5.2 Зчіпна арматура.

Зчіпна арматура служить для з’єднання затискачів з ізоляторами, для підвішування гірлянд на опорах та для з’єднання багатоланкових гірлянд. До зчіпної арматури відносять:

• скоби (приєднання гірлянди до опори або до закріплених на опорі деталей);

• кульчики (з’єднання з однієї сторони зі скобами або з деталями на опорі, а з другої з шапками ізоляторів) рис. 9,а;

а)

б)

Рис. 9. Зчіпна арматура

• вушка, які бувають однолапкові, дволапкові та спеціальні (для з’єднання стержнів ізоляторів з затискачами або іншими деталями гірлянди зі сторони проводу) рис. 9,б;

• коромисла (для створення двох або трьох паралельних гірлянд ізоляторів та для переходу від однієї до двох чи більше точок підвісу);

• проміжні та регулюючі ланки (для приєднання затискачів з проводом до місця кріплення гірлянди на опорі та видовження гірлянд).

5.3 Захисна арматура.

Захисна арматура служить для захисту ізолюючих підвісок, ізоляторів, проводів, від електричних та механічних пошкоджень. До неї відносять кільця та роги, які монтують на гірляндах ліній напругою 330 кВ та вище, які призначені для більш рівномірного розподілу напруги між окремими ізоляторами гірлянди та для захисту їх від пошкоджень дугою при перекриттях. Захисні кільця для підтримуючих гірлянд ліній напругою 330 кВ та вище виконують у вигляді овалів, які встановлюють довшою стороною вздовж лінії.

Також до захисної арматури відносять віброгасники, для захисту проводів від коливань в вертикальній площині. На ПЛ використовують два основних типи віброгасників: у вигляді петлі, який призначений для гасіння вібрації проводів невеликих перерізів. Його виготовляють з обрізків того ж дроту, що й ПЛ. Він поглинає вібрацію за рахунок пружності петлі та тертя між собою дротів в петльовому відрізку проводу.

Для гасіння вібрації алюмінієвих проводів перерізом 120 мм² та більше, сталеалюмінієвих - 95 мм² та більше встановлюють віброгасники у вигляді двох чавунних тягарів, закріплених на ділянці сталевого проводу. Стандартні віброгасники розташовують на проводі поблизу від натяжного чи підтримуючого затискача. Кількість їх залежить від місцевості, довжини прогону тощо.

5.4 З’єднувальна арматура.

З’єднувальна арматура призначена для з’єднання проводів та тросів в прогоні, а також для з’єднання проводів в шлейфах на опорах анкерного типу . Існують такі види з’єднувачів: овальний, опресований, стяжний, ремонтний та гвинтовий.

Овальні з’єднувачі використовують для проводів перерізом до 185 мм² включно. В них вкладають проводи після чого з’єднувач обтискається з допомогою спеціальних кліщів (рис. 10,а). Сталеалюмінієві проводи перерізом до 95 мм² включно скріплюють в з’єднувачах методом скручення (рис. 10,б).

Опресовані з’єднувачі використовують для з’єднання проводів перерізом більше 185 мм² та для сталевих тросів всіх перерізів.

5.5 Розпірки.

Щоб забезпечити задану відстань між проводами в розщеплених фазах, встановлюють розпірки (рис.11). Ці розпірки, утворюючи плоску просторову систему, зберігають незмінну конфігурацію фази. За способом закріплення проводів розрізняють глухі, випускаючі та шарнірні розпірки. Найчастіше використовуються глухі розпірки (з жорстким закріпленням), бо з випускаючих розпірок під час коливань випадали проводи. Залежно від кількості проводів використовують парні, багатопроменеві або рамні розпірки.

Рис. 10. Овальні з’єднувачі.

В петлях анкерних опор встановлюють обтяжені розпірки з тягарем, який обмежує розхитування проводів.

Рис. 11. Розпірки