2.6. Звіт про рух грошових коштів як джерело аналізу грошових потоків

Наступним звітом, який складає підприємство, є Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3). Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів і їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути викорис­тані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінан­сові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому су­му коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображується у Звіті про рух грошових коштів у роїрім трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність — це основна діяльність підприемства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

— надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

— надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

— платежі постачальникам;

— виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а та­кож короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

• платежі, пов'язані з придбанням основних засобів і немате­ріальних активів;

• надходження коштів від продажу необоротних активів;

• надання позик іншим підприємствам;

• надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

• випуск власного капіталу (акцій);

• отримання позик та їх погашення;

• викуп акцій власної емісії;

• виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що піднесення руху коштів до відповідної групи залежить насампе­ред від характеру господарської діяльності підприємства. Напри­клад, інвестиції в цінні папери, звичайно, є інвестиційною діяль­ністю підприємства, проте основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції— це операції, які не потребують грошо­вих коштів або їх еквівалентів. Це:

• бартерні операції;

• надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

—перетворення зобов'язань на власний капітал. Негрошові операції не включають до Звіту про рух грошових коштів.

Для складання Звіту про рух грошових коштів використову­ють показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку.

Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п'ять основних етапів (рис. 2.6).

Рис. 2.6. Послідовність складання Звіту про рух грошових коштів

У Примітках до фінансової звітності розкривається інформа­ція про рух грошових коштів:

а)склад грошових коштів та їх еквівалентів;

б)склад статей «Інші надходження», «Інші платежі» та інших статей, які об'єднують кілька видів грошових потоків;

в)негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності;

г)наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівален­тів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для викорис­тання групою, до якої належить підприємство.

У разі придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

а)загальну вартість придбання або реалізації майнового ком­плексу;

б)частину загальної вартості майнового комплексу, яка була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

в)суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г)суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) і зо­бов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3) подано в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Слід пам ятати, що власний капітал підприємства визначаєть­ся як різниця між вартістю його майна (А — активи) і борговими зобов'язаннями (3):

К = А - 3.

Власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу — це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відо­бражує поточну вартість прав власників підприємства. На суму власного капіталу мають суттєвий вплив усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і креди­торської заборгованості. Вона може лише випадково збігатися із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства або з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим власний капітал є основою для початку і продов­ження господарської діяльності будь-якого підприємства, він с одним із найсуттєвіших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1. довгострокового фінансування;

2. відповідальності та захисту прав кредиторів;

3. компенсації понесених збитків;

1. кредитоспроможності;

2. фінансування ризику;

3. самостійності та влади;

4. розподілу доходів і активів.

Як правило, підприємство створюють з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збере­ження свого капіталу.

Користувачі фінансової звітності потребують більш докладної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність надає інформацію про:

• джерела капіталу підприємства;

• правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;

• обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;

• пріоритетність прав на майно підприємства при його лікві­дації.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1. внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2. накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвер­тування зобов'язань, а також зростання вартості активів, не пов'язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Власний капітал — це власні джерела фінансування підприєм­ства, які без визначення строку повернення внесені його заснов­никами (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чис­того прибутку. Тому за формами власності капітал поділяють на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал);

• нерозподілений прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяють на:

• статутний капітал;

• додатковий капітал (нереєстрований), тобто додатково вкла­дений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Разом із фінансовими звітами подаються Примітки до фінан­сових звітів.

За принципом повного висвітлення фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій і подій, яка може вплинути на рішення, що приймають­ся на її основі. Інформація, яка підлягає розкриттю, наводиться безпосередньо у фінансових звітах або в Примітках до них.

Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, що забезпечує деталізацію і обгрунтованість статей фі­нансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої перед­бачене відповідними положеннями (стандартами).