
- •Розділ і.
- •§1. Метод координат.
- •1.1. Декартова система координат. Координати точки.
- •1.2. Відстань між двома точками. Рівняння кола та сфери.
- •1.3. Ділення відрізка у даному відношенні.
- •1.4. Пряма лінія на площині.
- •1.5. Площина в просторі.
- •1.6. Пряма лінія в просторі.
- •1.7. „За числами бачити фігури”.
- •§2. Перетин прямих ліній і площин.
- •2.1. Знаходження точки перетину двох прямих ліній на площині.
- •2.2. Знаходження точки перетину трьох площин у просторі.
- •Нехай маємо три площини
- •2.3. Перетин двох прямих на площині; одна з прямих задана канонічним рівнянням.
- •2.4. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •§3. Вступ до векторної алгебри.
- •3.1. Поняття вільного вектора.
- •3.2. Арифметичні операції над векторами.
- •3.3. Координатне подання арифметичних операцій над векторами.
- •3.4. Поняття одиничного декартового базису. Розкладення векторів за базисом.
- •3.5. Скалярний добуток векторів, його обчислення і застосування.
- •3.6. Точки та їх радіус-вектори.
- •§4. Розв’язання задач лінійного програмування малої
- •4.1. Математична модель задачі лінійного програмування.
- •4.2. Розв’язання злп.
- •§5. Векторний добуток векторів, його обчислення та застосування.
- •5.1. Поняття векторного добутку.
- •5.2. Властивості векторного добутку.
- •5.3. Координатне подання векторного добутку.
- •5.4. Координатне подання векторного добутку в детермінантній формі.
- •5.5. Контрольна перевірка правильності обчислення векторного добутку.
- •5.6. Застосування векторного добутку.
- •§6. Змішаний добуток векторів, його обчислення та застосування.
- •6.1. Поняття змішаного добутку.
- •6.2. Властивості змішаного добутку.
- •6.3. Координатне подання змішаного добутку.
- •6.4. Застосування змішаного добутку.
- •§7. Метричні характеристики і взаємне розташування геометричних об’єктів.
- •7.1. Точки і прямі лінії на площині.
- •7.2. Точки і площини в просторі.
- •7.3. Точки і прямі в просторі.
- •7.4. Пряма і площина в просторі.
- •7.5. Площі.
- •7.7. Дві прямі в просторі.
1.4. Пряма лінія на площині.
Так само, як і точка, пряма лінія в геометрії є неозначуваним поняттям. І так само ми зустрічаємо “означення” прямої в “Началах” Евкліда. Спочатку Евклід визначає поняття лінії: це “довжина без ширини”. Пряма лінія — це “лінія, яка однаково розташована по відношенню до кожної із своїх частин”.
В аналітичній геометрії, тепер, коли ми можемо ототожнити точки з парами чи трійками координат, можна дати означення прямої лінії: пряма — це геометричне місце точок, координати яких задовольняють лінійне рівняння (це означення прямої лінії на координатній площини):
.
Наведене рівняння зветься загальним рівнянням прямої і відоме з курсу математики для середньої школи; там же визначалось рівняння прямої з кутовим коефіцієнтом:
.
Параметри
у цьому рівнянні мають такий геометричний
зміст:
– кутовий коефіцієнт – тангенс кута
нахилу прямої до додатного напрямку
осі абсцис,
– точка на осі ординат, через яку
проходить пряма. Очевидною умовою
паралельності
прямих є рівність їх кутових коефіцієнтів:
Тригонометрія дає умову перпендикулярності двох прямих. Нехай
,
(цей запис говорить,
що прямі
задані відповідними рівняннями),
тоді умовою
перпендикулярності цих прямих буде
такий зв’язок між їх кутовими
коефіцієнтами:
В цьому параграфі ми познайомимось ще з двома типами рівнянь прямої:
— канонічне рівняння прямої, що проходить через дві задані точки
і :
;
— рівняння прямої “у відрізках”:
.
В цьому рівнянні
і
— це відрізки, які пряма відтинає на
координатних осях; точніше буде сказати
так: дана пряма проходить через точки
і
.
Поєднаємо
тепер геометрію з алгеброю для розв’язання
задачі:
на даній
прямій знайти точку, найближчу до заданої
точки. Цю
задачу будемо розглядати для конкретних
заданих прямої та точки, а саме, нехай
пряма лінія
визначається
рівнянням
,
а задана точка
має координати
.
В геометрії аналогом
подібних задач, тобто задач на обчислення,
є задачі на побудову (циркулем і лінійкою).
Першим кроком у розв’язанні таких задач
є аналіз,
який починається словами: “припустимо,
що задача розв’язана”. Далі будується
ескізний малюнок, який аналізується
щодо можливості побудови відповідної
фігури. В аналітичній геометрії ми
робимо аналогічне припущення: нехай
— шукана точка прямої. Підставимо
координати точок
і
у формулу відстані між двома точками:
.
Координати точки мають задовольняти рівняння прямої, отже
.
Звідси можна
виразити одну з невідомих координат
точки
через іншу. В даному випадку доцільніше
виразити
через
:
.
Підставимо вираз
для
у формулу для
:
Точка
має доставляти мінімум відстані
, а отже, і функції
.
В математичному аналізі за мінімуми “відповідає” теорема Ферма (§ 19), в аналітичній геометрії ми маємо у розпорядженні геометричні міркування і алгебраїчні перетворення.
Геометричні
міркування. Найближча точка від даної
на даній прямій – це основа перпендикуляра,
опущеного з даної точки на дану пряму.
Перетворюємо рівняння даної прямої
у рівняння з кутовим коефіцієнтом:
.
Кутовий коефіцієнт даної прямої
.
Кутовий коефіцієнт перпендикулярної
прямої
.
Рівняння перпендикуляра
.
Знаходимо точку перетину даної прямої
і перпендикуляра до неї – розв’язуємо
систему рівнянь:
.
Звідси
і
.
Отже, найближчою
для точки
на прямій
буде точка
.
Більш складним і цікавим щодо застосування методу координат є задача про визначення місця для побудови водокачки (див. Вступ).
За відправну точку
при побудові математичної моделі задачі
можна взяти таку аналітико-геометричну
задачу: на осі абсцис знайти точку з
мінімальною сумою відстаней до заданих
точок
і
.
y
В
А
Х
0
x
Далі можна, знову ж таки, йти „простим” шляхом і звести задачу до
знаходження точки мінімуму ірраціональної функції:
,
для чого застосувати теорему Ферма. Тільки тоді доведеться розв’язувати не таке вже й просте ірраціональне рівняння (див. § 19).
Аналітична геометрія може дуже елегантно розв’язати цю задачу, використовуючи тонкі геометричні міркування:
Побудуємо точку
,
симетричну
відносно прямої
,
що визначає лінію берега. З’єднаємо
з
.
Шукана точка
— це точка перетину
з
.
Стверджується,
що ця точка є шуканою (доведення цього
факту є вправою для самостійного
доведення).
Тепер алгебраїчна реалізація геометричної ідеї:
складаємо рівняння перпендикуляра до прямої , який проходить через точку ;
знаходимо точку перетину перпендикуляра з прямою (це буде середина відрізка
;
використовуючи формулу для координат середини відрізка, знаходимо координати точки
;
складаємо рівняння прямої, що проходить через точки і ;
розв’язуємо систему рівнянь, складену з рівняння даної прямої і прямої
; отримаємо координати шуканої точки .