Для самостійної роботи студента

Таксономія збудника гепатиту А

Родина Picornaviridae

Рід Hepatovirus

РНК-вмісний вірус

Гепатит А

Гостре інфекційне вірусне захворювання людини, що характеризується лихоманкою, переважним ураженням печінки, загальною інтоксикацією, іноді жовтухою.

Основні структурні та антигенні компоненти віруса гепатиту А

1. Однониткова РНК

2. Капсид

3. Один вірусоспецифічний антиген (НА-Ag)

Культивування віруса гепатиту А

1. Культури клітин

Стійкість віруса гепатиту А у зовнішньому середовищі

ВГА відносно стійкий до низьких значень рН (до 1.0), низьким температурам (при -20С зберігається роками), жиро розчинників (ефіру, хлороформу, детергентам), висушуванню. При кімнатній температурі вірус виживає декілька тижнів.

Чутливий до формаліну (0,35%), хлору, УФ-випромінення. Вірус ін активується температурою 60С протягом декілька годин, повністю втрачає свою інфекційність про автоклаву ванні (120С) за 20 хвилин, при обробці сухим жаром (180С) – за годину

Джерело інфекції при гепатиті А

Хворі люди (як з вираженими, так і безсимптомними формами інфекції)

Механізм передачі гепатиту А

Фекально-оральний. Віруси виділяються у хворої людини вже з другої половини інкубаційного періоду.

Особливості патогенезу гепатиту А

Потраплення вірусу в організм

↓

Проникнення вірусу в клітини циліндричного епітелію кишечника

↓

Первинна репродукція віруса в епітелії кишечника, що супроводжується цтолізом ентероцитів

↓

Розмноження у регіонарних лімфовузлах

↓

Вірусемія

↓

Ураження паренхіматозних органів

↓

Проникнення вірусу в печінку:

1. ураження гепатоцитів та ретикуло-ендотеліальних елементів печінки – жовтушна форма;

2. ураження гепатоцитів не спостерігається, зміни відбуваються тільки в мезенхімі – безжовтушна форма

↓

Вихід вірусу з клітин печінки

↓

Посилення імнутітету, що завершується реконвалісценцією

Імунітет після перенесеного гепатиту А

Гуморальний довічний імунітет, пов‘язаний з IgG. Хоча на початку захворювання з‘являються IgM, що зберігаються протягом 4 – 6 місяців і мають діагностичне значення.

Методи лабораторної діагностики гепатиту А

1. Імунолюмінісцентна мікроскопія (екпрес-метод).

2. Вірусологічний

3. Серологічний

Особливості діагностики вірусного гепатиту А

Дослідний матеріал – сироватка крові, випорожнення, рідше сеча та кров.

На ранній стадії захворювання – у продромальний період (безжовтушний) виявляються вірус специфічні антигени та/або антитіла класу IgM в сироватці крові.

ВГА-антиген виявляють у фільтраті випорожнень, використовуючи відповідну тест-систему ІФА або РІА.

Використання ІЕМ стало меншим, але широкого застосування набула ПЛР.

Найбільш розповсюдженим та доступним способом діагностики, що дозволяє діагностувати гепатит А як в ранній період, так і в більш пізніші строки, є серологічне дослідження сироватки з метою виявлення антитіл класу М. Ці антитіла з่являються у безжовтушний період, їх титр значно збільшується в період розпалу хвороби, а потім протягом декількох місяців поступово знижується. Антитіла класа М (рання діагностика) виявляються за допомогою ІФА (використовуючи відповідну тест-систему ІФА-анти-HAV-M), використовують також РНГА та РІА.

Ретроспективний аналіз, а також наявність постінфекційного імунітету встановлюють шляхом виявлення специфічних IgG антитіл, які зберігаються в організмі протягом багатьох років

Засоби створення активного імунітета при гепатиті А

1. Рекомбінантні вакцини

2. Інактивовані вакцини

Засоби створення пасивного імунітету при гепатиті А

Імуноглобулін людський проти гепатиту А (імунітет зберігається біля 3-х місяців)

Таксономія збудника гепатиту В

Родина Hepadnaviridae

Рід Orthohepadnavirus

ДНК-вмісний вірус

Гепатит В

Антропонозна інфекція, переважно з парентеральним механізмом зараження, що може мати перебіг безсимптомного носійства, гострої та хронічної форм, супроводжується ураженням печінки, з можливим розвитком гострої печінкової недостаності, хронічного гепатиту, цирозу печінки та гепатоцелюлярної карциноми.

Основні структурні компоненти віруса гепатиту В

1. ДНК

2. Має віріонну ДНК-полімеразу

3. Капсид

4. Суперкапсид

Основні антигени вірусу гепатиту В

1. Серцевинний – HВcAg

2. Поверхневий – HВsAg

3. Додатковий серцевинний (антиген інфекціознозні) – HВeAg

4. Трансактиватор - HВхAg

HВsAg виявляється в крові не тільки в складі віріонів, але і в вигляді самостійних фрагментів.

HВcAg ніколи не виявляється у вільному стані. Його виявляють у інфікованих гепатоцитах.

Поява HВeAg у крові пов‘язана з реплікацією віруса в гепатоцитах.

Накопичення HВхAg пов‘язують з розвитком первинного раку печінки.

Стійкість віруса гепатиту В у зовнішньому середовищі

Відрізняється високою стійкістю до факторів зовнішнього середовища та дезінфікантів. Температуру -20⁰С витримують більше 10 років. Нагрівання 100⁰С витримують 5 хвилин, зберігаючи інфекційність.

Джерело інфекції при гепатиті В

Хворі люди та вірусоносії (усі біологічні рідини хворого і вірусоносія містять вірус).

Шлях передачі гепатиту В

Парентеральний, можлива вертикальна передача від матері до плода, а також статевий і при побутових травмах.

Грудна дитина може інфікуватися від хворої матері під час годування груддю (за навяності тріщін сосків, ссадин на слизовій оболонці ротової прожнини у дитини).

Особливості патогенезу гепатиту В

Парентеральне потраплення збудника в організм

↓

Проникнення ВГВ з крові ендоцитозом в гепатоцити

↓

Добудовування у гепатоциті плюс-ланцюга ДНК ДНК-полімеразою до повноцінної структури

↓

Розвиток вірусної інфекції

↓ ↓

Інтегративної Продуктивної

↓ ↓

Ускладення, супресія вірусного геному (видужання).

Імунітет після перенесеного гепатиту В

Тривалий, довічний, зумовлений віруснейтралізуючими антитілами (анти-HBsAg) при відсутності у крові поверхневого антигену.

Вірусоносійство ВГВ

У деяких випадках , недивлячих на високий рівень вірусного антигену у крові, антитіла до нього не виробляються. Вірус зберігається у печінці (інтегративна форма), і людина на тривалий час, а інколи довічно, стає хронічним носієм

Методи лабораторної діагностики гепатиту В

1. Екпрес-методи, для виявлення антигенів, ДНК віруса.

2. Серологічний

Особливості діагностики гепатиту В

Дослідним матеріалом є сироватка крові. Для виявлення антигенів ВГВ та специфічних антитіл використовуються ІФА, РІА, РНГА, РЗНГА, реакція преципітації в гелі (РПГ), зустрічний імуноелектрофорез

Серологічний метод діагностики гепатиту В

В організмі людини до кожного з вірусних антигенів на різних стадіях захворювання утворюються специфічні антитіла, тому основою серодіагностики є знання про динаміку появи та зникнення основних маркерів ВГВ.

HBsAg є основним маркером захворювання, він з’являється у крові у інкубаційний період (через 4 – 6 тижнів після інфікування задовго до появи клінічних симптомів), постійно виявляється у безжовтушний та жовтушник періодах. До кінця першого місяця жовтушного періоду при гострому перебігу хвороби він зникає з сироватки крові і при наступній сероконверсії це вказує на видужання. В той же час тривала присутність його після захворювання вказує на розвиток хронічного гепатиту або свідчить про безсимптомне вірусоносійство.

Антитіла до HBsAg починають циркулювати через 3 – 4 місяця після зникнення з крові HBsAg.Вони вказують на видужання після гострого гепатиту та появу проективного імунітету та зберігаються на все життя.

HBеAg з’являються після HBsAg, максимальна концентрація визначається в кінці інкубаційного періоду та в переджовтушний період. З появою жовтухи його кількість значно зменшується та через 2 – 3 тижні від початку захворювання він зникає. Присутність HBеAg вказує на активну репродукцію віруса і, відповідно, високу заразність крові.

Антитіла до HBеAg з’являються згодом, після 1 – 2 тижнів з моменту зникнення з крові відповідного антигену, і вказують на доброякісний перебіг захворювання. У перехворівши вони циркулюють від 2 до 5 років.

HBсAg знаходиться лише у ядрах інфікованих гепатоцитів, у вільній крові, як правило, не з’являється, його виявляють за допомогою МІФ.

Антитіла до HBсAg циркулюють у крові у переджовтушний, весь період і на початку реконвалесценції. При зменшенні активності репродукції віруса зменшується титр антитіл, їх повне зникнення вказує на клінічне видужання. Особливо показовим та надійним маркером гепатиту В з активним перебігом є наявність у крові анти-HBсAg IgM.

Антитіла до HBсAg класу IgG виявляються як при гострому та і хронічному гепатиті, зберігаються протягом всієї хвороби та вказують на раніше перенесений гепатит В (ретроспективна діагностика) або на нинішню інфекції

Засоби створення активного імунітета при гепатиті В

1. Рекомбінантні вакцини

Гепатит Д

Збудником є дельта-вірус (дефектний вірус). Репродукція можлива в присутності віруса гепатиту В, тобто ВГД є сателітом (супутником) ВГВ, і для його розмноження необхідна обов‘язкова наявність віруса-хелпера (ВГВ). Збудник ВГД відноситься до роду Deltavirus.

Основні структурні компоненти дельта-віруса

1. Одноланцюгова кільцева РНК

2. Капсид

3. Суперкапсид, що складається з поверхневого антигена ВГВ (HbsAg)

Антигенна будова вірусу гепатиту Д

Два білка, що мають антигенну специфічність: поверхневий HBsAg, який кодується геномом ВГВ, та внутрішній білок – HDAg, який кодується геномом ВГД.

Джерело інфекції при гепатиті Д

Хворі люди та вірусоносії

Шлях передачі гепатиту Д

Парентеральний, можлива вертикальна передача від матері до плода.

Особливості перебігу гепатиту Д

Захворювання на вірусний гепатит Д корелює з захворюваністю на гепатит В.

Дефектність збудника ВГД проявляється у повній залежності від його передачі, репродукції та наявності ВГВ, тобто моноінфекція ВГД не можлива.

Вірусний гепатит Д може бути як коінфекція з ВГВ та суперінфекція у носіїв ВГВ.

Патогенез ВГД

Механізм передачі збудника забезпечує проникнення ВГД безпосередньо в кров

↓

Первинна вірусемія

↓

Вірус потрапляє в печінку (у ядро гепатоцита)

↓

Реплікація, тільки за умови наявності HBsAg

↓

ВГД інгібує синтез геному і генетичних продуктів ВГВ у ядрі, використовуючи HBsAg для своєї оболонки

↓

Безпосередня цитопатична дія на гепатоцити виникнення в печінці обширних зон некрозу

Імунітет після перенесеного гепатиту Д

Тривалий, зумовлений віруснейтра-лізуючими антитілами

Методи лабораторної діагностики гепатиту Д

1. Екпрес-методи, для виявлення антигенів, ДНК вірусу.

2. Серологічний.

Засоби створення активного імунітета при гепатиті Д

Оскільки ВГД не здатен репродукуватися при відсутності збудника гепатиту В, то основні заходи повинні бути направлені на попередження розвитку останнього (рекомбінантні вакцини проти гепатиту В, профілактичні введення специфічного Іg).

Гепатит С

Збудник відноситься до родини Flaviviridae, роду Нераcivirus. Перебіг вірусного гепатиту С може бути безсимптомний.

ВГС вступає у багаточисельні взаємодії з імунною системою, викликаючи аутоімунні хаворювання. ВГС викликає часто позапечінкові ураження.

Основні структурні компоненти ВГС

1. Одноланцюгова „+” РНК

2. Капсид

3. Суперкапсид

Антигенна будова вірусу гепатиту С

1. Глікопротеїни оболонки (gp-Аг): Е1, Е2

2. Серцевий (core-) антиген: НСс-Ag

3. Неструктурні білки: NS2, NS3, NS4, NS5

Резистентність ВГС

Стійкість вірусу у зовнішньому середовищі незначна, хоча в інфіковані сироватці крові він зберігає життєздатність декілька років. Вірус витримує нагрівання до 50С, ін активується жиророзчинниками та УФ-випроміненням

Джерело інфекції при гепатиті С

1. Хворі люди на жовтяничну та безжовтяничну форму ГС.

2. вірусоносії, особливо якщо вони є донорами.

Шлях передачі гепатиту С

Парентеральний, статевий, можливий трансплацентарний.

Особливості перебігу гепатиту С

Патогенез вивчається . Припукають, що ВГС не здатний вбудовуватися в геном інфікованої клітини. Клінічний перебіг більш легкий, ніж ГВ. Часто безжовтянична форма. У 50% хворих га гостру форму переходить у хронічну з розвитком цирозу печінки. ВГС – є персистуючим вірусом.

Імунітет після перенесеного гепатиту С

Тривалий, зумовлений віруснейтра-лізуючими антитілами

Методи лабораторної діагностики гепатиту С

1. ПЛР

2. Серологічний.

Серологічний метод діагностики гепатиту С

Оснований на виявленні специфічних антитіл у дослідній сироватці за допомогою ІФА. Спочатку проводять скринінгове дослідження для визначення загальних антитіл – анти-HCV-total, але ця реакція є скринінговою і дозволяє встановити факт інфікування. Але за наявність загальних антитіл, які знаходяться в організмі невизначено тривалий час, неможна говорити про строк інфекції, її прогресуванні та завершення.

Тому наступним етапом дослідження є визначення наявності специфічних антитіл класу IgM, використовуючи ІФА.. Їх виявлення говорить про гостру фазу інфекції або загострення хронічної форми гепатиту С. Як правило IgM з’являється у крові через 1 – 3 місяці після початку захворювання.

У сумнівних випадках в якості тесту, що підтверджує результат, використовують імуноблотинг

Засоби створення активного імунітета при гепатиті С

Оскільки ВГД не здатен репродукуватися при відсутності збудника гепатиту В, то основні заходи повинні бути направлені на попередження розвитку останнього (рекомбінантні вакцини проти гепатиту В,

профілактичні введення специфічного Іg).

Гепатит Е

Антропонозна інфекція з перважним ураженням печінки, носе вибуховий характер епідемій. Збудник відноситься до родини Caliciviridae.

Основні структурні компоненти ВГЕ

1. Одноланцюгова „+” РНК

2. Капсид

3. Не має ліпідної мембрани

Епідеміологія гепатиту Е

Джерело інфекції – хворі люди.

Механізм інфікування – фекально-оральний.

Основний шлях передачі ВГЕ – водний.

Особливості перебігу гепатиту Е

Вважають, що патогенез ВГЕ подібний до такого при ВГА. Хоча фокальні некрози і дегенеративні зміни в гепатоцитах зустрічаються рідше.

Постінфекційний імунітет після гепатиту Е

Напружний, тривалий, зумовлений віруснейтралізуючими антитілами.

Методи лаборатрної діагностики гепатиту Е

1. Молекулярно-генетичні (ПЛР).

2. Серологічний.

Гепатит F

Збудник відноситься до ДНК-вмісних вірусів, за будовою дуже близький до аденовірусів. Механізм передачі гепатиту F – фекально-оральний.

Методи діагностики гепатиту F

Виявлення специфічних вірусних часток у випорожненнях.

Гепатит G

Збудник РНК-вмісний вірус, що відноситься до родини Flaviridae, роду Hepacivirus. Механізм передачі гепатиту G – парантеральний, можливий статевий шлях передачі.

Методи діагснотики гепатиту G

1. Молекулярно-генетичний (ПЛР)

2. Серологічний