Термінологічний словник

Акредитив (від франц. accreditif, від лат. accreditivus - довірчий) –

1) грошовий документ, за яким одна кредитна установа (банк) згідно з заявою клієнта доручає іншій здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги або виплатити пред'явникові А. певну суму грошей,

2) іменний цінний папір, що підтверджує право особи, на ім'я якої він виписаний, отримати в банку вказану в А. суму.

Акредитив грошовий (циркулярний) – розпорядження банку на виплату тримачеві акредитива у разі виконання умов, визначених акредитивом, вказаної в ньому суми у валюті тієї країни, де акредитив пред'явлено до оплати, за курсом на день оплати.

Акредитив ощадного банку України – іменний грошовий документ, що видається банком на ім'я громадянина, який має вклад у банку чи вносить під акредитив гроші. Гроші за таким акредитивом можна отримати в будь-якій установі Ощадбанку, пред'явивши акредитив, контрольний листок до нього та паспорт. Юридичним особам та на пред'явника

Грошовий агрегат — показник грошової маси, в якому зібрана певна її частина, наприклад, М0 — маса готівкових грошей в обігу.

Грошові агрегати — показники грошової маси в обігу від вузького М0 до широкого М5.

Грошова база (гроші підвищеної сили) — гроші, емітовані цен­тральним банком у вигляді готівки або записів по рахунках, що являють собою зобов'язання центрального банку проти внутрішніх та закордонних активів.

Грошова інфляція — теорія, згідно з якою інфляція пов'язана з розширенням грошової маси в обігу.

Грошова маса — сукупність готівкових та безготівкових грошових коштів, що перебувають в обігу.

У статистичній практиці України визначаються і використову­ються для цілей аналізу та регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза бан­ками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 - включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без поперед­ження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 - це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтіс­ніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес реалі­зації, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває в центрі найпильнішої уваги аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але обіг готівки здійснюється поза банками, і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників фун­кцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарообіг є гроші агрегату М0. Най­нижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна час­тина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М0 - найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент - готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обігу.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи називають ще грошима центрального банку, який їх без­посередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсум­ку й на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обігу поза банківською системою та в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у центральному банку.

Величину грошової бази (Гб) можна визначити за формулою

Гб = М0+Мк+Мрез, де

М₀ - сума готівки, що перебуває поза банками;

М к - сума готівки в касах банків;

М рез - сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку. Готівковий елемент (М0+Мк ) грошової бази відрізняється кількісно від готівкового агрегату М₀ - більший на суму готівки в касах банків.

Грошово-кредитний мультиплікатор — процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошовий оборот — сукупність переміщень грошових коштів між економічними суб'єктами в процесі обміну щодо погашення грошових зобов'язань.

Грошові потоки — частини грошового обороту, що відобра­жають певні платежі (наприклад, за товари, послуги, працю) формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Гривня — грошова одиниця незалежної держави Україна. «Гривня» як грошова й вагова одиниця Стародавньої Русі походить від найменування обруча — прикраси із золота чи срібла, який носили на шиї («за­гривку»). Частина цього обруча (рублена гривна), що оберталася в ролі грошей, стала основою найменування грошової одиниці «рубль».

Закон грошового обігу - економічний закон, за яким кожного конкретного моменту в обігу може перебувати лише певна об'єктивно зумовлена сума грошей (Г) , яка залежить від багатьох чинників і може бути обчислена за формулою

де

Т_р - сума цін реалізованих товарів,

Т_к - сума цін товарів, проданих у кредит,

П - сума платежів, для яких настав термін оплати,

З_в - сума зобов'язань, які взаємно компенсовуються,

Ш_о - швидкість обігу грошей.

Дотримання З.г.о. є важливим принципом грошово-кредитної політики держави та її банківської системи, оскільки перевищення в обігу фактичної суми грошей над об'єктивно необхідною призводить до знецінення, інфляції.

Закон Коперніка-Грешема - один із законів грошового обігу, викладений польським ученим М.Коперником 1526 р. в тракті "Про карбування монет" (лат. "Monetae cudendae ratio"), а трохи пізніше (1560 р.) вдало сформульований англійським фінансистом Т.Ґрешемом. Закон проголошує: "Гірші гроші витісняють з обігу кращі”. Це означає, що за біметалевої грошової системи гроші, вартість яких на ринку цінних металів нижча за їх номінальну вартість, витісняють з обігу ті монети, котрі коштують дорожче від своєї офіційної ціни. Так, за часів паралельного обігу золотих і срібних монет співвідношення між вагою різноманітних монет із золота і срібла було законодавчо зафіксоване. Нехай на момент фіксації такого співвідношення воно дорівнювало 1:14,5 і відповідало справжній ринковій ціні цих металів. Якщо під впливом ринкових чинників співвідношення цін змінювало наприклад, до 1:15, то досить вигідно було вилучити з обігу золоті монети, переплавити їх у зливки (приміром, вагою 1 кг) і продати за ціною 15 кг срібла, потім з 14,5 кг срібла викарбувати монети на вартість, еквівалентну первісне вилученим золотим монетам, а 0,5 кг срібла залишити собі як чистий прибуток (за вирахуванням витрат на переплавлення карбування). Таким чином, з обігу вилучалися недооцінені (в нашому прикладі - золоті) монети, а залишалися переоцінені, тобто "гірші” з погляду їх реальної ринкової вартості, - срібні. З.К.-Ґ. є об'єктивним законом щодо особливостей подвійного обігу лише металевих грошей. Тому механічне перенесення закону на визначення закономірностей паралельного обігу грошей паперових є некоректним.

Платіжна вимога – документ, по якому одержувач грошей представляє в банк вимога до платника про сплату визначеної суми грошей. Використовується тільки при взаємозаліку вимог.

Платіжне доручення – доручення підприємства про перерахування визначеної суми зі свого рахунка на рахунок іншого підприємства. Дійсно таке доручення 10 днів із дня виписки; при цьому день виписки не враховується. Платіжні доручення приймаються банком до виконання тільки при наявності засобів на рахунку платника, якщо інше не обговорено між банком і власником рахунка.

Платіжні вимоги-доручення. Це розрахункові документи, що містять вимоги постачальника до покупця оплатити на підставі спрямованих йому (минаючи банк) рахунків і відвантажувальних документів вартість поставленої чи продукції товару (виконаних робіт, зроблених послуг) і одночасне доручення покупця обслуговуючому його банку зробити оплату отриманої чи продукції товару (робіт, послуг).