5.4. Форми об'єднань підприємств в Україні

Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності).

Відповідно до Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добро­вільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарсь­кого кодексу України та інших законів мають право утворювати об'єд­нання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприє­мства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на тери­торії інших держав.

Об'єднання підприємств є юридичною особою, потребує держав­ної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об'єднання. Нарис. 5.3. наведено основні форми об'єднань підприємств в Україні.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи кому­нальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або ста­туту, який затверджується їх засновниками.

Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені за­коном.

Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцево­го самоврядування.

Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються пе­реважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменуван­ня об'єднання (комбінат, трест).

Асоціація — це договірне об'єднання підприємств, створене з ме­тою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробниц­тва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасника­ми фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарсь­кою асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств-учасників асоціації. За рішенням учасників асо­ціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

Характерними рисами асоціації є:

• незначний ступінь централізації функцій;

• різноманітність координаційних питань, що вирішуються;

• створення для учасників спеціального органу управління в асо­ціації, який є інформуючим, координуючим центром;

• привабливість для учасника поєднувати діяльність в цьому об'єднанні з участю в інших асоціаціях та господарських об'єд­наннях при збереженні усієї повноти юридичної самостійності.

Координаційна діяльність асоціації зводиться до виконання нею таких функцій:

• забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;

• проведення спільних досліджень та розробок, маркетингових програм, єдиної стратегічної політики;

• юридичне обслуговування учасників, кредитування, страху­вання, навчання, стимулювання збуту, централізований ремонт обладнання;

• підтримка інтересів учасників в державних органах та комер­ційних організаціях;

• представництво інтересів учасників на ярмарках, допомога у по - шуку прийнятних постачальників або покупців, укладенні ви­гідних комерційних угод;

• пошук нових ринків збуту, сприяння у зростанні експорту про­дукції членів асоціації.

Корпорація — це договірне об'єднання, яке створене на основі по­єднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централі­зованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управ­ління корпорації.

Головна мета — консолідація виробничо-господарської діяльності підприємств-учасників, концентрація зусиль у вирішенні складних тех­нологічних, фінансових, соціально-економічних проблем, забезпе­чення захисту спільних інтересів.

Для корпорації притаманні такі особливості:

• збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об'єднання або будь-кого з його членів;

• делегування учасниками корпорації її центру (правлінню і його апарата) частини повноважень, пов'язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інтересах кожного з них;

*

• кооперування у випуску продукції, координація основної гос­подарської діяльності підприємств -- членів корпорації;

• можливість повернення раніше делегованих функцій та пов­новажень учасником (у порядку', обумовленому засновниць­кими документами).

Від асоціації корпорація відрізняється більш високим ступенем централізації окремих функцій. Підприємства — члени корпорації — добровільно можуть передавати свої повноваження та виконання дея­ких завдань внутрішньої системи господарювання. Наприклад, через обмеженість фінансових ресурсів не кожному підприємству під силу мати спеціальний структурний підрозділ, який займається марке­тингом, проводить лабораторні, конструкторські, науково-впровад- жувальні роботи. Підприємство потребує консультаційно-юридичної допомоги, розв'язання проблем щодо збуту своєї продукції.

Кошти корпорації формуються зі вступних — членських внесків її учасників, цільових фондів для фінансування загальних заходів, відра­хувань від прибутків підприємств — членів корпорації, доходу від ко­мерційної діяльності об'єднання як єдиного комплексу, включаючи торговельні та кредитні операції.

Консорціум — це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалі­зації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасни­ки, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної про­грами, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визна­ченому його статутом.

Консорціум об'єднує групу незалежних підприємств для виконан­ня поставленого завдання, яке потребує значних фінансових вливань, реалізації великого проекту.

У консорціум можуть об'єднуватись великі, середні і навіть малі підприємства, які бажають брати участь у реалізації вигідного підпри­ємницького проекту, але не мають самостійних можливостей його здійснення, відчувають високий ступінь ризику.

Консорціум є потенційно ефективним організаційним способом тимчасової інтеграції кадрів, менеджерського стилю управління, потуж­ностей, матеріальних і фінансових ресурсів.

Довготривале збереження господарських зв'язків у рамках цього об'єднання найчастіше усього не планується. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерн - це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономі­чної та іншої діяльності.

Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Концерн дозволяє використовувати можливості великомасштаб­ного виробництва, комбінування, кооперування завдяки наявності ви­робничо-технологічних зв'язків.

Як правило, в Україні концерни створюються на базі потужних дер­жавних підприємств, акціонерних товариств.

Завдяки концентрації капіталу, виробничих потужностей, широ­ких можливостей диверсифікації концерн має більш високий ступінь стійкості до коливань ринкової кон'юнктури, здатний вигідно перероз­поділити інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рента­бельні і окупні напрямки.

Холдингова компанія — це суб'єкт господарювання, що володіє кон­трольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств).

Між холдинговою компанією та її дочірнім підприємством встанов­люються відносини контролю-підпорядкування (рис. 5.4).

Дочірнє підприємство	Контрольний пакет акцій	Холдингова компанія
	Контроль та управління

суб'єкт поглинаючий

господарювання, суб'єкт

що поглинається господарювання

Рис. 5.4. Механізм відносин у холдинговій структурі

Дочірнє підприємство — це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.

Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (паїв, частка у ста­тутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фак­тичний контроль над суб'єктом господарювання.

Холдингові компанії можуть створюватись шляхом:

• поглинання одного суб'єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій;

• заснування їх органами, які уповноважені управляти держав­ним майном.

Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вер­тикальної управлінської структури. ).

Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність — у сфері фінансових та посеред­ницьких операцій.

Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприєм­ством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочір­ньому підприємству збитки.

• Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде' визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприє­мства нестиме контролююче підприємство.

Промислово-фінансова група (ПФГ) — це об'єднання, яке створюєть­ся за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробниц­тва і структурної перебудови економіки України, включаючи програ­ми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою ви­робництва кінцевої продукції.

ПФГ дозволяє забезпечити багатогалузеву господарську систему шляхом мобілізації ресурсів, їхньої концентрації та ефективного вико­ристання для формування раціональних технологічних і коопераційних зв'язків в умовах ринкової економіки, підвищення експортного потенціалу і конкурентоспроможності продукції.

ПФГ створюється на добровільних засадах. До його складу входять: головне підприємство і учасники.

Головне підприємство — це підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ.

Учасник ПФГ — це підприємство, банк, наукова чи проектна уста­нова, організація, створена відповідно до законодавства України, або іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє про­міжну продукцію або надає банківські та інші послуги учасникам і го­ловному підприємству.

Особливості ПФГ та його членів:

• головне підприємство та учасники ПФГ зберігають статус юри­дичної особи, незалежність у здійсненні господарської і фінан­сової діяльності;

• ПФГ не має статусу юридичної особи і не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання; право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство;

• у складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство;

• головним підприємством не може бути банк, фінансово-кре­дитна установа, торговельне, транспортне підприємство, під­приємство у сфері громадського харчування, побутового обслу­говування;

• у складі учасників повинна бути присутня обов'язкова наявність банківської установи, кількість банків не обмежується;

• головне підприємство і учасники укладають генеральну угоду про спільну діяльність, пов'язану з виробництвом кінцевої про­дукції;

• підприємство, установа, організація можуть бути головним підприємством або учасником тільки однієї ПФГ.

В Україні можуть створюватись й інші форми об'єднання інтересів підприємств (союзи, спілки, асоціації підприємців).

Підприємства-об'єднання підприємств зберігають статус юридич­ної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання.

Підприєметво-учасник господарського об'єднання має право:

• добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначе­них установчим договором про його утворення чи статутом гос­подарського об'єднання;

• бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, зас­новницьким договором чг татутом господарського об'єднан­ня не встановлено інше;

• одержувати від господарського об'єднання в установленому по­рядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства;

• одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту;

• інші права.

Підприємство, яке входить до складу державного або комунально­го господарського об'єднання, не має права без згоди об'єднання ви­ходити з його складу, а також об'єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення про припинення своєї діяльності.

Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий до­говір) та статут об'єднання погоджуються з Антимонопольним коміте­том України.

Майнові відносини в об'єднанні підприємств формуються на підставі таких засад:

1. учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові вне­ски (вступні, членські, цільові);

2. майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі;

3. господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представницт­ва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств;

4. об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язання­ми об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

Підприємства-учасники об'єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

Вихід підприємства із складу державного (комунального) госпо­дарського об'єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Припинення об'єднання підприємств відбувається в результаті його реорганізації в інше об'єднання або ліквідації.

Реорганізація господарського об'єднання здійснюється за рішен­ням підприємств-учасників, а реорганізація державного (комунально­го) господарського об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Ліквідація господарського об'єднання здійснюється за рішенням підприємств-учасників, а ліквідація державного (комунального) об'єд­нання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення об'єд­нання. Майно, що залишилося після ліквідації об'єднання, розподі­ляється між учасниками згідно зі статутом об'єднання підприємств чи договором.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ ТА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1. Дайте міжнародну класифікацію організаційних форм бізнесу за різними ознаками.

2. Які переваги та недоліки має індивідуальне підприємництво, товариство, об'єднання підприємств?

3. Охарактеризуйте особливості корпорацій в США.

4. Назвіть переваги і недоліки корпоративної форми організації бізнесу.

5. Визначте поняття офшорної компанії. Які можливості надають­ся підприємцям при організації офшорного бізнесу?

6. Дайте характеристику об'єднань підприємств в країнах з розви­нутими ринковими відносинами (асоціація, концерн, консорціум, кар­тель, синдикат, пул, трест, холдинг, фінансова група).

7. Що таке злиття та поглинання підприємств?

8. Які фактори (критерії) слід брати до уваги при виборі найбільш прийнятної організаційно-правової форми підприємництва?

9. Дайте класифікацію видів підприємств відповідно до Господарсь­кого кодексу України.

10. Чим відрізняється унітарне підприємство від корпоративного?

11. Охарактеризуйте види господарських товариств в Україні.

12. Вкажіть права та обов'язки учасників господарського товариства.

13. Як можна класифікувати об'єднання підприємств залежно від порядку заснування?

14. Які форми об'єднань підприємств функціонують на ринку України? Визначте риси, притаманні їм.

15. На підставі яких засад формуються майнові відносини в об'єд­нанні підприємств?