3.6.1. Управління асортиментом

Управління асортиментом - діяльність, спрямована на досягнення вимог раціональності асортименту. Основними елементами управління є формування і встановлення рівня вимог за показниками, які визначають раціональність асор­тименту та асортиментну політику підприємства.

Для формування реального асортименту для задоволення різноманітних потреб і одержання запланованого прибутку, необхідно:

• встановити реальні і прогнозовані потреби у визначе­них товарах;

• визначити основні показники асортименту і дати ана­ліз його раціональності ;

• виявити джерела товарних ресурсів ;

• оцінити матеріальні можливості організації для випу­ску, розподілу і реалізації окремих товарів;

• визначити основні напрями формування асортименту.

Фактори формування асортименту розрізняють загаль­ні і специфічні. До загальних відноситься попит і рентабель­ність. До специфічних промислового асортименту відносять­ся сировинна і матеріально-технічна база виробництва, дося­гнення науково-технічного прогресу, а торгового асортимен­ту - виробничі можливості виготовлювачів, спеціалізація то­ргової організації, методи стимулювання збуту і формування попиту і т. ін.

Важливу роль в управлінні асортиментом відіграють нор­мативні і технологічні документи, прайс-листи.

3.7. Номенклатура споживчих властивостей і показників якості товарів

Номенклатура споживчих властивостей і показників - сукупність властивостей і показників, які обумовлюють задо­волення реальних або передбачуваних потреб, по суті вона визначає якісні характеристики споживчих товарів. У межах номенклатури споживчі властивості і показники поділяються на групи і підгрупи залежно від їх особливостей та задоволь­няючих потреб (рис. 3).

Рис. 3. Номенклатура споживчих властивостей і показників якості товарів

Призначення - здатність товару задовольняти фізіологічні та соціальні потреби. Залежно від задоволення потреб влас­тивості призначення товару поділяються на підгрупи: функ­ціонального призначення (виконання основних і допоміжних функцій: догляд і захист від зовнішнього впливу - для групи одягу і взуття та ін.).

Кожна з цих властивостей має свої показники: якщо у продовольчих товарах енергетична цінність виражається в ккал(Дж), а біологічна оцінюється за кількістю незамінних амінокислот, жирних кислот, вітамінів і мінеральних речо­вин, то є досить велика група непродовольчих товарів, функ­ціональні властивості яких задовольняють лише соціальні

потреби, наприклад ювелірні вироби, антикварні предмети, музичні товари.

Класифікаційне призначення - здатність ряду властивостей і показників виступати в якості класифікаційних прикмет. Так, різні моделі автомобілів можуть бути класифіковані за потужністю двигуна, витратами палива, вантажопідйомністю, функціональним призначенням (вантажні, легкові, спеціальні тощо).

Універсальне призначення - здатність властивостей і пока­зників задовольняти одночасно кілька споживчих потреб. Наприклад, пропагування останніми роками здорового спо­собу життя спонукало використання менш жирних продуктів, запобігає токсичності (небезпеці), тобто вони стали відігра­вати соціальну роль, а в непродовольчій групі з'явилося по­няття спеціального призначення допоміжних предметів та косметики (креми, гелі, пудри) при проведенні оздоровчих заходів для окремих видів спорту тощо.

Надійність - здатність товару зберігати функціональне призначення в процесі збереження або експлуатації впродовж установленого терміну. Залежно від критерію надійності роз­різняють такі підгрупи: довговічність, безвідмовність, ремон­топридатність та зберігання.

Довговічність - здатність товарів зберігати працездатність до наступного стану або встановленого терміну технічного обслуговування і ремонту.

Довговічність - властивість непродовольчих товарів дов­гострокового використання. Воно не характерне для товарів продовольчих, а також непродовольчих, призначених для безпосереднього вживання, в ході якого вони частково або повністю безповоротно втрачаються (наприклад, парфумер- но-косметичні товари). Але треба пам'ятати, що деякі непро­довольчі товари, які володіють значною довговічністю, вхо­дять у протиріччя із соціальним призначенням, оскільки до­строково виходять з моди, морально застарівають. Це стосу­ється одягу, взуття, головних уборів, окремих складно- технічних товарів. Показниками довговічності можуть бути термін експлуатації виробів, ресурс та ін.

Безвідмовність - здатність товарів виконувати функціона­льні призначення без появи дефектів, які заважають подаль­шій експлуатації. Безвідмовність характеризується терміна­ми, впродовж яких товари експлуатуються безвідмовно з но­рмою передбачених дефектів. Показниками безвідмовності можуть бути середнє напрацювання до першої відмови, інте­нсивність відмов.

Ремонтопридатність - здатність товарів відновлювати свої вихідні властивості, насамперед функціонального при­значення, після усунення виявлених дефектів. Ремонтоприда­тність характерна для багатьох непродовольчих товарів, осо­бливо складнотехнічних, які за цією властивістю поділяються на ремонтопридатні і ремонтонепридатні.

Ремонтопридатність тісно пов'язана з довговічністю, за­вдяки чому збільшується термін експлуатації товару. Ця споживча властивість разом з довговічністю може бути по­кладена в основу формування переваг для того сегменту споживачів, які бережливі або не мають матеріальних коштів для частого повторення покупок аналогічного призначення. Показниками ремонто-придатності є параметр потоку відка- зів, гарантійне напрацювання, напрацювання на відмову, те­рміни ремонту.

Збереження — здатність товару підтримувати вихідні кі­лькісні та якісні характеристики без значних втрат упродовж певного терміну; якщо ж вони відбуваються, то це повинно бути економічно виправдане. Збереження починається з мо­менту виготовлення товару і продовжується до його утиліза­ції. Етап збереження поділяють на два періоди: складське збереження у виготовлювача, оптовій і роздрібній торгівлі та домашнє збереження у споживача. Показниками збереження споживчих товарів є втрати, вихід товарної (стандартної) продукції, терміни збереження. Збереження тісно пов'язане з безпекою багатьох товарів, особливо тих, що швидко псу­ються.

Ергономічні властивості - здатність товару створювати відчуття зручності, комфортності найбільшого задоволення потреб у відповідності до антропометричних, психологічних та психолого-фізіологічних характеристик споживача.

Антропометричні властивості - здатність товару при експлуатації відповідати вимірюваним характеристикам спо­живача. У різних регіонах земної кулі антропометричні хара­ктеристики людей (зріст, повнота, об'єм талії, довжина, ши­рина ступні та ін.) неоднакові. Тому розміри одягу і взуття, яке виробляють у різних країнах, не відповідають одне одно­му. Так, італійське, китайське, в'єтнамське взуття менше від вітчизняного при однаковому маркуванні. Товарознавці і продавці мають враховувати це та інформувати споживача. Для усунення цих бар'єрів у міжнародній торгівлі промисло­вість багатьох розвинутих країн прагне до уніфікації розмірів шляхом скорочення їх кількості (для одягу, окремих панчіш­но-шкарпеткових виробів). Так, для одягу в багатьох азіатсь­ких та деяких європейських країнах застосовують усього п'ять розмірів: S, М, L, XL та XXL.

Психологічні властивості - здатність товарів забезпечува­ти при експлуатації душевну комфортність споживачу. Пси­хологічні вимоги можуть бути виражені через сприймання смаку, кольору, гучності і тембру звучання, яскравість зо­браження тощо. Так, в різних областях України склалися свої, тільки їм притаманні, сприйняття кольорів, тому, на­приклад, в Одеській області влітку користується попитом одяг білого кольору, а в Закарпатській більше до вподоби че­рвоний, у Донецькій - більш темні кольори.

Психолого-фізіологічні, естетичні та екологічні властиво­сті не потребують лекційного розгляду і вивчаються само­стійно [13, с.87-92].

Безпечність - стан, при якому ризик шкідливості або втрат обмежений допустимим рівнем. Залежно від природи

впливу на безпечність розрізняють види, підвиди, елементи, які досить докладно показані на рис. 4:

Рис. 4. Види безпечності товарів і природа впливу на них

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняття «якість» і назвіть показни­ки та групи за їх властивостями.

2. Методи визначення показників якості.

3. Фактори, які формують якість товарів.

4. Назвіть і дайте характеристику оцінки рівня якості товарів за етапами.

5. Визначення задач контролю якості.

6. Характеристика асортименту за його класифікацією.

7. Властивості асортименту. Визначення коефіцієнтів: оптимального асортименту; широти асортименту; пов­ноти; стійкості; новизни.

8. Яку роль відіграє структура асортименту, раціональ­ність його.

9. Управління асортиментом.

10. Номенкчатура споживчих властивостей і показників, їх характеристика за: призначенням, надійністю, ер- гономічністю, естетичністю, екологією, безпекою.