2.2. Мета і завдання аналізу фінансових звітів

Головна мета аналізу фінансових звітів -— дати оцінку ре­зультатів ефективності діяльності підприємства за звітний період і його поточного фінансового стану, своєчасно виявляти й усува­ти недоліки у фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та підвищення його пла­тоспроможності.

При цьому слід вирішити такі завдання:

1. на основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками операційної, інвестиційної та фінансової діяльності дати оцінку виконання плану з надходження фінансових ресурсів та їх вико­ристання з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

2. зпрогнозувати можливі фінансові результати економічної рентабельності виходячи із реальних умов господарської діяль­ності й наявності власних і позикових ресурсів, розробити моделі фінансового стану за різноманітних варіантів використання ре­сурсів;

3. розробити конкретні заходи, спрямовані на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

Аналіз фінансових звітів має дати відповіді на два запитання: 1) чи має підприємство прибуток за результатами своєї фінансової господарської діяльності за рік; 2) чи спроможне підприємство виконати свої зобов'язання і чи не приведе таке виконання зобов'язань до ліквідації фірми у зв'язку з нестачею фінансових ресурсів?

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

• попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства;

• аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

• аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

• аналіз фінансових результатів підприємства;

• аналіз обігу оборотних коштів;

• оцінку потенційного банкрутства;

• аналіз дохідності (рентабельності);

• аналіз використання капіталу;

• аналіз рівня самофінансування;

• аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є звітний бухгалтерський баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про власний капітал, Звіт про рух гро­шових коштів, примітки до фінансової звітності, дані первинного її аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійс­нюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інфор­мації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проб­лем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства мають бути використані дані, які відповіда­ють певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, для того щоб порівня­ти фінансові результати, досягнуті в попередньому та поточно­му звітних періодах, необхідно використовувати лише порів­нянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, кри­теріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього мене­джменту. Однак, як правило, для прийняття ефективних управ­лінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показ­никами подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи парт­нерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у межах галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгал­терського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерсь­кого обліку — це процес розробки та послідовного застосуван­ня єдиних вимог, правил і принципів до визнання, оцінки й ві­дображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерсь­кого обліку.