- •Лабораторний практикум
- •Івано-Франківськ
- •1 Загальні положення
- •2 Основні правила техніки безпеки
- •3 Звіт з роботи
- •4 Рекомендована література
- •Лабораторна робота №1 Абсорбція аміаку водою
- •Мета і задачі роботи
- •Теоретичні основи
- •1.2.1 Призначення і суть процесу
- •1.2.2 Параметри, які впливають на абсорбцію
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •1.5 Обробка результатів досліду
- •1.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №2 Адсорбційна очистка олив
- •2.1 Мета і задачі роботи
- •2.2 Теоретичні основи
- •2.2.1 Призначення і суть процесу
- •2.2.2 Параметри, які впливають на адсорбцію
- •2.3 Опис лабораторної установки
- •2.4 Порядок виконання роботи
- •2.5 Обробка результатів досліду
- •2.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №3 Ректифікація бінарної суміші
- •3.1 Мета і задачі роботи
- •3.2 Теоретичні основи
- •3.2.1 Призначення і суть процесу ректифікації
- •3.2.2 Параметри, які впливають на ректифікацію
- •3.3 Опис лабораторної установки
- •3.4 Порядок виконання роботи
- •3.5 Обробка результатів досліду
- •3.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №4 Екстракція бензолу етиленгліколем
- •4.1 Мета і задачі роботи
- •4.2 Теоретичні основи
- •4.2.1 Призначення і суть процесу
- •4.2.2 Методи екстракції
- •4.2.3 Параметри, які впливають на процес
- •4.3 Опис лабораторної установки
- •4.4 Порядок виконання роботи
- •4.5 Обробка результатів досліду
- •4.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №5 Каталітичний крекінг
- •5.1 Мета і задачі роботи
- •5.2 Теоретичні основи
- •5.2.1 Призначення, суть і механізм процесу
- •5.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •5.2.3 Каталізатор
- •5.2.4 Параметри, що впливають на процес
- •5.2.4.1 Якість сировини
- •5.2.4.2 Температура в реакторі
- •5.2.4.3 Час контакту сировини і каталізатора
- •5.2.4.4 Кратність циркуляції каталізатора
- •5.2.4.5 Тиск в реакторі
- •5.3 Опис лабораторної установки
- •5.4 Порядок виконання роботи
- •5.5 Обробка результатів
- •5.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №6 Підготовка сировини до каталітичного реформінгу
- •6. 1 Мета і задачі роботи
- •6.2 Теоретичні основи
- •6.2.1 Призначення, суть і хімізм процесу
- •6.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •6.2.3 Каталізатори
- •6.2.4 Параметри, що впливають на процеси
- •6.2.4.1 Якість сировини
- •6.2.4.2 Температура на вході в реактори
- •6.2.4.3 Об’ємна швидкість подачі сировини
- •6.2.4.4 Тиск в реакторах
- •6.2.4.5 Кратність циркуляції водневмісного газу
- •6.4 Порядок виконання роботи
- •6.5 Обробка результатів досліду
- •6.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №7 Карбамідна депарафінізація дизельного палива
- •7.1 Мета і задачі роботи
- •7.2 Теоретичні основи
- •7.2.1 Призначення і суть процесу
- •7.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •7.2.3 Параметри, що впливають на процес
- •7.2.3.1 Якість сировини
- •7.2.3.2 Склад і концентрація карбаміду
- •7.2.3.3 Співвідношення карбамід-сировина
- •7.2.3.4 Температура
- •7.2.3.5 Склад і кількість активатора та розчинника
- •7.2.3.6 Час контакту сировини з карбамідом
- •7.3 Опис лабораторної установки
- •7.4 Порядок виконання роботи
- •7.5 Обробка результатів досліду
- •7.6 Контрольні питання
7.2.3.5 Склад і кількість активатора та розчинника
Активатор послаблює зв’язки парафінів з іншими вуглеводнями сировини, сприяє підвищенню активності карбаміду за рахунок перебудови кристалічної структури з тетрагональної в гексагональну, послаблює дію смолистих речовин. В якості активатора використовуються вода, спирти, кетони. Для реактивного і дизельного палив кращим активатором є етиловий і пропіловий спирти, для олив - ацетон. Кількість активатора складає 2…10% і залежить від складу сировини і самого активатора.
Розчинник покращує контакт реагуючих речовин, знижуючи в’язкість нафтопродукту, а також полегшує розділення депарафінізованого продукту і комплексу. В якості розчинника використовуються органічні речовини: бензол, дихлоретан, бензин. Кількість розчинника складе 10...30% і залежить від виду сировини.
7.2.3.6 Час контакту сировини з карбамідом
При збільшенні часу контакту сировини з карбамідом зростає ймовірність проникнення твердих парафінів у канали кристалів карбаміду. Час контакту сировини і карбаміду складає 30-60хв та залежить від виду сировини. Збільшення часу їх контакту покращує якість депарафінізату, але знижує продуктивність установки. Утворенню комплексу сприяє і перемішування реакційної суміші, яке проводиться механічним способом.
7.3 Опис лабораторної установки
Схема лабораторної установки карбамідної депарафінізації наведена на рис.7.1. Установка складається з фарфорового стакана 1, механічної мішалки 2, яка з’єднана з електродвигуном 3, ЛАТРа 4 для регулювання обертів мішалки.
7.4 Порядок виконання роботи
У фарфоровий стакан 1 заливають 100г сировини - фракції дизельного палива, 100г розчинника – бензину, 8мл активатора – етилового спирту і засипають 75г кристалічного карбаміду. Включають мішалку 2 плавним поворотом ручки ЛАТРа 4 і перемішують реакційну суміш на протязі 30хв при кімнатній температурі. В процесі перемішування суміші утворюється комплекс карбаміду з твердими парафіновими вуглеводнями. Після цього мішалку виключають. Для відокремлення комплексу від рідких продуктів суміш із стакана 1 виливають у фільтрувальну лійку 5, яка з’єднана корком із конічною плоскодонною колбою 8. Для відсмоктування рідкої фази колбу під’єднують до вакуум-насоса. Комплексну сполуку 6, яка залишилася на фільтрі промивають розчинником для вилучення з її поверхні залишків сировини. Комплекс переносять у склянку і заливають 200мл гарячої води, яка нагріта до температури 80…90оС. Комплекс при цьому руйнується і парафіни спливають вверх. Відокремлення парафінів від водного розчину карбаміду проводиться у ділильній лійці. Водний розчин карабміду зливають у склянку, а пізніше в каналізацію. Парафіни 7 зливають у колбу ємністю 50мл і зважують. Рідкі продукти з конічної колби переливають у круглодонну колбу з відростком установки, схема якої наведена на рис.4.2. Бензин відганяють до температури 180оС. Після відгонки активатора і розчинника депарафінізат охолоджують і зважують.
1 - фарфоровий стакан; 2 - механічна мішалка; 3 - електродвигун; 4-ЛАТР; 5 - лійка для фільтрування; 6 - комплекс; 7 - парафіни; 8-фільтрат;9-штатив
Рисунок 7.1 – Лабораторне устаткування для карбамідної депарафінізації
Визначають температури застигання сировини і одержаного депарафінізату на установці 7.2. Для цього паливо заливають у пробірку 1 з подвійними стінками до мітки 2. Пробірку закривають корком 5, в якому закріплені термометр 3 і дротяна мішалка 4. Пробірку з паливом встановлюють в охолоджуючу суміш, яка складається з льоду (снігу) і хлориду натрію (калію) у співвідношенні 2:1. Починають випробування при безперервному перемішуванні палива мішалкою. Через кожні 5оС зниження температури палива проводять спостереження за його станом. Для цього швидко виймають пробірку і дивляться на світло чи не помутніло паливо. Коли досліджуване паливо помутніє, виймають з пробірки мішалку і продовжують випробування до застигання палива. Пробірку з паливом виймають періодично з охолоджуваної суміші (з інтервалом 2оС зниження температури), нахиляють її на 45о і дивляться чи не змінився меніск палива на протязі 1хв. Якщо меніск не змістився, то фіксують температуру і на цьому закінчують випробування. Якщо ж меніск палива змістився, то знову вставляють пробірку в охолоджуючу суміш і продовжують дослідження до моменту застигання палива.
