страхування валютного ризику в разі неможливості його усунення.

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть основні фактори, що визначають ризики в міжнародних валютних, кредитних і фінансових операціях.

2. З чим пов’язані комерційні ризики?

3. Поясніть схему класифікації основних ризиків, що виникають при здійсненні міжнародних кредитно-фінансових операцій.

4. Охарактеризуйте основні види кредитних ризиків

5. Які чинники можуть впливати на неповернення боргу отримувачем кредиту?

6. Які існують способи захисту від кредитного ризику?

7. Охарактеризуйте основні види ризиків у зовнішній торгівлі та шляхи їх уникнення.

8. Поясніть схему класифікації валютних ризиків.

9. Охарактеризуйте методи прогнозування валютних курсів.

10. Охарактеризуйте методи хеджування валютного ризику.

11. Перелічіть основні елементи стратегії менеджменту валютного ризику.

Бібліографічний список

[1,2,3,5,9-13,15,17,18,21]

Змістовий модуль 4. Валютне регулювання і валютний контроль.

Тема 9	Регулювання валютного ринку України
Мета заняття:	поглибити, систематизувати та закріпити знання студентів щодо операцій на валютних ринках

План вивчення теми

1. Поняття і завдання валютного регулювання та валютного контролю.

2. Організація проведення операцій на міжбанківському валютному ринку.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студенти повинні усвідомлювати, що засвоєння питань теми в основному базується на вивченні нормативних актів чинного законодавства України.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року №15-93 органами валютного контролю в Україні визначені: Національний банк України, уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, Державна податкова інспекція України, Міністерство зв'язку України.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:

• організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

• регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

• організація внутрішнього валютного ринку;

• регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

• регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

• встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

• забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок.

Студентам необхідно чітко усвідомлювати поняття, завдання та форми організації валютного регулювання, вміти зіставити ринкове та державне регулювання валютних відносин, аналізувати валютну політику, ії форми

Валютне регулювання — одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави.

Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть бути підпорядковані валютному регулюванню.

Валютне регулювання забезпечується спеціальною системою правових норм і засобів. Цю систему деякі спеціалісти-правники розглядають як самостійний інститут права ("валютне право").

У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які проводяться центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави.

Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин у відповідності з поточними та стратегічними цілями держави. Вона спрямована на досягнення основних цілей економічної політики - забезпечення стійкого економічного росту, стримування безробіття, інфляції, підтримки рівноваги платіжного балансу.

Форми реалізації валютної політики: дисконтна (облікова) політика, девізна політика, диверсифікованість валютних резервів, режим валютних паритетів і валютних курсів, подвійний валютний ринок, девальвація, ревальвація.

Інструменти валютного регулювання і валютної політики є, головним чином, засобами економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Поряд з цим у практиці грошово-валютних відносин набувають застосування методи прямого втручання держави у механізм формування валютних курсів. Йдеться про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою.

Основні поняття:

Міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;

Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;

Уповноважена фінансова установа - фінансова установа, яка одержала генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями), що дає право на торгівлю іноземною валютою.

Студенти повинні оволодіти основними правилами купівлі безготівкової іноземної валюти для здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Слід звернути увагу, на те що суб'єкти валютного ринку мають право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених „Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою”, затвердженим постановою Правління Національного банку України N 281 від 10 серпня 2005 р., зокрема:

З метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту на підставі наступних документів:

• заяви про купівлю іноземної валюти;

• договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

• вантажної митної декларації;

• акта (здавання-приймання тощо) або іншого документа, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

• документів, що передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків, якщо договір передбачає такі форми розрахунків. (При вексельний формі розрахунків діють певні обмеження).

З метою виконання зобов'язань за кредитними договорами купівля, обмін іноземної валюти здійснюються на підставі:

• заяви про купівлю іноземної валюти;

• оригіналу кредитного договору (договору позики), що підтверджує потребу виконання резидентом зобов'язань в іноземній валюті (включаючи проценти, комісійні, неустойки тощо), та його копії;

• копії кредитного договору (договору позики), засвідченої уповноваженим банком - агентом Кабінету Міністрів України, що підтверджує потребу виконання зобов'язань в іноземній валюті за кредитами в іноземній валюті (включаючи проценти, комісії, неустойки тощо), залученими державою або під державні гарантії, та її другого примірника;

• оригіналу реєстраційного свідоцтва (додатка), індивідуальної ліцензії (додатка) Національного банку на одержання резидентом кредиту, позики в іноземній валюті від іноземного кредитора та його копії.

Студенти повинні з’ясувати і інші правила покупки валюти за поточними торговельними і неторговельними операціями суб'єктів господарювання та фізичних осіб, що регламентуються постановою № 281 від 10 серпня 2005 р.