Приклади тестових завдань:

Збудниками ВІЛ-інфекції є

РНК-вмісні віруси (ВІЛ-1., ВІЛ-2) з родини Retroviridae, підродини Lentivirinae, рід Lentivirus

Вторинні (набуті) імунодефіцити (згідно Міжнародної класифікації хвороб (Х перегляд))

Це захворювання, які характеризуються стійкими клінічними та лабораторними симптомами ураження імунної системи, що мають вторинний характер, що виникають в результаті соматичних та інших захворюваннь, а також факторів

Морфологічні та структурні особливості ВІЛ

Вірусна часточка сферичної форми, діаметром 100 – 140 нм. Оболонка віруса складається з подвійного шару ліпідів, яка пронизана глікопротеїдами (gp). Глікопротеїнова молекула (gp 160), має молекулярну масу 160 кД, складається з двох субодиниць: gp 120 (молекулярна маса 120 кДа), знаходиться на поверхні віріона, та gp 41 (молекулярна маса 41 кДа), пронизує його ліпідну оболонку. Серцевина віруса має конусоподібну форму та складається з капсидиних білків р24 та р25 (молекулярна маса відповідно 24 та 25 кДа), ряда матриксних білків (р10, р11).

Геном ВІЛ

Утворений двома нитками РНК. Складається з 3 основних структурних генів (gag, pol, env) та 7 регуляторних та функціональних генів (tat, rev, nef, vif, vpr, vpu, vpx)

Функції генів ВІЛ

Ген gag (від англ. group antigen – груповий антиген) – кодує мактриксні, капсидні, нуклеокапсидні білки та білки протеази.

Ген pol (від англ. polymerase - полимераза) – кодує зворотню транскриптазу.

Ген env (від англ. envelope -оболонка) – кодує поверхневі gp120 та трансмембранні gp41.

Функціональні гени виконують регуляторні функції та забезпечють процеси репродукції та участь вірусу в інфекційному процесі

Чим відріняється ВІЛ-1 від ВІЛ-2

ВІЛ-1 та ВІЛ-2 відрізняються за структурними та антигеннми характеристиками

Стійкість ВІЛ

Вважається, що ВІЛ при кіп´ятінні, але для того, щоб гарантувати, що вірус загинув треба кіп´ятити 20 -30 хвилин. Швидко гине під впливом різних дезінфектантів – перекис водню, хлор-, фенол-вмісних препаратів. Під впливом 70% спирту вірус гине через 10 хвилин. Найефективніші методи знешкодження ВІЛ – автоклавування та повітряна стерилізація. Це пов´язано з тим, що невідомо чим покриті віріони в тому матеалі, який оброблюється. Віріон може знаходится в середині комка біологічної рідини та пережити обробку дезінфектантами. ВІЛ може тривалий час (до 2 тижнів) зберігатися у висушеному сані, наприклад у висушеній крові. Особливу небезпеку створює той факт, що ВІЛ може роками зберігатися у донорській крові

Стадії життєвого циклу ВІЛ

1 Прикріплення.

2 Вхід в клітину та «роздягання».

3 Зворотня транскрипція.

4 Деградація ДНК РНКазою Н.

5 Синтез другої нитки ДНК.

6 Міграція у дро.

7 Інтеграція в геном господаря.

8 Латентна фаза.

9 Транскрипція.

10 Созрівання РНК.

11 Синтез білка.

12 Модифікація білка (гліколізування).

13 Сбірка віріоніа.

14 Вихід віріонів.

15 Созрівання віріонів з утворенням інфекційних часток

Основні механізми, шляхи передачі ВІЛ

1 З горизонтальних шляхів – статевий (гомо-, гетеросексуаьним способом).

2 Парентеральний. Такий шлях можливий навіть у перукарнях, а також при нанесенні татуювань.

3 ВІЛ-інфекція може передаватися при трансплантації та штучному заплідненні жінок.

4 Транспацентарний

Епідеміологія ВІЛ-інфекції

Джерело інфекції – інфікована ВІЛ людина, яка знаходиться в любій стадії хвороби.

ВІЛ присутній у хворої людини у всіх клітинах, де є СД-4 рецептори (Т-хелпери, тканеві макрофаги в клітинах кишечника, слизових та ін.). У інфікованої людини ВІЛ виділяється зі всіма біологічними рідинами: максимальна кількість його знаходиться у крові, семенній рідині; середня – у лімфі, лікворі, вагінальному секреті; ще менше – у грудному молоці, в слині, сльозах, поті

Стадії ВІЛ-інфекції (за В.І. Покровським)

1 Інкубаційний (2 – 4 тижні).

2 Стадія первинних проявів (готра лихоманка, діарея. Ця стадія завершується безсимптомною фазою та персистенцією віруса, відносвленням самопочуття, але в цей період виявляються ВІЛ-антитіла і може тривати роками.

3 Вторинних захворювань

4 Термінальна стадія – СНІД.

Середня тривалість життя ВІЛ-інфікованої людини оцінюють приблизно в 12 років; середні строки від сероконверсії до розвитка СНІДа – в 7 – 15 років. Але ці строки відносні

СНІД-індикаторні захворювання

1. Кандидоз стравохода, бронхів та легенів.

2. Позалегеневий кріптококоз.

3. Кріптоспородиоз з діареєю, з перебігом більш 1 місяця.

4. Цитомегеловірусні інфекції у хворих старше 1 місяця.

5. Інфекції, що обумовлені ВПГ з виразковим ураженням на шкірі та/абослизових оболонках, які персистують більше 1 місяця.

6. Саркома Капоші у хворого молодше 60 років.

7. Лімфома головного мозку у хворого молодше 60 років.

8. Дисемінована інфекція, що викликається бактеріями групи Mycobacterium avium, M. kansassii.

9. Пневмоцистна пневмонія.

10. Токсоплазмоз ЦНС.

11. Позалегеневий дисемінований гістоплазмоз

Що включає в себе лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції

Індикацію ВІЛ і його компонентів в матеалі від хворого та виявлення противірусних антитіл у крові та ВІЛ-інфікованих

Підстави для діагнозу «ВІЛ-інфекція»

Троєкратний позитивний результат тестового методу та однократний результат одногоз експертних методів

Основна тестова реакція діагностики ВІЛ-інфекції

ІФА для виявлення антитіл до ВІЛ

Експертні (уточнюючі) реакції діагностики ВІЛ-інфекції

1 Імуноблотинг (для виявлення антитіл до антигенів ВІЛ).

2 Молекулярна ібридізація.

3 ПЛР – полімеразна ланцюгова реакція

Особливості високоспецифічного методу діагностики ВІЛ-інфекції - імуноблотингу

При цьому проводиться електрофоретичне розділення вірусних білків з наступним перенесенням їх на нітроцелюлозну мембрану. Потім мембрана оброляється дослідною сироваткою. Заключним етапом дослідження є виявлення антитіл до різних білків ВІЛ. Для цього до системи додають антивидові мічені сироватки. Індикацію імунних комплексів, що утворилися проводять з використанням ІФА або РІД. Результати імуноблотингу вважають позитивними при виявленні антитіл до певних вірусних антигенів: р24, р31, gp41, gp120

Матеріал для виділення ВІЛ

1 Кров (переферичні Т-лімфоцити).

2 Біоптати кісткового мозку.

3 Пунктати лімфовузлів.

3 Сперма.

4 Спинномозкова рідина.

5 Слина.

6 Секційний матеріал

Виділення ВІЛ

Культивування вірусу дуже обтяжчене у зв´язку з використанням культур лмфоцитів Н9, кітин МТ-2 та МТ-4, які отримані з лімфоцитів пупкової вени при трансформації вірусом HTLV-1. Віруси виявляються в культурі клітин за вираженим ЦПД, утворенню симпластів або РІФ, електронної мікроскопії

Особливості ПЛР при діагностиці ВІЛ-інфекції

ПЛР використовується для виявлення ВІЛ у долідному матеріалі:

1 Якісна - ПЛР-аналіз ДНК провіруса ВІЛ, який інтегрований в геном мононуклеарів переферичної крові.

2 Кількісна - ПЛР-аналіз РНК ВІЛ, що входить в склад віріонів (дозволяє визначити кільксну концентрацію ВІЛ у крові з метою прогнозу ВІЛ-інфекції)

Особливості імунної відповіді при різних стадіях ВІЛ-інфекції

В перший період розвика інфекції, який обозначається як етап грипозоподібного захворювання, відбуваєтьсяінтенсивне розмноження віруса. В цей період спостерігається зниження числа СД4 Т-клітин у периферичній крові.

Під час асимптоматичної фази другої стадії мобілізуютьс імунні механізми захисту: накопичуються антитіла проти вірусних білків та збільшується кількість стецифічних до вірусу СД8 Т-клітин. Характерно те, що в цей асимптоматичний період практично повністю зникає з крові, а кількість СД4 Т-клітин на початку періода в межах норми. Але відсутній у крові вірус концентрується на поверхні фолікулярних дендритних клітинах у вигляді комплексу з антитілами. Звідси вірус ВІЛ проникає до інтактних СД4 Т-клітин, які оточують первинні ат вторинні фолікули.

Імунна відповідь, що сформувалася не здатна попереджати ефективному накопиченню віріонів.

У симптоматичний період відбувається суттєве зниження кількості СД4 Т-клітин та експоненціальне накоочення вірусу у крові. Розмноження та накопичення вірусу вже не контролюється імунної системою і це призводить до повного зникнення лімфоїдної тканини, виникненню опортуністичних інфекцій і в результаті до смерті.

Ураження Т4-лімфоцитів, які виконують ключову роль в імунних процесах, інверсія співідношення числа Т4:Т8 призводить до дезінтеграції кооперації імнних клітин, втарті ними здатностідо адекватної відповіді на аллогени та аутоантигени, що сприяє виникненню оппортуністичних інфекцій та злоякісних новоутворень. При ВІЛ-інфекції, активується В-лімфоцити (підвищення синтезу IgG и IgA), виникає істощеніє цього віддіу імунної системи

Лікування та профілактика ВІЛ-інфекції

3 напрямки лікування:

1 Етіотропна терапія з використанням препаратів, які інактивують зворотню транскриптазу віруса («Рібовірін», «Ізідотімідін»).

2 Імуностимулятори (введення інтелекіну-2, інтерферонів та ін.).

3 Лікування пухлин, опортуністичних інфекцій.

Профілактика:

1 Специфічна профілактика відсутня.

2 Неспецифічна профілактика (перевірка доновської крові, використання одноразових штрикалок та ін.)