3 Методичні вказівки до самостійного вивчення:

Виробництво продукції — один із головних напрямів діяльності підприємства, а ефективна виробнича діяльність підприємства ґрунтується на оптимально організованому виробничому процесі. Вивчаючи курс «Економіка підприємств», неможливо обійтися без розгляду та вивчення проблемних питань, що стосуються організації виробничих процесів на підприємстві.

Розпочати вивчення теми «Організація виробництва» доцільно з блоку питань, які дозволяють формувати у студента бачення щодо сутнісної характеристики, структури та принципів, організації вироб­ничих процесів. Перше, з чого доцільно почати розгляд проблемних питань цього блоку, — це визначення понять «виробництво», «ви­робничий процес», «елементи виробничого процесу» тощо, звертаю­чи увагу на відмінності між загальним тлумаченням виробництва та виробничого процесу. Необхідно з'ясувати характерні особливості, покладені в основу поділу виробничого процесу на елементи, дати характеристику кожному такому елементу окремо.

Виробнича діяльність підприємства формується на основі вироб­ничих процесів, що діють на цьому підприємстві. А підґрунтям від­повідних виробничих процесів є технологічний процес. І тому сту­дент повинен вивчити загальне тлумачення технологічного процесу, визначити його роль і місце у виробничій діяльності підприємства. Також треба дослідити трансформації предметів праці у межах від­повідних технологічних процесів, зробити висновки щодо спільних рис і відмінностей у технологічних процесах на підприємствах різ­них галузей економіки.

Загальну сукупність виробничих процесів, використовуваних на підприємстві, поділяють на певні групи, класифікуючи за окремими спільними рисами. І студенту необхідно добре вивчити сформований поділ виробничих процесів на основі таких ознак: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації. У групі виробничих процесів, виокремленій за ознакою призначення, слід звернути увагу на основні, допоміжні та обслуговуючі процеси. У групі, сформованій за перебігом у часі, слід розглянути дискретні та безперервні процеси, а серед виробничих процесів, об'єднаних за ознакою автоматизації, — вивчити ручні, ме­ханізовані, автоматизовані та автоматичні процеси.

Система організації виробництва будується на певних принципах, об'єднаних у певні основні принципи організації виробничого процесу. З цих принципів майбутньому економісту необхідно виок­ремити такі основні принципи: спеціалізації, пропорційності, паралельності, прямоточності, безперервності, ритмічності, автоматич­ності, гнучкості та гомеостатичності; докладно розглянути основні характеристики та особливості, що відрізняють їх один від одного.

Серед загальних характеристик виробничого процесу однією з головних можна назвати тривалість виробничого циклу. Виробни­чий цикл — головний показник, який характеризує можливості під­приємства щодо обсягу продукції, що ним виробляється, і витрати на її виробництво, відображає складність і швидкість перебігу вироб­ничих процесів. У цьому контексті й необхідно вивчати основні ха­рактерні риси, притаманні виробничому циклу. Слід ґрунтовно розглянути методику й навчитися виконувати розрахунки тривалості виробничого циклу.

Другий блок проблемних питань теми «Організація виробницт­ва» стосується організаційних типів виробництва. Отже, вивчення програмного курсу в межах цього блоку слід розпочинати з розгляду питань, які розкривають необхідність виокремлення та дефініції ти­пів виробництва. При цьому треба усвідомити, що тип виробництва є комплексною характеристикою технічних, організаційних та еко­номічних особливостей виробничої діяльності на підприємстві. Далі, використовуючи поділ за типами виробництва, можна дати характе­ристику прояву відповідних технічних, організаційних та економіч­них особливостей виробничих процесів, що мають місце на конкрет­ному підприємстві.

Розмаїття технологій виробництва, конструктивно-технологічні особливості продукції, що виробляється, передбачають певну спеціа­лізацію робочих місць, які є головним показником, що характеризує відповідний тип виробництва на підприємстві. Тому на початковій стадії вивчення тематичного матеріалу, що стосується визначення типів виробництва, у першу чергу необхідно визначити та доскона­ло вивчити, як визначається тип виробництва залежно від рівня за­кріплення операцій за певним робочим місцем, ознайомитися з особ­ливостями, притаманними робочим місцям і підрозділам з оди­ничним, серійним і масовим типами виробництва, з'ясувати, як ви­значається тип виробництва для підприємства в цілому.

Інноваційна діяльність підприємства завжди створювала умови для стрімкого зростання ефективності його виробничої діяльності, що забезпечувало стабільну прибутковість. Для постійного впровад­ження прогресивних технічних нововведень на підприємствах створюються дослідно-експериментальні виробництва. 1 тому при вивченні характерних особливостей організації виробництва майбут­ньому економісту необхідно на певних прикладах сформувати своє бачення характерних ознак дослідно-експериментального виробниц­тва, вивчити підходи, за якими визначається загальна організація виробничого процесу на дослідно-експериментальному виробництві та конкретні показники, за допомогою яких можна визначити характер і призначення виробництва за цим напрямом діяльності.

Основним складником виробничого процесу є робоче місце. За сукупністю виробничих операцій, виконуваних на робочих місцях, складом технологічного обладнання, використовуваного інструмен­ту визначається характер діяльності підприємства в цілому. При вивченні характерних ознак виробничого процесу студенту необхід­но ознайомитися з особливостями відповідних робіт і технологічних операцій, виконуваних на робочих місцях у різних виробничих про­цесах, звернути увагу на організаційно-технічні особливості, обумов­лені певною спеціалізацією на робочих місцях в одиничному, серійному (дрібно-, середньо-, великосерійному), масовому виробництві.

Для набуття більш ґрунтовних знань щодо типів виробництва та особливостей їх прояву на різних підприємствах студенту необхідно зробити узагальнену порівняльну характеристику типів виробницт­ва. Для цього слід визначити сукупність класифікаційних ознак, притаманних кожному з типів виробництва; визначити конкретні особливості, що виявляються на робочих місцях залежно від техно­логічних процесів та обраної сукупності класифікаційних ознак. Отримані дані необхідно порівняти й визначити, які чинники впливають на трансформацію характеристик виробничого процесу за певними класифікаційними ознаками.

Використовуючи дані порівняльного аналізу типів виробництва, доцільно визначити вплив типу виробництва на його організаційно-технічну побудову та ефективність. Для цього до факторної моделі виробничого процесу необхідно підставити конкретні дані, що харак­теризують складники типу виробництва, та проаналізувати отримані результати. На основі аналітичних даних треба дослідити, як зміню­ється організація та ефективність виробничого процесу при певному типі виробництва.

Наступний блок тематичних питань теми «Організація виробни­цтва» дає можливість студенту набути знань та навичок з організації виробничого процесу на основі конкретних методів. Розпочинаючи вивчення тематичного матеріалу цього блоку питань, передусім слід розглянути понятійний апарат, тобто вивчити поняття методу організації виробництва.

Першим кроком у вивченні методологічних підходів організації виробництва має бути ґрунтовне вивчення поділу продукції на дискретну та неподільну. Далі слід виокремити чинники, що впливають на вибір оптимального методу організації виробництва, і, як результат, розглянути застосовувані потоковий та непотоковий методи організації виробничих процесів.

Детальне вивчення непотокового виробництва необхідно розпо­чати з розгляду притаманних йому ознак. Слід звернути увагу на спеціалізацію виробничих підрозділів за формами виробництва, тоб­то модифікації непотокового виробництва на одинично-технологіч­ний, партіонно-технологічний і предметно-груповий методи органі­зації виробничих процесів, вивчити особливості та ефективність за­стосування різних модифікацій непотокового виробництва. На осно­ві статистичних даних треба дослідити найбільш поширені сфери застосування непотокових методів виробництва на промислових підприємствах України.

Іншим широко вживаним методом організації виробництва вва­жається потоковий метод з потоковою лінією як первинним ланцю­гом потокового виробництва. При розгляді тематичного матеріалу до цього блоку питань необхідно з'ясувати основні ознаки потоко­вого методу виробництва, визначити сукупність чинників, що впли­вають на вибір цього методу. Доцільно розглянути основні парамет­ри функціонування потокової лінії: такт, ритм, кількість робочих місць, довжина робочих зон, швидкість руху конвеєра.

На завершальному етапі вивчення питань щодо методів організа­ції виробництва, використовуючи статистичні дані, необхідно дослі­дити тенденції розвитку потокового виробництва в Україні та інших країнах світу.

Останній блок питань, що необхідно розглянути та ґрунтовно вивчити у рамках теми, стосується форм організації виробництва. На початковому етапі вивчення слід визначити сутність форм орга­нізації виробництва та їх основні прояви. Ґрунтуючись на загальних знаннях існуючих форм організації виробництва та використовуючи певні практичні дані з інформаційних джерел, можна зробити вис­новки щодо соціально-економічного значення застосування різних форм організації виробництва на підприємствах різних галузей.

На основі загальних знань форм організації виробничих процесів доцільно перейти до більш детального вивчення кожної з цих форм окремо. Перша форма, яку слід розглянути, — концентрація вироб­ництва. Така форма організації виробництва має давні корені й тому можна знайти достатню кількість практичних прикладів її застосу­вання. Протилежною формою організації виробництва вважається розукрупнення виробництва. Ця форма притаманна підприємствам, які на базі вже побудованого виробничого процесу ставлять за мету підвищення ефективності своєї діяльності за рахунок багатономенклатурного виробництва продукції. Особливо цікаво провести порів­няльний аналіз динаміки ефективності та масштабів діяльності під­приємств в умовах високої концентрації виробництва та його максимального розукрупнення.

Серед форм організації виробництва не менш важливими є спеціа­лізація, кооперування і конверсія виробничих підприємств. Розгляда­ючи ці форми, необхідно насамперед визначити об'єктивну необхідність і сутність трансформацій, що відбуваються в організації вироб­ничої діяльності у межах використання таких специфічних організа­ційних форм. Далі слід виокремити загальну сукупність показників, що характеризують рівень розвитку відповідних форм спеціалізації, кооперування і конверсії на підприємстві, та поділити цю сукупність на певні групи, за якими можна характеризувати ці форми виробничої діяльності. На завершальній стадії вивчення цієї групи форм організа­ції виробництва доцільно розглянути підходи до визначення ефектив­ності використання певної організаційної форми як окремо, так і у пев­ній інтеграції з іншими формами організації виробництва.

Багатогранною у своїх проявах є така форма організації вироб­ництва, як комбінування. З відповідних інформаційних джерел, що стосуються комбінування, необхідно визначити характерні ознаки, які можуть бути використані для виокремлення цієї форми із загальної сукупності форм організації виробництва взагалі. Слід спробувати ранжирувати галузі виробництва за масштабами використання комбінування та виокремити з них такі, що мають найбільше підприємств, на яких ця форма використовується. На основі ознак комбінування слід сформувати сукупність економічних показників, за якими можна оцінити рівень та ефективність розвитку комбінування на окремому підприємстві та у галузі в цілому, зробити висновки щодо доцільності використання у практиці господарювання комбі­нованих виробництв.

Закінчуючи вивчення теми «Організація виробництва», слід роз­глянути таку форму організації виробничих процесів, як диверсифі­кація. Із тлумачень цього явища у підприємницькій діяльності слід виокремити характеристики його як у широкому, так і в вузькому розумінні цього терміна. Необхідно визначити об'єктивну необхідність проведення диверсифікації виробництва у межах певного підприємства, звернути увагу на диверсифікаційні процеси, як-от: фірмові та міжфірмові, галузеві та міжгалузеві, державні та міждержавні, одного ринку та сукупності ринків, одно- та багатопрофільну диверсифікацію. Роблячи певні висновки щодо диверсифікаційних процесів, слід визначити тенденції диверсифікації та масштаби її поширення у різних галузях економіки України.