
- •Фінансовий аналіз Навчальний посібник
- •Вертикальний та горизонтальний аналізи формування фінансових результатів підприємства. Значення та завдання аналізу.
- •Розділ 1
- •1.2. Фінансовий стан підприємства як об'єкт фінансового аналізу
- •1.3. Об'єкт і суб'єкт фінансового аналізу, його мета та основні завдання
- •Мета фінансового аналізу залежно від різних партнерських груп, зацікавлених у його результатах
- •1.4. Основні напрями і види фінансового аналізу
- •1.5. Прийоми фінансового аналізу
- •1.6. Методи і моделі фінансового аналізу
- •1.7. Показники та фактори у фінансовому аналізі, їх класифікації
- •6. Показники акціонерного капіталу
- •Література
- •Розділ 2 інформаційне забезпечення фінансового аналізу
- •2 .1. Необхідність, суть і значення фінансової інформації
- •2.2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів
- •2.3. Загальні вимоги до фінансової звітності відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку
- •Зміни у складі звітності підприємства
- •2.4. Баланс як основне джерело інформації для фінансового аналізу
- •2.5. Звіт про фінансові результати як джерело інформації про прибутковість підприємства
- •2.6. Звіт про рух грошових коштів як джерело аналізу грошових потоків
- •Література
- •Розділ з аналіз майна підприємства
- •3.1. Економічна суть майна підприємства, його структура і класифікація
- •3.2. Аналіз основного капіталу (необоротних активів) підприємства
- •3.3 Оцінка нематеріальних активів підприємства
- •3.4. Оцінка матеріальних активів (основних засобів) та фінансових інвестицій
- •3.5. Оцінка оборотних активів
- •3.6. Загальна оцінка вартості майна
- •3.7. Оцінка рентабельності роботи підприємства
- •Література
- •Розділ 4 аналіз оборотного капіталу
- •4 .1. Завдання аналізу оборотного капіталу і його інформаційне забезпечення
- •4.2. Класифікація оборотних активів
- •4.3. Основні показники оцінки стану, структури й ефективності використання оборотних активів підприємства
- •4.4. Аналіз оборотних коштів підприємства і джерел їх формування
- •4.5. Аналіз стану виробничих запасів на підприємстві
- •4.6. Оцінка стану дебіторської заборгованості
- •4.7. Аналіз руху грошових коштів підприємства
- •Література
- •Розділ 5 аналіз джерел формування майна підприємства
- •5 .1. Теоретичні основи методології здійснення аналізу
- •5.2. Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування майна
- •5.3. Аналіз рентабельності капіталу
- •5.4. Оцінка вартості капіталу
- •Література
- •Розділ 6 аналіз грошових потоків
- •6 .1. Поняття, види і значення грошових потоків для підприємства
- •6.2. Аналіз руху грошових коштів
- •6.2.1. Розрахунок тривалості фінансового циклу
- •6.2.2. Методи оцінки руху грошових коштів
- •6.2.3. Оцінка оптимального рівня грошових коштів
- •6.2.4. Визначення вартості грошей у часі
- •Література
- •7.2. Аналіз показників ліквідності та платоспроможності
- •Література
- •Розділ 8 аналіз фінансової стабільності та стійкості підприємства
- •8 .1. Суть фінансової стабільності та стійкості
- •8.2. Основні чинники, що впливають на фінансову стійкість підприємства
- •8.3. Кількісна оцінка фінансової стійкості підприємства
- •8.4. Характеристика типу фінансової стійкості та її визначення
- •8.5. Оцінка запасу фінансової стійкості
- •Література
- •Розділ9 аналіз кредитоспроможності підприємства
- •9 .1. Сутність, значення і принципи кредитування
- •9.2. Аналіз кредитоспроможності позичальника
- •9.2.1. Оцінка кредитоспроможності підприємств , на основі фінансових коефіцієнтів
- •9.2.2. Оцінна кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків
- •9.2.3. Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику
- •9.2.4. Визначення класу кредитоспроможності підприємства
- •Література
- •Розділ 10 а наліз ділової активності підприємства
- •10.1. Теоретичні аспекти оцінки ділової активності суб'єктів господарювання
- •10.2. Основні напрями оцінки ділової активності підприємства
- •10.3. Методика здійснення аналізу ділової активності підприємства
- •10.3.1. Аналіз виробництва та реалізації продукції
- •10.3.2. Аналіз собівартості продукції
- •10.3.3. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства
- •Література
- •Розділ 11 аналіз фінансових результатів діяльності підприємства
- •1 1.1. Завдання й джерела інформації аналізу фінансових результатів
- •11.2. Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансових результатів підприємства
- •11.3. Система директ-кост як теоретична база аналізу витрат та оптимізації прибутку
- •11.4. Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції
- •III. Вплив на прибуток змін у структурі та асортименті реалізованої продукції (δр3) визначається за формулою
- •11.5. Аналіз розподілу і використання чистого прибутку
- •11.6. Аналіз показників рентабельності
- •11.7. Факторний аналіз показників рентабельності
- •11.8. Аналіз резервів зростання прибутку
- •Література
- •Розділ 12 аналіз інвестиційної діяльності підприємства
- •1 2.1. Економічна сутність інвестицій та інвестиційної діяльності
- •12. 2. Методологія оцінки реальних інвестицій
- •12.2.2. Оцінка показників ефективності проекту
- •12.2.3. Аналіз невизначеності і ризику інвестиційних проектів
- •12.3. Методологія оцінки фінансових інвестицій
- •12.3.1. Оцінка вартості фінансових активів
- •12.3.2. Оцінна дохідності фінансових активів
- •Література
- •Розділ 13 к омплексний фінансовий аналіз
- •13.1. Поняття комплексного фінансового аналізу
- •13.1.1. Мета організації та проведення комплексного фінансового аналізу
- •13.1.2. Об'єкт і суб'єкти комплексного фінансового аналізу
- •13.1.3. Завдання комплексного фінансового аналізу
- •13.1.4. Інформаційна база комплексного фінансового аналізу
- •13.2. Методологія організації комплексного фінансового аналізу
- •13.2.1. Базова структура моделі комплексного фінансового аналізу
- •13.2.2. Ранжування фінансових показників і коефіцієнтів
- •13.2.3. Розрахунок інтегрованого показника
- •13.2.3. Порівняння розрахункових показників з еталонними величинами
- •13.3. Часткові моделі комплексного фінансового аналізу
- •13.3.1. Оцінка вартості підприємства та ринкові показники кфа
- •13.3.2. Комерційна надійність підприємства та оцінка ймовірності його банкрутства
- •Література
1.5. Прийоми фінансового аналізу
До економіко-логічних прийомів належать прийоми порівняння, деталізація, групування середніх та відносних величин, балансовий прийом, горизонтальний (у часі) та вертикальний (структурний) аналіз, можна віднести інтегральний, графічний та кореляцінно-регресійні прийоми.
Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або просторовий, аналіз. Суть прийому порівняння полягає в порівнянні фінансових показників звітного періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) із показниками попереднього періоду. Для того щоб на основі результатів порівняння можна було зробити правильні висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність. Відповідність аналітичних показників пов'язана із відповідністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів.
Для того щоб величини, які порівнюються, були зіставні та якісно однорідні, потрібно забезпечити:
- порівнянність календарних періодів часу при вивченні динаміки показників (за кількістю днів, місяців);
єдність оцінки (нейтралізація цінового чинника);
єдність кількісних і структурних чинників (для цього порівнювальні якісні показники, наприклад собівартість, переводять на однакову (фактичну) кількість і структуру).
Обов'язковою умовою зіставлення порівнювальних показників є єдність методики їх розрахунків, оскільки бувають випадки, коли показники плакуються за однією методикою, а для їх фактичного визначення застосовується інша методика.
Деталізація як прийом широко використовують при аналізі чинників факторів і результатів господарської діяльності в часі та місці (просторі). За допомогою цього прийому виявляють позитивні та негативні дії окремих чинників, результати впливу яких, як правило, взаємно протилежні.
Групування як засіб розподілу сукупності на однорідні за ознаками елементи застосовують в аналізі для того, щоб розкрити зміст середніх підсумкових показників і впливу окремих одиниць на ці середні.
Прийом середніх величин краще відображують суть процесу, що відбувся, закономірності його розвитку, ніж більшість окремо взятих позитивних та негативних відхилень. Середні величини широко застосовують при проведенні аналізу, особливо при вивченні масових явищ, таких як середній виробіток, середні залишки запасів продукції тощо. Використовують середньоарифметичні та середньохронологічні зважені.
Прийом відносних величин (відсотки, коефіцієнти, індекси) дають змогу глибше зрозуміти суть і характер відхилення від базового показника. Відносні величини особливо необхідні для вивчення динаміки показників за ряд звітних періодів. Зростання чи зниження показника розраховують відносно єдиної бази, прийнятої за вихідну, або відносно ковзаючої бази, тобто до попереднього показника.
Балансовий прийом застосовують у тому разі, якщо потрібно вивчити співвідношення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, підсумки яких мають бути рівними. Найбільш поширеним є прийом балансових оцінок. Його використовують при аналізі фінансового стану підприємства та застосовують для перевірки повноти і правильності зроблених розрахунків щодо визначення впливу окремих чинників на загальну величину відхилення за показником, що вивчається. У всіх випадках, коли дія чинника самостійна, хоча й пов'язана з іншими чинниками, підсумок розмірів впливу окремих чинників має дорівнювати величині загального відхилення по показнику в цілому. Відсутність цього рівняння свідчить про неповне виявлення або наявність помилок при розрахунках рівня впливу окремих чинників.
Горизонтальний (у часі) аналіз передбачає порівняння кожної позиції звітності з аналогічною позицією попереднього періоду. Він дає змогу виявити тенденції зміни окремих статей або їх груп, що входять до складу бухгалтерської звітності. В основу цього аналізу покладено обчислення базисних темпів зростання балансових статей чи звіту про фінансові результати підприємства.
Найбільш типовими формами горизонтального аналізу є:
порівняння фінансових показників звітного і минулого періоду;
2)порівняння фінансових показників звітного періоду з показниками за планом;
3)порівняння фінансових показників за низку минулих періодів.Метою такого аналізу є виявлення тенденцій змін окремих показників, які характеризують результати фінансової діяльності підприємства.
Вертикальний (структурний) аналіз спрямований на визначення структури фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому. Вертикальний аналіз подає фінансову звітність у вигляді відносних величин, які характеризують структуру узагальнюючих підсумкових показників. Обов'язковим елементом аналізу слугують динамічні ряди цих величин, що дає можливість передбачати та прогнозувати структурні зрушення в складі господарських коштів і джерел їх покриття.
Найпоширенішими є такі форми вертикального (структурного) аналізу:
вертикальний (структурний) аналіз активів. У процесі цього аналізу визначають співвідношення (чистку) оборотних та необоротних активів; склад оборотних і необоротних активів, які використовують, склад активів підприємства за ступенем їх ліквідності, склад інвестиційного портфеля тощо;
вертикальний (структурний) аналіз капіталу передбачає визначення частки власного та позикового капіталу, склад власного і позикового капіталу, які використовують, за видами та склад позикового капіталу за строковістю зобов'язань тощо;
вертикальний (структурний) аналіз грошових потоків. У процесі цього аналізу в складі загального грошового потоку виділяють усі грошові потоки по оперативній (виробничій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Кожен із цих видів грошових потоків, у свою чергу, може бути більш глибоко структурований за окремими складовими.
Трендовий аналіз спрямований на порівняння кожної позиції звітності з низкою періодів, що передують, і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів окремих періодів.
Прямий (власне аналіз), коли результативний показник дроблять на складові; зворотний (синтез), коли його окремі елементи об'єднує загальний результативний показник.
Прийом послідовного вилучення чинників (ланцюгових підстановок) застосовують для розрахунків величини впливу окремих чинників у загальному комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовують у тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Суть прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно змінюючи кожен звітний показник базисним, усі інші показники розглядаються як незмінні. Така зміна дає змогу визначити ступінь впливу чинника на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості чинників, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починають з початкової бази, коли всі чинники дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків на одиницю більше від кількості визначаючих чинників. Ступінь впливу кожного чинника встановлюють послідовним відніманням: з другого розрахунку віднімається перший, з третього — другий тощо.
Використання прийому ланцюгових підстановок потребує сурової послідовності визначення впливу окремих чинників. Ця послідовність полягає в тому, що насамперед визначають ступінь якісних показників, які характеризують абсолютний обсяг діяльності, обсяг фінансових ресурсів, обсяг доходів та витрат, після цього— якісних показників, які характеризують
Рівень доходів та витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.
Прийом відносних різниць полягає в тому, що попередньо визначають абсолютну або відносну різницю (відхилення від базисного показника) за чинниками, що вивчають, і сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) по кожному чиннику перемножують на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників. При вивченні впливу на сукупний показник двох чинників (кількісного і якісного) прийнято перемножувати відхилення по кількісному чиннику на базисний якісний чинник, а відхилення по якісному чиннику — на звітний кількісний чинник.
Прийом абсолютних різниць використовують для розрахунку чинників у тих випадках, коли результативний показник можна подати у вигляді множення кількох показників. Вплив окремих чинників розраховують множенням різниці між фактичним та плановим (базисним) показниками на абсолютне значення іншого (інших) показників.
Прийом підносних різниць (по різниці відсотків, коефіцієнтів) застосовують у тому разі, якщо результативний показник можна представити як перемноження чинників (співмножників). Розрахунок окремих чинників виконують множенням різниці у відсотках ріння виконання плану по двох взаємопов'язаних показниках на абсолютний рівень результативного показника, що планується.
Прийом ланцюгових підстановок та прийом різниць є різновидністю прийому, який отримав назву «елімінування». Елімінування – це логічний прийом, який застосовують при вивченні функціонального зв'язку, при якому послідовно виділяється вплив одного чинника і виключається вплив усіх інших. Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовують для деталізації чинників 1-, 2- і п-го порядків, вплив яких на результативний показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку чинників визначають коефіцієнт пайової участі Кg як відношення приросту результативного показника до суми змін факторних. Рівень впливу окремих чинників на результативний показник розраховують множенням суми зміни цих чинників на коефіцієнт пайової участі.