План заняття

1.Мотивація та сутність проектного фінансування.

2. Передінвестиційні дослідження.

3. Обґрунтування доцільності інвестиційного проекту.

4. Бюджетування капіталу.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Головну увагу при проведенні семінару приділити питанням:

1. Принципова різниця між звичайним фінансуванням інвестиційних

проектів, та проектним фінансуванням.

Предметом детального обговорення мають стати :

• створення окремої юридичної особи для реалізації проекту в рамках

проектного фінансування;

• різниця в відповідальності спонсорів проекту та створеної компанії;

• обмеженість права позову інвесторів до спонсорів проекту;

• розподіл та перерозподіл ризиків між всіма учасниками проекту;

• грошові потоки від реалізації проекту, як єдине реальне джерело

повернення запозичених коштів;

• рівень гарантійних зобов’язань з боку спонсорів.

2. Ризики проектного фінансування.

Предметом детального обговорення мають стати:

• ринкові ризики стосовно проектного фінансування;

• ідентифікація ризиків;

• аналіз ризиків;

• оптимальний розподіл ризиків для забезпечення максимального рівня

економічної безпеки проекту;

• управляння залишковими ризиками;

• конфлікт інтересів учасників проекту;

• ризики пов’язані с суттю проекту (ризики активів проекту);

• політичні ризики;

• форс мажорні обставини;

• інституціональні ризики.

Суто фінансові ризики пов’язані зі:

• структурою капіталу;

• інфляцією;

• валютними курсами.

Обговорення 1 пункта плану

В економічній літературі зустрічаються такі трактування сутності проектного фінансування:

• Фінансування, що базується на життєздатності самого проекту без врахування платоспроможності його учасників, їх гарантій і гарантій погашення кредиту третіми особами;

• Фінансування інвестицій, при якому джерелом погашення заборгованості є потоки готівки, генеровані в результаті реалізації самого інвестиційного проекту;

• Фінансування, забезпечене економічною і технічною життєздатністю підприємства, яка дозволяє генерувати потоки готівки, достатні для обслуговування свого боргу.

Обговорення 2 пункта плану

Результативність фінансових інвестицій пов’язана також зі стадіями життєвого циклу компанії-емітента. Дослідженнями темпів приросту економічних показників визначено п’ять таких стадій.

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування й освоєння інвестицій (народження фірми). Стадія характеризується великими витратами власних коштів або залучених чи отриманих у борг. На цій стадії фірмі загрожують різноманітні ризики. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації фірми. На цій стадії великими є потреби у банківських позиках або венчурному капіталі. Зазвичай фірма не сплачує дивідендів. Якщо прибуток присутній, він реінвестується. Починають даватися взнаки ризики, пов’язані з конкуренцією на ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Фірма починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція посилюється. Рівень продажу зростає і значно покриває витрати виробництва. Характерним є високий рівень прибутку, але існує потреба у великих витратах на маркетинг і в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але сплачує невеликі дивіденди. Банк якщо й надає позику, то під високі відсотки.

Четверта стадія: стабільне функціонування фірми. На цій стадії компанія відшкодовує власні борги. Високий рівень конкуренції не дає змоги диктувати ціни, але невисокі витрати вможливлюють отримання середніх за галуззю прибутків. Це вже добре відома компанія з надійною репутацією. Вона має великі можливості щодо отримання позик і реалізації акцій. У неї великий широкодиверсифікований інвестиційний портфель, спла­чуються солідні дивіденди, хоча немає потреби у великих інвестиціях. На цій стадії компанія має розробляти стратегію запобігання занепаду. Ці заходи, як правило, зумовлені суттєвим підвищенням інвестиційної активності. Стратегія «другого наро­дження» передбачає різноманітні шляхи: придбання інших компаній галузі, придбання компаній інших галузей, інвестування нових проектів тощо.

П’ята стадія: занепад або друге народження. На цій стадії продукція не користується попитом. Дуже високою є конкуренція. Банки не зацікавлені у співпраці, якщо й надають кредит, то під високі відсотки. Акції компанії вже не користуються попитом. Через поступове зниження доходів доводиться зменшувати дивіденди. Якщо на попередній стадії не було вироблено стратегії відродження й не здійснено солідних інвестицій, на компанію очікують занепад і банкрутство.

Обговорення 3 пункта плану

Причини, зумовлені необхідністю в інвестиціях, можуть бути різними, але їх можна розділити на три види: поновлення наявної матеріально-технічної бази, збільшення обсягів виробничої діяльності, освоєння нових видів діяльності. Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту а рамках того чи іншого напрямку різний. Важливим є питання про розмір інвестицій. Обмежувачем максимальної величини інвестицій є диференціація права прийняття рішень того чи іншого керівника.

Сутнісну характеристику інвестування та його подвійність чітко виявив Дж. Кейнс: з однієї сторони він бачить у них величину акумульованого доходу з метою накопичення та обсягом ресурсів. Тобто потенційний інвестиційний попит. З іншої сторони інвестиції виступають у формі вкладень (витрат), які визначають приріст вартості капітального майна, тобто як реалізовані попит та пропозиція. Крім того, Дж. Кейнс трактував інвестиції – як «поточний приріст цінностей капітального майна внаслідок виробничої діяльності даного періоду». Це «…та частина доходу за даний період, яка не була використана для споживача». Найважливішою умовою рішення практично всіх стратегічних і значної частини поточних задач розвитку і забезпечення ефективної діяльності підприємства є інвестування.

Обговорення 4 пункта плану

Математична модель інвестиційного проекту:

P = {IC_і, CF_k, n, r}, (3.1)

де:

IC_і — інвестиція у і-му році;

CF_k — грошовий потік у k-му році, k = 1,2, ... n;

n — тривалість проекту;

r — ставка дисконтування.