Література

1. Ефимова О.В. Финансовьй анализ. — М.: Бухгалтерский учет,1996

2. Економічний аналіз: Навч. посіб. / М. А. Болюх, В. 3. Бурчевський, М.І.Горбатюк, за ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. — К.:КНЕУ,2001.-540с..

3. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу. Навч. Посіб.-К.:МАУП,2003. — 148с.

4.Ковалев В.В.Финансовый анализ. Управление капиталом. Вьгбор инвестиций. Анализ отчетности. — М.:Финансы и статистика, 2000.

2. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. — X.: Фактор,2002.-144с.

6.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз сільськогосподарських підприємств:Навч. Посіб. —К.КНЕУ, 2004. — 365 с.

7.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. — К.Вища шк., 2003. — 278 с.

8.ПрокопенкоІ.Ф. , Ганін В. /., Петрясва 3. Ф. Курс економічного аналізу:Підручник/за ред, І. Ф. Прокопенка. — Харків: Легас, 2004.-384с.

9.Шеремет А.Д., Сайфулин Р. С, Иегашев Е. В. Методика финансового анализа.-3-е изд., перероб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2001. —208с.

Розділ 2 інформаційне забезпечення фінансового аналізу

2 .1. Необхідність, суть і значення фінансової інформації

Для того щоб мати чітку уяву про фінансовий стан підприємства, потрібно вміти правильно розподілити ресурси, виявити напрями його розвитку, визначити основні питання, які потребугав коригування. Чи знаєте Ви, який фінансовий стан підприємства. Перебуває воно в стадії підйому чи скорочення своєї діяльності. Скільки це буде тривати? Наскільки ефективно працює підприємство та що можна зробити для підвищення рентабельності? Ці відповіді можна знайти, вивчивши фінансові звіти.

Фінансова інформація — це набір даних (у систематизованій певним способом формі) про:

• господарські ресурси, зобов'язання та фінансові джерела підприємства;

• рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов'язані з ними ризики;

• обороти фірми та якість її активів;

• обсяг і якість потоків грошових коштів.

Існує кілька підходів до оцінки діяльності фірми. Один і них — це аналіз фінансових звітів фірми. Він передбачає:

1.Вивчення Звіту про фінансові результати та Балансу підприємства;

2. Порівняння джерел та напрямів використання й розміщення коштів підприємством на певні періоди;

3.Проаналізувати, як пов'язаний звіт про фінансові результати і баланс за допомогою різних коефіцієнтів та співвідношень.

Мета аналізу фінансових звітів — допомогти фінансовим аналітикам обгрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про най­ефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

Аналіз фінансових звітів допомагає також оцінити ліквідність, фінансову стійкість, плато- і кредитоспроможність підприємства.

При аналізі фінансових звітів найважливішим є фінансовий стан підприємства в попередній і у звітний період. Такий аналіз дає змогу визначити вірогідність успіху чи банкрутства фірми,

• фінансову структуру — активи, які належать підприємству, та зобов'язання, які вона на себе взяла, у тому числі її гнучкість;

• оперативний цикл — стадії, через які проходить підприємство для того, щоб її продукція та послуги з'явились на ринку;

• тенденції та порівняльну ефективність — напрям розвитку компанії в тому вигляді, в якому він проявляється виходячи зі зіставлення фінансових результатів за низку періодів діяльності цього підприємства.

Головне в аналізі фінансових звітів — це зрозуміти та правиль­но інтерпретувати результати обробки даних.

Масштаб і напрям роботи при аналізі фінансових звітів зале­жить від конкретної мети аналізу.

Аналіз фінансових звітів розпочинають з попереднього озна­йомлення з підприємством, після чого переходять до поглибле­ною вивчення її діяльності та структури фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Фінансова звітність — це сукупність форм звітності, скла­дених на основі даних фінансового обліку з метою надання зов­нішнім та внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для при­йняття цими користувачами певних ділових рішень.

У світовій і національній практиці фінансова звітність ґрунту­ється на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності або значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу для адекватної інтерпретації фінансової звітності.

У фінансовому аналізі фінансового менеджменту використовують такі концепції фінансового обліку: 1) грошового вимірювання; 2) реалізації; 3) обережності; 4) матеріальності; 5) зістав­лення (накопичення); 6) вартості; 7) функціонуючого підприємства; 8) самостійного господарюючого суб'єкта; 9) постійності; 10) розкриття інформації; 11) об'єктивності; 12) подвійності; 13) систематичної перевірки.

Зауважимо, що коли необхідно порівняти показники різних підприємств, потрібно бути обережним. Не можна порівнювати показники одного підприємства з іншим тільки тому, що воно належить до тієї самої галузі промисловості. Слід вибирати під­приємства однієї галузі промисловості, які мають подібні харак­теристики, а саме:

• близький асортимент продукції;

• аналогічні розміри;

• єдину дату закінчення фінансового року;

• використання подібної облікової політики;

• застосування подібних методів аналізу (практика оцінки за­пасів на кінець року).

Мета фінансової звітності — надання користувачам для при­йняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації лро фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кош­тів підприємства.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби корис­тувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки спроможності підприємства вчасно виконувати свої зобов'язання;

• забезпеченості зобов'язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби тих користува­чів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.