Тема 2. Типологія підприємництва

План

1. Типи професійної підприємницької діяльності.

2. Підприємництво у фінансовій сфері.

3. Середовище підприємницької діяльності.

4. Умови активізації підприємництва в Україні.

. Література

Бусьігин А.В. Предпринимательство: начальний курс. —М., 1992.

Котлер Ф. Основи маркетинга. —М., 1991. —Гл. 12, 13.

СобольС.Н. Предпринимательство (началобизнеса).—К., 1994.

Тимчук М., Терлецький Ю. Тенденції розвитку підприємництва в Україні / /Економіка України. —1993. —№12.

Щумпетер Й. Теория зкономичесКого развития. —М., 1982.

1. Типи (види) професійної підприємницької діяльності

Підприємництво як форма ініціативної діяльності з метою отри­мання прибутку може здійснюватися у двох основних видах (типах) або їх комбінації:

перший — здійснення будь-якого виду виробничої діяльності (тобто виробництво товару, продукту, послуг);

другий — виконання посередницьких функцій (переміщення то­варів від виробника до споживача, торгівля тощо).

З огляду на загальнодержавні (національні) інтереси пріоритетного значення має набувати перший вид (тип) підприєм­ницької діяльності, оскільки суспільне багатство залежить перш за все від стану справ у сфері матеріального виробництва. Разом з тим суспільство повинне сприяти розвитку й другого виду (типу) під­приємницької діяльності. Це зумовлено тим, що рівень і якість жит­тя, комфорт членів суспільства спричинюється багато в чому рівнем розвитку посередницької сфери (прогресивна організація торгівлі і постачання населення товарами першої необхідності тощо). Крім того, посередницька підприємницька діяльність, її здійснення в об­грунтованих обсягах сприяє:

підвищенню продуктивності праці безпосередніх продуцентів товарів для населення на основі звуження спеціалізації виробничих підприємств;

прискоренню кругообігу капіталу, зростання ефективності його використання;

насиченню до раціональних розмірів ринку необхідними товара­ми (послугами) тощо.

Таким чином, між виробниками і посередниками виникають партнерські довірчі взаємини та господарська кооперація по вирі­шенню спільних завдань.

Отже тип (вид) підприємницької діяльності визначається тим місцем, яке посідає підприємництво у процесі задоволення спожив­чого інтересу.

Далі варто детальніше розглянути форми виробничої підприєм­ницької діяльності.

Споживач

Підприємець

Виявлений інтерес споживача

Виявлений інтерес споживача — результат вивчення очевидних, але не задоволених потреб споживача, які можна задовольнити через розвиток активності підприємця (наприклад, мало виробляти цуке­рок) . Такий підхід щодо вибору дії підприємця слід вважати виправ­даним за наявності дефіциту виробництва і властивим для суспіль­ства з низьким рівнем соціально-економічного розвитку.

В межах першого типу підприємницької діяльності існує мож­ливість більш-менш конкретної спеціалізації виробничої структури. Для усвідомлення такої можливості і необхідності доцільно розгля­нути класичну схему підприємницької діяльності, що відображає об'єктивно існуюче протиріччя між суб'єктами економічних відно­син: підприємець — споживач. Зазначене протиріччя не є антагоніс­тичним (існує все-таки взаємозалежність між названими суб'єкта­ми) . В такому своєрідному протистоянні активна роль зберігається за підприємцем, який по відношенню до споживача може діяти од­ним з двох можливих способів:

Інтерес споживача,. спровокований підприємцем

Інтерес споживача, спровокований підприємцем, — це усвідом­лений підсумок діяльності підприємця щодо виявленого неусвідом- леного інтересу споживача. Він спричинений рішенням підприємця виробляти нові (нетрадиційні) для ринку товари.

З викладеного можна зробити наступний важливий висновок: підприємництво у сфері виробництва може і має орієнтуватися на продукування і просування на ринок традиційних і нових (бажано принципово нових) товарів. Цього можна домогтися за умови постійно здійснюваної інноваційної діяльності на фірмі.

Нині на часі характеристика посередницької підприємницької діяльності. Як відомо, на ринку мають бути присутні або самі вироб­ник і споживач, або ж їх представники. Особи (юридичні або фізичні), що представляють на ринку інтереси виробників чи спожи­вачів, а самі не є такими, прийнято вважати посередниками. Під­приємницька діяльність у сфері посередництва має за мету інтегрувати економічні інтереси виробників і споживачів.

З точки зору виробника посередництво підвищує ефективність його діяльності, оскільки дозволяє зосереджувати свою активність лише на виробництві, передаючи функцію щодо просування товару на ринок посереднику, котрий є також професіоналом, але у цій специфічній сфері діяльності. Завдяки цьому зрештою скорочується строк оборотності капіталу і підвищується прибутковість виробниц­тва.

Підприємницька діяльність у сфері посередництва практично здійснюється в тій або іншій конкретній формі. Достатньо пошире­ною формою посередництва виступає агентування, тобто агент є посередником від імені і на користь відповідно виробника або спожи­вача.

Особу, від імені і на користь якої діє агент, називають принципа­лом. Розрізняють декілька типів агентів:

агенти виробників;

повноважні агенти зі збуту;

агенти по закупках.

Правовою основою здійснення подібних відносин є агентська угода (договір), укладена між принципалом і агентом.

Одноразові посередницькі функції виконує брокер, тобто особа, котра зводить покупців з продавцями, допомагає їм досягти домовле­ності, отримує винагороду від того, хто його залучає до цієї роботи. Інші форми посередництва (торгові маклери, комівояжери тощо) в Україні поки що не використовуються.

2. Підприємництво у фінансовій сфері

Окрім двох типів підприємницької діяльності, виділяють ще один (третій) — підприємництво у фінансовій сфері, котре, з одного боку, відноситься до посередницької діяльності, а з іншого, — до надання безпосередніх послуг. Це перетворює фінансове підприємництво у складову частину кожного з двох типів підприємницької діяльності.

Підприємництво у фінансовій сфері може здійснюватись банкі­рами або фінансистами за рахунок діяльності банків, інвестиційних компаній чи фондів.

Банками є спеціалізовані установи, котрі акумулюють внески тимчасово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, на­дають ці грошові кошти у тимчасове користування у вигляді кредитів, є посередниками у взаємних платежах і розрахунках між підприєм­ствами, установами (організаціями) та окремими особами. Таке виз­начення відноситься, щоправда, до державних і комерційних банків. Національний банк України здійснює регулювання грошового обігу, включаючи емісію нових грошей.

Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди — це фінансові ус­танови, котрі мають за мету отримання прибутку за рахунок постій­ного кругообігу власного і позичкового капіталу у формі інвестування (вкладень) існуючих та нових виробництв.

3. Середовище підприємницької діяльності

Практичне здійснення підприємництва на ефективному рівні можливе лише за умови наявності певної ситуації — підприємниць­кого середовища.

Підприємницьке середовище інтегрує у собі суспільно-еконо- мічну ситуацію, що охоплює ступінь економічної волі, наявність підприємницького корпусу, домінування економічних зв'язків рин­кового типу, діапазон можливостей щодо формування і використання капіталу (фінансових ресурсів).

Природним середовищем для розвитку підприємництва є ринко­ва економіка з відповідними активними правовими і соціально-еко­номічними регуляторами та інфраструктурою.

Важливо виділити такі основні параметри підприємницького се­редовища:

застосування пільгової системи оподаткування, що сприяла б швидкому припливу фінансових коштів у сферу бізнесу;

створення активно діючої системи інфраструктурної підтримку підприємницької діяльності (комерційних банків, товарно-сировин­них бірж, страхових компаній, науково-консультативних і навчаль­них центрів загального підприємництва, менеджменту, маркетингу

тощо);

запровадження ефективного захисту промислової та інтелек­туальної власності;

спрощення процедури регулювання підприємницької діяльності державними органами управління народним господарством;

формування в суспільстві привабливого іміджу підприємництва, терплячого ставлення до його тимчасових невдач.

Отже, зростання підприємницької активності має бути обумов­лене створенням у країні специфічного бізнесового середовища яі^ обов'язкової передумови досягнення комерційного успіху в під­приємницькій діяльності.

На рівень розвитку і стану підпр_ИЄМНИц_Ького середовища ма^ істотний вплив ряд факторів. За своєїо спрямованістю вони діляться на зовнішні (макро) і внутрішні (мікр₀).

До складу зовнішніх факторів, іц₀ формують підприємницьке середовище, включають:

стадію економічного циклу, яка відбиває стан економіки (спад, стабілізація, підйом);

рівень інфляції в країні; ставку відсотка за кредит; державне регулювання; систему оподаткування; рівень безробіття; міжнародну політику та ін.

Досвід показує, що навіть за наявності сприятливих зовнішніх (макро) умов господарювання чимало підприємців зазнає невдачі. Це спричинюється, перш за все, недоліками і прорахунками в діяль­ності самих підприємств.

До групи основних внутрішніх факторів, що істотно впливають на формування підприємницького середовища, входять: компетентність у підприємницькому менеджменті; досвід в обраній сфері підприємницької діяльності; контроль ефективності фінансової діяльності; достатній розмір власного капіталу; використання стратегічного планування; належна організація обліку, аналізу та аудиту;

сучасний гехніко-організаційний і економічний рівень вироб­ництва.

Підприємницька діяльність за своєю природою є вразливою за умов нестабільності та різних коливань ринкової кон'юнктури. Саме тому підприємництво потребує формування специфічного середови­ща, котре сприяє його динамічному розвитку.

4. Умови активізації підприємництва в Україні

Реальний шлях виходу України з економічної кризи тісно пов'я­заний зі становленням і розвитком реально ефективного підприєм­ництва. Аналітична оцінка підприємництва в Україні свідчить про наявність стратегічних прорахунків в діях уряду щодо початкового періоду його формування як системи господарювання. Відсутнім є також комплексний механізм розвитку бізнесу взагалі.

Звідси зрозуміло, що важливішою умовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення системи державної підтримки формування бізнесового (підприємницького) середовища. Зарубіжний досвід та аналіз вітчизняної практики розвитку під­приємницьких структур показує, що державна політика щодо під­приємництва повинна передбачати:

по-перше, створення загальних економічних, правових і соціальних умов, що сприяли б розвиткові ефективного бізнесу. До таких умов варто віднести:

вихід економіки з кризи і стабілізація економічної ситуації; реальна трансформація відносин власності; забезпечення правових гарантій свободи підприємницької діяльності;

подолання катастрофічного стану національної грошової оди­ниці та проведення відповідних антиінфляційних заходів тощо; по-друге, створення державної системи підтримки бізнесу. Основними елементами такої системи мають бути: формування дійової ринкової інфраструктури; розроблення системи фінансової підтримки підприємницької діяльності, включаючи формування стартового капіталу;

створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;

запровадження прогресивної системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності;

прискорення процесу розвитку малого бізнесу.