Контрольні запитання

1 Які завдання вирішують пошукові свердловини?

2 Які завдання вирішують розвідувальні свердловини?

3 Як визначають верхню та нижню межу прогнозованого покладу нафти і газу?

4 Назвіть “пріоритетні точки” антиклінальної пастки для вибору пунктів закладання пошукових і розвідувальних свердловин?

5 Окресліть суть, переваги, недоліки та умови поодинокого розміщення свердловин.

6 Окресліть суть, переваги, недоліки та умови групового розміщення свердловин.

7 Які геологічні чинники впливають на вибір системи розміщення пошукових і розвідувальних свердловин?

8 Коли виникає необхідність проведення поверхових пошуків?

9 Для чого передбачається виділення незалежних і залежних свердловин?

10 В чому суть закладання свердловин за принципом "від відомого до невідомого"?

11 В яких умовах застосовується "хрестовий" профіль розміщення пошукових і розвідувальних свердловин?

12 Коли доцільно розміщувати пошукові та розвідувальні свердловини на радіальних профілях?

13 Коли доцільно розміщувати пошукові та розвідувальні свердловини на діагональних профілях?

14 Як визначається розмір передбачуваного покладу за коефіцієнтом заповнення пастки?

15 Як обґрунтовується і визначається (розраховується) глибина проектних свердловин?

Лабораторна робота № 12 Обґрунтування вибору експлуатаційних об’єктів

Мета роботи полягає у набутті практичних навиків з аналізу геолого-промислових даних, отриманих при випробуванні та експлуатації свердловин.

Завдання роботи полягає у розчленуванні продуктивної товщі на експлуатаційні об’єкти на основі аналізу конкретної ситуації.

Основні теоретичні положення

У розрізах нафтогазових багатопластових родовищ завжди виділяють експлуатаційні об’єкти, а іноді навіть розчленовують нафтогазоносну товщу родовища на поверхи розробки. Це роблять для того, щоб здійснювати розробку нафтогазових родовищ в цілому ефективно, тобто в належні терміни, забезпечуючи при цьому потреби промисловості у вуглеводнях та забезпечуючи максимальну віддачу вуглеводневої сировини при найменших витратах коштів.

Експлуатаційним об’єктом називається один або декілька продуктивних пластів, які об’єднуються в єдиний експлуатаційний видобувний горизонт. Ці пласти перфоруються одночасно, тобто вони експлуатуються єдиним фільтром. Для того, щоб об’єднати окремі пласти в єдиний експлуатаційний об’єкт необхідно:

1. щоб якість нафти сумісних пластів з технологічної точки зору була однаковою;

2. літолого-фізичні властивості пластів (літологічний склад колекторів, пористість, проникність) повинні бути подібними;

3. енергетичні властивості пластів, їх режими роботи, величини пластових тисків, температурні характеристики повинні також бути подібними;

4. розміри нафтових скупчень в пластах по площі повинні бути подібними. Це означає, що контури нафтоносності не повинні в плані розташовуватись на великих відстанях один від одного;

5. видобувні запаси вуглеводневих пластів, що об’єднуються в єдиний експлуатаційний об’єкт повинні бути подібними.

Якщо продуктивні пласти не відповідають вказаним вимогам, то їх об’єднання в єдиний експлуатаційний об’єкт не забезпечить виконання поставленої мети і один або декілька критеріїв, таких як видобування вуглеводнів з максимальним коефіцієнтом віддачі або інші, можуть бути втрачені.

Поверхом розробки називається частина нафтогазового розрізу родовища, яка експлуатується окремою серією видобувних свердловин. Поверхи розробки в багатопластових нафтогазових родовищах виділяють не завжди, а тільки тоді коли в цьому є потреби промисловості і це економічно вигідно. Як правило максимальна кількість поверхів розробки в нафтогазовому родовищі не сягає більше трьох. Поверхи розробки виділяють в розрізах нафтогазових багатопластових родовищ в тому випадку, коли є потреба максимально підвищити видобуток вуглеводнів в регіоні. Якщо виділено три поверхи розробки, то шляхом буріння окремих серій видобувних свердловин відразу на три поверхи, здійснюють видобуток вуглеводнів одночасно з усіх розбурених поверхів, що дозволяє значно підвищити видобуток нафти або газу на добу, квартал, рік тощо.

Вдаються до виділення поверхів розробки в розрізі нафтогазового родовища у випадку, коли необхідно розробляти нижній або середній поверх, в зв’язку з тим, що в цих поверхах зосереджені найбільші видобувні запаси вуглеводнів. Верхній поверх розробки в даному випадку розробляється після закінчення розробки нижнього і середнього поверхів. Іноді приходиться проводити розробку навпаки, починаючи з верхнього поверху, якщо в ньому скупчення вуглеводнів найбільші порівняно з середнім і нижнім поверхами.

Зручно виділяти поверхи розробки між окремими поверхнями неузгодженнь або відносити виділені поверхи розробки до окремих тектонічних поверхів в регіонах зі складною тектонічною будовою.