5.3. Характеристика організаційних форм підприємництва в Україні

Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору конкретного виду підприємства.

При виборі найбільш прийнятної організаційно-правової форми підприємництва слід враховувати такі фактори (критерії):

• сфера підприємницької діяльності, її специфіка;

• стан галузі, напрямок розвитку, цілі, стратегії;

• наявні фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші види ре­сурсів підприємця;

• рівень кваліфікації підприємця, ділова активність, досвід у даній сфері дія льності;

• бажаний ступінь майнової відповідальності за зобов'язаннями (повна або обмежена);

• можливість самостійного або колективного ведення справ;

• рівень розвитку господарських зв'язків з постачальниками си­ровини і матеріалів, посередниками, покупцями;

• ступінь необхідності в інтеграційних процесах. Відповідно до Господарського кодексу України залежно від форм

власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів (рис. 5.2):

а

£ «о

І

&

о и

о §

Й

з кГ

С2

З а

N

5 *

<Г> е

			о
			В
	1>		8
	в		н
	&		п»
	а		&
	§		о в
			& о
			а

о

о «

о

0. §

1. С©

о ж

<0

а £

«

8 Л

с

го

• приватне підприємство, що дії на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

• підприємство колективної власності - корпоративне або унітар- - не підприємство, що діє на основі колективної власності зас­новника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій;

• комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас­ності територіальної громади;

• державне підприємство, що діє На основі державної власності;

• підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство, в статут­ному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як 10%. На­буває статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс цього підприємства.

Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законо­давства України з метою отримання прибутку або досягнення соціаль­ного ефекту. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представ­ництва на території України і за її межами з додержанням вимог зако­нодавства України та законодавства відповідних держав.

Іноземне підприємство - це унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі влас­ності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземним вважається підприє­мство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування ста­тутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статут­ний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах тру­дового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності заснов­ників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпора­тивних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі зас­новників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприє­мства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансо­вий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалент­ної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку Ук­раїни щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких серед­ньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік пере­вищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорі­чним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

Господарські товариства — це підприємства або інші суб'єкти гос­подарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності то­вариства з метою одержання прибутку.

В Україні існують такі види господарських товариств:

• акціонерне товариство;

• товариство з обмеженою відповідальністю;

• товариство з додатковою відповідальністю;

• повне товариство;

• командитне товариство.

Усі види господарських товариств мають такі загальні особливості:

• вони є юридичними особами;

• засновниками і учасниками товариств можуть бути суб'єкти гос­подарювання, а також громадяни, які не є суб'єктами господа­рювання;

• суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали заснов­никами або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи;

• можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність;

• можуть відкривати рахунки у банках, укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації.

Господарське товариство є власником:

• майна, переданого йому у власність засновниками і учасника­ми як внески;

• продукції, виробленої в результаті господарської діяльності то­вариства;

• доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;

• іншою майна, набутого товариством на підставах, не забороне­них законом.

Учасники господарського товариства мають право:

• брати участь в управлінні справами товариства;

• брати участь у розподілі'прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

" одержувати інформацію про діяльність товариства, знайомитись з його документацією (річні баланси, звіти про фінансово-гос­подарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства);

• вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники господарського товариства зобов 'язані:

• додержуватися вимог установчих документів товариства, вико­нувати рішення його органів управління;

• вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та кошта­ми (засобами), що передбачені установчими документами;

• нести інші обов'язки.

У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодав­ством України або установчими документами товариства. Розмір що­річних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибут­ку товариства.

289

Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівня-

10 Основи підприємництва

них до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'яз­кові платежі, а також відсотки по кредитах банків.

Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використан­ня відповідно до установчих документів товариства.

Акціонерне товариство — це господарське товариство, яке має ста­тутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номі­нальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки май­ном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяль­ністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Розрізняють такі види акціонерних товариств:

• відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть роз­повсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-прода- жуна біржах;

• закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, купу­ватися та продаватися на біржі.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зро­бити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійсни­ти підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію підприємства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівню­вати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по ство­ренню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'я­зані буги держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше двох років.

Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське това­риство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких виз­начається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.

Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

2.90

Товариство з додатковою відповідальністю — це господарське това­риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених уста­новчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визна­ченому установчими документами однаково кратному розмірі до вкла­ду кожного з учасників.

Повне товариство — це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм­ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитне товариство — це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприє­мницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідар­ну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяль­ності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

10*

291

Учасниками повного товариства, повними учасниками командит- ного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.