Фразеологічні одиниці як об’єкт дослідження фразеології

1. Поняття фразеологічної одиниці

Фразеологія ─ розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному функціонуванні та з погляду історичного розвитку [26; 774].

Предметом вивчення фразеології є стійкі словосполучення двох і більше слів, що створюють семантичну цілість і відтворюються у процесі мовлення як готові словесні формули. фразеологія має свої специфічні завдання: вивчення особливостей фразеологічних одиниць і механізму витворення семантичної цілісності у сполучених слів, визначення причин фразеологізації їх; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями ─ словом, словосполученням, реченням; з’ясування історико-етимолопчної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена: вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тошо [21; 334].

Зусилля багатьох теоретиків-фразеологів скеровані на те, щоб виробити чіткі критерії відмежування фразеологічних явищ від нефразеологічних, щоб

серед багатьох типів стійких словесних комплексів визначити об'єкт саме фразеології. Одні дослідники прагнуть охопити всі типи стійких лексичних сполук, інші вважають за обов'язкове виділяти із цього загалу специфічні звороти, із характерними лише їм структурними і семантичними ознаками,

В умовах великої термінологічної дубленості найзручнішим родовим найменуванням на позначення мовної одиниці, що є першоелементом фразеології, визнано термін фразеологічна одиниця, або фразеологізм. Класифікуючи різнорідний матеріал, мовознавці виділяють цілий ряд підкласів, видів, які дістають свої видові найменування.

Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць від слова, звичайного словосполучення, речення, ─ хоч вони мають з останніми немало спільного.

Ряд подібних ознак зближує слова і фразеологічні одиниці: будучи складним цілим, і ті й інші (у своїй переважній більшості) відзначаються стійкістю складу і структури.

Велика група фразеологічних одиниць, маючи лексичне значення і вільно реалізуючи граматичні категорії, зближується з лексемами і функціонально: такі фразеологізми входять у синонімічні взаємини з словами і виконують синтаксичні функції певних частин мови.

І все ж у структурно-семантичному плані фразеологічні одиниці є більш складними утвореннями, ніж слово. Зовнішньою ознакою, яка вирізняє ці лінгвістичні одиниці, є цілооформленість слова і нарізнооформленість фразеологізму. Складові частини слів морфеми не є самостійними одиницями мови, не існують поза оболонкою слова, компонентами ж фразеологічних одиниць є цілі слова з властивими їм нормами словозміни, що здатні функціонувати і поза фразеологічним зворотом.

Лексичне значення слова і фразеологічної одиниці теж не адекватні, хоч моменти спільного є й тут. Виражаючи певне логічне поняття, переважна більшість фразеологічних одиниць, функціонально співвідносних зі словом, відзначається більшою конкретністю значення. Крім того, значення фразеологічних одиниць частіше, ніж у словах, супроводжуються різними образними характеристиками. Фразеологічні одиниці є у порівнянні зі словами, як правило, виразніші з емоційно-експресивного погляду.

Далеко не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться зі словом, тому іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом.

Хоч фразеологічні одиниці генетично і за формою є словосполученнями чи реченнями, вони якісно відрізняються від синтаксичних одиниць тим, що відтворюються як цілісні структури, а не будуються щоразу за певними моделями як вільні словосполучення чи звичайні речення. Фразеологічними одиницями, як і синтаксичним, властиве варіювання структури, але можливості його у сфері фразеологічних одиниць усе ж значно менші. Фразеологізми типу речень теж семантично відрізняються від аналогічних регулярних синтаксичних одиниць - вони мають стабільне значення. У звичайних синтаксичних одиницях значення з’являється у процесі спілкування і створюється волею мовця, який комбінує слова згідно з правилами їх семантичної поєднуваності і за законами граматики. Значення фразеологічних одиниць-речень вироблене у загальнонародному вжитку, воно не створюється щоразу, а лише відтворюється мовцями. В основі цього єдиного стабільного значення у стійких фраз лежить не поняття, а інші форми мислення, наприклад судження. Порядок слів у фразеологічних одиницях більш сталий, ніж у регулярних синтаксичних одиницях.

Фразеологічна одиниця ─ нарізно оформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичних рівнів. У процесі синтезу фраземотворчих компонентів різних рівнів відбуваються глибокі

перетворення і переосмислення лексичної і граматичної семантики, завдяки

чому зворот набуває ознак фразеологізму. Серед них основних ознак виділяють універсальні (загальномовні) та специфічні. До перших належать відтворюваність і стабільність компонентного складу, до других - семантичне перетворення фраземортворчих компонентів, смислова цілісність та експресивно-емоційний характер фразеологічної семантики. Одним із головних наслідків перетворень є цілісне значення фразеологізму [26; 770].

Звичайно фразеологічною одиницею називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яка, маючи, цілісне значення, відтворюється у мові за традицією, автоматично. Фразеологічна одиниця виступає як явище соціально зумовлене, апробоване спільною свідомістю носіїв мови [20; 11].

Це визначення відтіняє найістотніші риси фразеологічних одиниць ─ відтворюваність у процесі спілкування, цілісність значення і «надслівність». Критерії дослівної неперекладності, незмінності складу, еквівалентності слову, метафоричності експресивно-емоційного забарвлення тощо, які підкреслюються окремими дослідниками , по-перше, не притаманні усім фразеологічним зворотам, а по-друге, не допомагають розрізняти фразеологічні і нефразеологічні одиниці мови. За визначеними ознаками до фразеологічного складу мови можуть бути, зараховані найрізноманітніші з погляду семантики граматичної структури одиниці.

Зусилля багатьох теоретиків-фразеологів скеровані на те, щоб виробити чіткі критерії відмежування фразеологічних явищ від нефразеологічних, щоб серед багатьох типів стійких словесних комплексів визначити об'єкт саме фразеології. Одні дослідники прагнуть охопити всі типи стійких лексичних сполук, інші вважають за обов'язкове виділяти із цього загалу специфічні звороти, з характерними лише їм структурними і семантичними ознаками.

Не всі типи фразеологічних одиниць, як згадувалося вище, мають однакові ознаки. Це ускладнює єдиного визначення і їх послідовної класифікації,