
- •1 Планові геодезичні мережі 8
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції 24
- •3 Створення планових геодезичних 87
- •1 Планові геодезичні мережі
- •1.1 Основні положення створення планових геодезичних мереж України
- •1.1.1 Методи побудови планових геодезичних мереж
- •1.1.2 Схема планових мереж, побудованих згідно з “Основними положеннями 1954–1961 рр.”
- •1.1.3 Характеристика сучасної планової геодезичної мережі України
- •1.1.3.1 Щільність геодезичних пунктів
- •1.1.3.2 Характеристика астрономо-геодезичної мережі 1 класу
- •1.1.3.3 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 2 класу
- •1.1.3.4 Основні вимоги до побудови геодезичної мережі 3 класу
- •1.1.4 Характеристика сучасних планових мереж згущення
- •2 Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції
- •2.1 Проектні роботи
- •2.1.1 Проектування тріангуляційних мереж на топографічній карті
- •2.1.2 Розрахунок висот зовнішніх знаків
- •2.1.2.1 Теоретичне обґрунтування розрахунку висот знаків
- •2.1.2.2 Коректування висот знаків за правилом коромисла
- •2.1.2.3 Графічний розрахунок висот знаків
- •2.1.3 Оцінка проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.1 Суть та призначення оцінки проектів тріангуляційних мереж
- •2.1.3.2 Вставка в трикутник вищого класу
- •2.1.3.3 Оцінка запроектованого ряду
- •2.2 Рекогностування пунктів тріангуляції
- •2.3 Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.1 Закладання центрів
- •2.3.2 Будівництво зовнішніх знаків
- •2.3.3 Зовнішнє оформлення пунктів
- •2.4 Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.4.1 Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.2 Спосіб кругових заходів
- •2.4.2.1 Кількість заходів вимірювання напрямків
- •2.4.2.2 Величина, на яку переставляється лімб між заходами
- •2.4.2.3 Приведення приладів в робоче положення
- •2.4.2.4 Методика наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків
- •2.4.2.5 Методика вимірювання напрямків
- •2.4.3 Поняття про видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях
- •2.4.4 Поняття про спосіб неповних заходів
- •2.4.5 Приведення результатів кутових вимірів до центрів пунктів
- •2.4.5.1 Елементи центрування і редукції
- •2.4.5.2 Обчислення поправок у виміряні напрямки за центрування
- •2.4.5.3 Обчислення поправок у виміряні напрямки за редукцію
- •2.4.5.4 Визначення елементів приведення
- •Центрувальний лист №5
- •2.4.5.5 Нестандартні випадки при визначенні елементів приведення
- •2.4.6 Помилки кутових вимірів у тріангуляції
- •2.4.6.1 Особисті помилки
- •2.4.6.2 Помилки приладів
- •2.4.6.3 Помилки впливу зовнішнього середовища
- •2.4.7 Спостереження орієнтирних пунктів
- •2.4.8 Попередня обробка кутових спостережень в тріангуляції
- •2.4.8.1 Перевірка журналів кутових вимірів і центрувальних листів
- •2.5 Вимірювання зенітних відстаней на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка
- •2.5.1 Суть і призначення тригонометричного нівелювання
- •2.5.2 Вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.1 Найбільш вигідний час для вимірювання зенітних відстаней z
- •2.5.2.2 Методика вимірювання зенітної віддалі на візирну ціль
- •2.5.2.3 Обробка результатів спостережень
- •2.5.3 Визначення поправки за вплив кривини Землі і вертикальної рефракції
- •2.5.4 Визначення довжин сторін
- •2.5.5 Визначення висот приладів і візирних цілей
- •2.5.6 Точність тригонометричного нівелювання
- •2.5.7 Двостороннє тригонометричне нівелювання.
- •2.5.8 Попередня обробка результатів тригонометричного нівелювання тріангуляційних пунктів
- •3 Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії
- •3.1 Проектування полігонометричних мереж
- •3.1.1 Складання проекту на топографічній карті
- •3.1.2 Оцінка проектів окремих полігонометричних ходів
- •3.1.2.1 Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи
- •3.1.2.2 Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •3.1.2.3 Оцінка проектів видовжених ходів
- •3.1.2.4 Оцінка проектів зігнутих полігонометричних ходів
- •3.2 Рекогностування полігонометричних ходів
- •3.3 Виготовлення і закладання центрів
- •3.4 Кутові вимірювання в полігонометричних ходах
- •3.4.1 Способи кутових вимірювань
- •3.4.2 Кількість заходів вимірювання кутів
- •3.4.3 Підготовка до вимірів
- •3.4.4 Спосіб окремого кута
- •3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
- •3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
- •3.4.6.2 Джерела помилок кутових вимірів. Обґрунтування величини впливу одного джерела помилок
- •3.4.6.3 Аналіз впливу окремих джерел на точність кутових вимірів
- •3.5 Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •3.6 Прив’язка полігонометричних мереж до пунктів державної геодезичної мережі
- •3.7 Попередня обробка результатів польових спостережень
- •3.7.1 Перевірка та обробка польових журналів
- •3.7.2 Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •3.7.3 Складання робочої схеми полігонометриного ходу
- •3.7.4 Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •3.7.5 Обчислення нев’язок в приростках координат fx та fy, абсолютної fабс та відносної fвідн неяв’язок в ході і порівняння їх з допустимими значеннями
- •3.7.6 Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •3.7.7 Оцінка точності кутових вимірів
- •3.7.8 Оцінка точності лінійних вимірів
- •Перелік рекомендованих джерел
3.4.3 Підготовка до вимірів
Кожний захід вимірювання кута виконується на певній частині лімба. Для кожного заходу вимірювання попередньо обчислюється установка лімба, при якій виконується наведення на початкову точку.
Якщо на пункті два напрямки, то за початкову вибирається ліва (задня в ході) точка, якщо три напрями — будь-яка з трьох але як правило вибирають точку з найкращими умовами спостережень.
Між заходами лімб переставляють на величину
|
|
(3.31) |
або
|
|
(3.32) |
де n — кількість заходів, і — ціна ділення лімба теодоліта.
Наприклад, кути вимірюються на пункті полігонометрії 1 розряду трьома заходами.
Тоді
.
Отже, установки лімба при наведенні на початкову точку будуть:
у 1 заході 0º10′,
у 2 заході 60º20′,
у 3 заході 120º30′.
Методика встановлення установки лімба для різних типів теодолітів вивчається в курсі “Геодезичні прилади”. Методика приведення теодоліта в робоче положення, наведення теодоліта на візирну ціль і взяття відліків розглянута в п.2.4.2.3 і п.2.4.2.4.
3.4.4 Спосіб окремого кута
Вимірювання окремого кута в одному заході здійснюється 2 півзаходами.
Перший півзахід:
а) наводять попередньо візирну вісь зорової труби при КЛ на ліву (задню у ході) марку, закріплюють алідаду, встановлюють на лімбі розраховану для даного заходу установку (краще встановити відлік на 0.1–0.2′ більший від розрахованого);
б) виконують наведення теодоліта на ліву марку і беруть двічі відлік;
в) виконують наведення теодоліта на праву марку і беруть двічі відлік.
Другий півзахід:
г) переводять трубу через зеніт, наводять теодоліт на праву марку і двічі беруть відлік;
д) виконують наведення на ліву марку і двічі беруть відлік.
При цьому в межах одного заходу алідаду обертають тільки за ходом годинникової стрілки або тільки проти ходу годинникової стрілки.
З двох півзаходів обчислюють середнє значення кута в заході.
Кількість заходів вимірювання кута вибирається згідно з табл. 3.2.
Допуски при вимірюваннях окремого кута в одному заході і між заходами приводяться в табл. 3.3.
Таблиця 3.3 - Допуски при вимірюваннях окремого кута
Елементи вимірювання |
При точності теодоліта |
||
1″ |
2″ |
5″ |
|
Різниці в значеннях одного і того самого кута, що отримані з двох півзаходів |
6″ |
8″ |
0′, 2 |
Коливання значення кута з різних заходів |
5″ |
8″ |
0′, 2 |
3.4.5 Вимірювання напрямків способом кругових заходів
Методика способу розглянута в розділі “Створення планових геодезичних мереж методом тріангуляції” (п.2.4.2.5).
3.4.6 Помилки кутових вимірів у полігонометрії
3.4.6.1 Обґрунтування необхідної точності кутових вимірів у полігонометрії
При обґрунтуванні необхідної точності
кутових вимірів виходитимемо з того,
що повинна забезпечуватись необхідна
точність полігонометричних ходів.
Відносна помилка ходу не повинна
перевищувати величини
,
яка передбачена “Інструкцією” [1], тобто
повинна забезпечуватися умова
|
|
(3.33) |
де ¦ — абсолютна нев’язка,
[S] — периметр ходу,
=1/25000 для полігонометрії 4 класу,
=1/10000 для полігонометрії 1 розряду,
=1/5000 для полігонометрії 2 розряду.
Відомо, що очікувана величина нев’язки
¦=2М,
де М — очікувана середня квадратична помилка кінцевої точки ходу.
|
|
(3.34) |
Але де mt і mu — середні квадратичні помилки поздовжнього і поперечного зміщень кінцевої точки ходу.
Застосовуючи принцип однакових впливів впливів, тобто допускаючи вплив помилок кутових і лінійних вимірів однаковим, а саме
|
mt=mu, |
(3.35) |
Запишемо
Тоді
|
|
(3.36) |
або
враховуючи, що ¦=2М,
а значить
,
запишемо
Але з
(3.33) граничне значення ¦
запишемо як
.
Тоді
або
|
|
(3.37) |
Але також відомо з (3.22), що
.
Прирівнявши (3.37) і (3.22), запишемо
|
|
(3.38) |
Для видовжених ходів L»[S]. З врахуванням цього, отримаємо з формули (3.38)
|
|
(3.39) |
або
|
|
(3.40) |
Формула (3.40) являє собою залежність між точністю кутових вимірів mb і точністю полігонометричних ходів.
Виконавши розрахунки за формулою (3.40), знайдемо, що в полігонометрії 4 класу кути необхідно вимірювати з середньою квадратичною помилкою
.
Тут n=15 — максимальна кількість сторін у ході.
Отримаємо аналогічно для 1-го розряду mb=5″,8, для 2-го розряду: mb=12″,5.
Інструкція [1] вимагає виконувати кутові виміри з середніми квадратичними помилками 3″, 5″ і 10″ у 4 класі, 1 і 2 розряді відповідно.
Відзначимо, що для 4 класу ця точність “Інструкцією” дещо занижена.