
- •Розділ і.
- •§1. Метод координат.
- •1.1. Декартова система координат. Координати точки.
- •1.2. Відстань між двома точками. Рівняння кола та сфери.
- •1.3. Ділення відрізка у даному відношенні.
- •1.4. Пряма лінія на площині.
- •1.5. Площина в просторі.
- •1.6. Пряма лінія в просторі.
- •1.7. „За числами бачити фігури”.
- •§2. Перетин прямих ліній і площин.
- •2.1. Знаходження точки перетину двох прямих ліній на площині.
- •2.2. Знаходження точки перетину трьох площин у просторі.
- •Нехай маємо три площини
- •2.3. Перетин двох прямих на площині; одна з прямих задана канонічним рівнянням.
- •2.4. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •§3. Вступ до векторної алгебри.
- •3.1. Поняття вільного вектора.
- •3.2. Арифметичні операції над векторами.
- •3.3. Координатне подання арифметичних операцій над векторами.
- •3.4. Поняття одиничного декартового базису. Розкладення векторів за базисом.
- •3.5. Скалярний добуток векторів, його обчислення і застосування.
- •3.6. Точки та їх радіус-вектори.
- •§4. Розв’язання задач лінійного програмування малої
- •4.1. Математична модель задачі лінійного програмування.
- •4.2. Розв’язання злп.
- •§5. Векторний добуток векторів, його обчислення та застосування.
- •5.1. Поняття векторного добутку.
- •5.2. Властивості векторного добутку.
- •5.3. Координатне подання векторного добутку.
- •5.4. Координатне подання векторного добутку в детермінантній формі.
- •5.5. Контрольна перевірка правильності обчислення векторного добутку.
- •5.6. Застосування векторного добутку.
- •§6. Змішаний добуток векторів, його обчислення та застосування.
- •6.1. Поняття змішаного добутку.
- •6.2. Властивості змішаного добутку.
- •6.3. Координатне подання змішаного добутку.
- •6.4. Застосування змішаного добутку.
- •§7. Метричні характеристики і взаємне розташування геометричних об’єктів.
- •7.1. Точки і прямі лінії на площині.
- •7.2. Точки і площини в просторі.
- •7.3. Точки і прямі в просторі.
- •7.4. Пряма і площина в просторі.
- •7.5. Площі.
- •7.7. Дві прямі в просторі.
7.7. Дві прямі в просторі.
7.7.1. Паралельність прямих.
Дослідження взаємного розташування двох прямих в просторі вимагає комплексного застосування апарату векторної алгебри. Розглянемо випадок, коли прямі задані своїми канонічними рівняннями. Отже, нехай
Знаменники дробів – це відповідні координати направляючих векторів прямих. Прямі паралельні тоді і тільки тоді, коли їх направляючі вектори колінеарні, звідки
.
7.7.2. Умова перетину просторових прямих.
Нехай тепер прямі непаралельні. Тоді вони або мимобіжні, або перетинаються. Розглянемо малюнок
З рівнянь прямих
ми отримуємо інформацію про направляючі
вектори прямих та про точки, що їм
належать. Оскільки вектори в аналітичній
геометрії є вільними, можна вважати, що
їх початки співпадають з відповідними
точками. Сполучимо ці точки і утворимо
вектор
.
Очевидно, що прямі перетинаються тоді
і тільки тоді, коли вони лежать в одній
площині (це з урахуванням того, що прямі,
за припущенням, непаралельні), а отже,
тоді і тільки тоді, коли вектори
є компланарними, тобто, тоді і тільки
тоді, коли їх змішаний добуток дорівнює
0, остаточно
.
7.7.3. Знаходження пари найближчих точок на мимобіжних прямих.
Нехай тепер прямі і не паралельні, і не перетинаються, тобто вони мимобіжні. Тоді виникає важливе питання про знаходження пари найближчих точок на цих прямих. Геометричні міркування доводять, що така пара точок існує, і ці точки є кінцевими точками спільного перпендикуляра до цих прямих – на малюнку це перпендикуляр PQ :
Це поки що, так би мовити, „чиста” геометрія. Переходимо до аналітичної геометрії.
З рівнянь прямих ми отримуємо інформацію про координати точок, які належать прямим, та про координати векторів, паралельних даним прямим:
.
Пам’ятаємо, що вектори в аналітичній геометрії вільні (їх можна вільно переносити куди завгодно, але паралельно й зі збереженням довжини ), отже, маємо право вважати, що направляючі вектори прямих лежать на цих прямих і, більше того, виходять з точок відповідно А1 і А2:
Якщо прямі і і не паралельні, і не лежать в одній площині, то вони мимобіжні, лежать в паралельних площинах, і на кожній з них існує по одній-єдиній точці, які разом утворюють пару найближчих точок – ці точки є кінцевими точками спільного перпендикуляру до цих прямих.
Кожну точку з пари найближчих точок знаходимо послідовно, перекладаючи на аналітичну мову відповідні геометричні побудови.
Точка P,
що належить прямій
,
є точкою перетину прямих
і
.
Пряма
є проекцією прямої
на площину
.
Ця площина проходить через пряму
і паралельна прямій
; отже ця площина однозначно визначається
умовами: точка
.
Таким чином, за нормальний вектор
цієї площини можна взяти векторний
добуток
і скласти рівняння цієї площини, маючи
точку і нормальний вектор. Тепер увага:
нашою
метою є знаходження координат точки Р,
а вона є точкою перетину прямої
з проектуючою площиною
, яка проектує пряму
на площину
:
Ця проектуюча
площина
проходить через пряму
,
а отже вона містить точку
і направляючий вектор
паралельний цій площині. Оскільки
є проектуючою площиною, то вона є
перпендикулярною до площини
,
а отже нормальний вектор площини
має бути паралельним площині
.
Таким чином, проектуюча площина
визначається такою інформацією:
.
Ми знову приходимо
до можливості скласти рівняння площини
,
маючи точку і нормальний вектор, а саме:
і
.
Приходимо до задачі знаходження точки
перетину прямої і площини, розглянутої
в §2.
Точку Q знаходимо аналогічними, точніше сказати, двоїстими, міркуваннями.
Вправа.
Побудувати
схему знаходження точки
.
Приклад. З’ясуємо взаємне розташування прямих
,
.
Очевидно, що прямі і не паралельні. З’ясуємо, чи не є вони компланарні (а отже, чи не перетинаються вони):
не
перетинаються.
Отже, прямі
мимобіжні, і існує пара найближчих точок
на цих прямих. Для знаходження однієї
з цих точок,
, складаємо рівняння площини
,
для чого спочатку знаходимо
.
Тепер обчислюємо
.
Для знаходження однієї з пари найближчих точок – точки Р – треба розв’язати СЛР:
Вправа. Завершити розв’язання задачі знаходження пари найближчих точок на прямих L1 і L2 .
-