4.6. Оцінка стану дебіторської заборгованості

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних вало­вих боргів між підприємствами, які призводять до необгрунтова­ного банкрутства багатьох підприємств.

Особливе значення мас аналіз і управління дебіторською та кредиторською заборгованістю в умовах інфляції, оскільки така іммобілізація власного оборотного капіталу стає найбільш неви­гідною для підприємств, тому що більшість з них відчувають го­стру нестачу оборотного капіталу. Оскільки кредиторська забор­гованість одного економічного суб'єкта є дебіторською іншого, то алгебраїчна сума кредиторської та дебіторської заборгованості для всієї економіки могла б дорівнювати нулю. Однак на підпри­ємствах України кредиторська заборгованість є більшою за дебіторську. Основними причинами цього є:

• кредиторська заборгованість оцінюється за повною ринко­вою ціною, тоді як дебіторська — за витратами;

• до суми кредиторської заборгованості включено заборгова­ність перед бюджетом, державними цільовими фондами та з ви­плати заробітної плати.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фі­нансовій звітності визначаються П(С)БО 10 «Дебіторська забор­гованість». Дебіторською заборгованістю вважають суму за­боргованості дебіторів підприємству на певну дату. Уся дебі­торська заборгованість поділяється на довгострокову й поточ­ну. Відповідно до п. 6 П(С)БО 10 у разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, по­слуги, така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебітор­ської заборгованості, яка не виникає у ході нормального опера­ційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає у ході нормального операційного циклу або буде поіашена протягом дванадцяти місяців з дати ба­лансу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, ро­боти, послуги, щодо якої існує невпевненість у її погашенні бор­жником, називається сумнівним боргом. Поточна дебіторська за­боргованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або за якою минув строк позовної давності, — це безнадійна дебіторська заборгованість.

Оскільки виробництво продукції на підприємстві відбувається за індивідуальними замовленнями, то переважна більшість потен­ційних покупців, мають змогу вчасно розрахуватися за неї.

Аналіз складу та структури дебіторської заборгованос­ті підприємства наведено в габл. 4.11. З наведеної таблиці вид­но, що на підприємстві за період 2002—2004 рр. відбулося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. грн, або більш як на третину, порівняно з 2002 р. Зменшення дебі­торської заборгованості може виникати внаслідок скорочен­ня обсягів відвантаження продукції, проте збільшення дохо­ду від реалізації (18 064 тис. грн —2002 р., 29 624 тис. грн — 2003 р., 36 453 тис. грн — 2004 р.) дає підстави говорити про поліпшення ефективності управління дебіторською заборгова­ністю.

Протягом періоду, що аналізується, найбільш суттєво змен­шилася дебіторська заборгованість з розрахунків за товари, робо­ти і послуги як в абсолютній сумі (на 1386 тис. грн), так і за част­кою в розрахунках з дебіторами (на 22,7 %). У 2004 р. була погашена дебіторська заборгованість із розрахунків з бюджетом у повній сумі (67 тис. грн),

Протягом періоду, який аналізується, у структурі дебіторської заборгованості спостерігалося зростання частки іншої поточної дебіторської заборгованості на 22,9 % при її зменшенні в абсолют­ній сумі на 99 тис. грн. Ця стаття складається із заборгованості з розрахунків з підзвітними особами, за претензіями, за відшкоду­ванням завданих збитків, з пенсійного і соціального страхування та розрахунків з іншими дебіторами.

Вихідну інформацію для оцінки стану дебіторської заборгова­ності, її динаміки та періоду інкасації подано в табл. 4.12.

Для аналізу дебіторської заборгованості розраховують коефі­цієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборго­ваність, який дорівнює відношенню суми дебіторської заборго­ваності за певний період до загальної суми оборотних активів підприємства. Коефіцієнт розраховують у динаміці.

Проаналізуємо середній період інкасації дебіторської заборго­ваності та кількість оборотів дебіторської заборгованості за ви­значений період.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості обчис­люють як відношення середнього залишку дебіторської заборго­ваності в періоді, що аналізується, до одноденної виручки від ре­алізації в цьому періоді.

Кііькість оборотів дебіторської заборгованості характери­зує швидкість обороту інвестованих у неї коштів протягом ви­значеного періоду і визначається як відношення загальної суми виручки від реалізації за період до середнього залишку дебітор­ської заборгованості за період, що аналізується.

Важливим є аналіз строку виникнення дебіторської заборго­ваності та розгляд складу простроченої дебіторської заборгова­ності, у межах якої виділяється сумнівна та безнадійна заборго­ваність.

За даними бухгалтерського обліку підприємства дебіторську заборгованість за строками погашення наведено в табл. 4.13. Дані таблиці свідчать про скорочення сум дебіторської заборгованості по всіх строках погашення. Проте в 2004 р. значною залишається інша дебіторська заборгованість, більша частка якої має строк погашення від 6 до 12 міс. Це є негативною тенденцією, що по­требує посилення контролю за «віковою» структурою та складом дебіторської заборгованості.

Відповідно до облікової політики підприємства нормальною вважають дебіторську заборгованість зі строком погашення до 3-х міс, а зі строком погашення більше від 3-х міс. — простроченою. Коефіцієнт простроченої заборгованості розраховують як суму дебіторської заборгованості, несплаченої в строк, до загальної суми дебіторської заборгованості підприємства.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості визначають як відношення середнього залишку дебіторської' за­боргованості, неоплаченої в строк у період, що аналізується, до суми одноденного обороту по реалізації в цьому періоді.

Як видно з табл. 4.14, значення майже всіх показників аналізу дебіторської заборгованості поліпшились. Коефіцієнт відволі­кання оборотних активів у дебіторську заборгованість у 2004 р. зменшився порівняно з 2002 р., що є позитивним явищем, оскіль­ки вказує на більш ефективне використання оборотних активів у господарській діяльності.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості харак­теризує роль дебіторської заборгованості у фактичній тривалості фінансового та загального операційного никлу підприємства. То­му зменшення цього показника є позитивним для підприємства.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності) показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. На підприємстві кошти, інвестовані в дебіторську заборгованість у 2002 р., перебували в обігу п'ять ра­зів, а в 2004 р. — 9 разів, що є позитивним для підприємства.

З 2002 по 2004 р. простежувалося зростання частки простро­ченої дебіторської заборгованості з 70 до 78%. Такий стан слід оцінювати як негативний, оскільки збільшується ймовірність пе­реходу частини простроченої дебіторської заборгованості в без­надійну.

Середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості змен­шився з 60 днів у 2002 р. до 26 днів у 2004 р. Враховуючи зрос­тання коефіцієнта простроченої дебіторської заборгованості, мож­на стверджувати, що скорочення середнього «віку» простроченої дебіторської заборгованості відбулося внаслідок збільшення об­сягів реалізації. Тому говорити про поліпшення якості простро­ченої заборгованості немає підстав.

Досить показовим при аналізі дебіторської заборгованості є порівняння наявного рівня заборгованості покупців з оптималь­ним її розміром.

Оптимальний розмір дебіторської заборгованості визнача­ють за формулою

де ОР— плановий обсяг реалізації продукції з наданням комер­ційного кредиту; Кс/ц— коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни продукції; Сп._о — середній період обороту дебіторської заборгованості в минулому періоді; СПП — середній період про­строчення платежів.

Наведені дані свідчать про те, що на початок 2003—2004 рр. залишки дебіторської заборгованості перевищували її оптималь­ний розмір на відповідний період. Виходячи з цього, існувала потреба розробки більш виваженої політики розрахунків з покуп­цями, оскільки завелике відволікання коштів у дебіторську забор­гованість призводить до зниження платоспроможності та необ­хідності пошуку зовнішніх джерел фінансування господарської діяльності.

На початок 2003 р. ситуація дещо змінилася: збільшення пла­нового обсягу реалізації продукції з наданням комерційного кре­диту привело до зростання оптимального розміру дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Залишки дебіторської за­боргованості на початок 2003 р. були меншими від її оптималь­ного розміру на 497 тис. грн, що дало змогу дещо послабити кре­дитну політику підприємства. Проте робити це потрібно досить виважено та обережно, враховуючи важливість покупців для під­приємства і їх надійність.

Повний аналіз стану дебіторської заборгованості неможливий без порівняння її з рівнем кредиторської заборгованості на під­приємстві. Фінансові служби підприємства мають постійно сте­жити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборго­ваності, оскільки значне перевищення дебіторської заборгова­ності створює загрозу фінансовій стійкості підприємства і потре­бує залучення додаткових коштів, а перевищення кредиторської заборгованості може призвести до неплатоспроможності підпри­ємства.

У найзагальнішому вигляді оцінити дебіторську та кредитор­ську заборгованість підприємств України можна так.

Протягом тривалого часу національна економіка продукувала борги.

Заборгованість між підприємствами набула загрозливих ознак для стабілізації та подальшого розвитку економіки, оскільки вона пов'язує ланцюгом взаємної заборгованості всі підприємства, суб'єктивно втягує у своє коло також прибуткові та платоспро­можні підприємства, свідчить про недостатність платіжних засо­бів в обігу, провокує бартерні операції, створює умови для ухи­ляння від виконання фінансових і бюджетних зобов'язань, приховування та неконтрольованого спрямування товарних і фі­нансових ресурсів, ставить під сумнів ефективність будь-яких за­ходів щодо фінансової та економічної стабілізації, бо є одночасно і причиною, і наслідком багатьох негативних процесів у розвитку економіки.

Дослідження простроченої заборгованості свідчить про висо­кий її рівень. У 2002 р. в загальній сумі дебіторської заборгованос­ті прострочена становила 46,3, а кредиторська — 48,2 %. У структурі кредиторської заборгованості частка заборгованості між під­приємствами України становила 86,7, дебіторської — 96 %.

Циркуляція пов'язана з ситуацією, коли низка підприємств має взаемозаборгованості одне перед одним і при цьому здебіль­шого неможливо виявити справжніх дебіторів, заборгованість яких фінансується справжніми кредиторами. Циклічна заборго­ваність оцінюється на рівні 80 % загальної суми заборгованості.

Дані, наведені в табл. 4.15, свідчать про перевищення на під­приємстві кредиторської заборгованості над дебіторською.

Якщо протягом 2002—2003 рр. кредиторська заборгованість була більшою за дебіторську більш як у 3 рази, то в 2004 р. спів­відношення дебіторської заборгованості до кредиторської вже становить майже 1 : 5.

Така ситуація не може оцінюватися однозначно. З одного бо­ку, підприємство активно користується «чужими» коштами у своїй господарській діяльності, а з другого — зростає ризик не­платоспроможності підприємства.

У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок про тенденції до поліпшення політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві. Свідченням цьому є розраховані коефіцієнти:

• відволікання оборотних активів у дебіторську заборгова­ність;

• середній період інкасації дебіторської заборгованості;

• кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначе­ний період;

• середній «вік» простроченої дебіторської заборгованості. Так, за період 2002—2004 рр. спостерігалося зменшення суми дебіторської заборгованості на 1585 тис. гри, або більш як на 30 % порівняно з 2002 р. Проте зросла частка іншої поточної де­біторської заборгованості, що потребує посилення уваги щодо формування цієї статті та контролю за строками її погашення.

Негативним явищем на підприємстві є перевищення протягом 2003—2004рр. наявного рівня дебіторської заборгованості над оптимальним розміром. Проте розрахункове значення оптималь­ного залишку дебіторської заборгованості на майбутній 2003 р. перевищує наявні залишки дебіторської заборгованості на поча­ток періоду, що можна оцінити позитивно.

На підприємстві потрібно формувати резерв сумнівних боргів, вести їх облік, оскільки прострочена понад 1 рік дебіторська за­боргованість може перетворитись на безнадійну, якщо керівниц­тво підприємства не вживе заходів, спрямованих на її стягнення.

Підвищенню якості дебіторської заборгованості на підприємс­тві сприятиме також використання векселів при розрахунках з покупцями.

Проведений аналіз свідчить про можливість підвищення ефек­тивності політики управління дебіторською заборгованістю на підприємстві та необхідність здійснення постійного аналізу.