- •Лабораторний практикум
- •Івано-Франківськ
- •1 Загальні положення
- •2 Основні правила техніки безпеки
- •3 Звіт з роботи
- •4 Рекомендована література
- •Лабораторна робота №1 Абсорбція аміаку водою
- •Мета і задачі роботи
- •Теоретичні основи
- •1.2.1 Призначення і суть процесу
- •1.2.2 Параметри, які впливають на абсорбцію
- •Опис лабораторної установки
- •Порядок виконання роботи
- •1.5 Обробка результатів досліду
- •1.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №2 Адсорбційна очистка олив
- •2.1 Мета і задачі роботи
- •2.2 Теоретичні основи
- •2.2.1 Призначення і суть процесу
- •2.2.2 Параметри, які впливають на адсорбцію
- •2.3 Опис лабораторної установки
- •2.4 Порядок виконання роботи
- •2.5 Обробка результатів досліду
- •2.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №3 Ректифікація бінарної суміші
- •3.1 Мета і задачі роботи
- •3.2 Теоретичні основи
- •3.2.1 Призначення і суть процесу ректифікації
- •3.2.2 Параметри, які впливають на ректифікацію
- •3.3 Опис лабораторної установки
- •3.4 Порядок виконання роботи
- •3.5 Обробка результатів досліду
- •3.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №4 Екстракція бензолу етиленгліколем
- •4.1 Мета і задачі роботи
- •4.2 Теоретичні основи
- •4.2.1 Призначення і суть процесу
- •4.2.2 Методи екстракції
- •4.2.3 Параметри, які впливають на процес
- •4.3 Опис лабораторної установки
- •4.4 Порядок виконання роботи
- •4.5 Обробка результатів досліду
- •4.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №5 Каталітичний крекінг
- •5.1 Мета і задачі роботи
- •5.2 Теоретичні основи
- •5.2.1 Призначення, суть і механізм процесу
- •5.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •5.2.3 Каталізатор
- •5.2.4 Параметри, що впливають на процес
- •5.2.4.1 Якість сировини
- •5.2.4.2 Температура в реакторі
- •5.2.4.3 Час контакту сировини і каталізатора
- •5.2.4.4 Кратність циркуляції каталізатора
- •5.2.4.5 Тиск в реакторі
- •5.3 Опис лабораторної установки
- •5.4 Порядок виконання роботи
- •5.5 Обробка результатів
- •5.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №6 Підготовка сировини до каталітичного реформінгу
- •6. 1 Мета і задачі роботи
- •6.2 Теоретичні основи
- •6.2.1 Призначення, суть і хімізм процесу
- •6.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •6.2.3 Каталізатори
- •6.2.4 Параметри, що впливають на процеси
- •6.2.4.1 Якість сировини
- •6.2.4.2 Температура на вході в реактори
- •6.2.4.3 Об’ємна швидкість подачі сировини
- •6.2.4.4 Тиск в реакторах
- •6.2.4.5 Кратність циркуляції водневмісного газу
- •6.4 Порядок виконання роботи
- •6.5 Обробка результатів досліду
- •6.6 Контрольні питання
- •Лабораторна робота №7 Карбамідна депарафінізація дизельного палива
- •7.1 Мета і задачі роботи
- •7.2 Теоретичні основи
- •7.2.1 Призначення і суть процесу
- •7.2.2 Сировина і одержувані продукти
- •7.2.3 Параметри, що впливають на процес
- •7.2.3.1 Якість сировини
- •7.2.3.2 Склад і концентрація карбаміду
- •7.2.3.3 Співвідношення карбамід-сировина
- •7.2.3.4 Температура
- •7.2.3.5 Склад і кількість активатора та розчинника
- •7.2.3.6 Час контакту сировини з карбамідом
- •7.3 Опис лабораторної установки
- •7.4 Порядок виконання роботи
- •7.5 Обробка результатів досліду
- •7.6 Контрольні питання
7.2.2 Сировина і одержувані продукти
Сировиною установки карбамідної депарафінізації є фракції дизельного палива прямої перегонки нафти або рафінати селективної очистки олив.
Продуктами установки є депарафінізоване дизельне паливо, що використовується як компонент зимового дизельного палива и(tзаст.< -25oC) або депарафінізована олива, що направляється на доочистку та м’які парафіни. Що використовуються як сировина для одержання синтетичних жирних спиртів і кислот. Їх, в свою чергу, використовують для виробництва миючих і поверхнево-активних речовин.
7.2.3 Параметри, що впливають на процес
До основних параметрів, що впливають на якість і вихід продуктів карбамідної депарафінізації відносяться: якість сировини, склад і концентрація карбаміду, співвідношення карбамід –сировина, температура, склад і кількість активатора та розчинника, час контакту сировини з карбамідом.
7.2.3.1 Якість сировини
Ефективність карбамідної депарафінізації залежить від фракційного і хімічного складів сировини. Найкращою для процесу є сировина з межами википання > 150oC i < 420oC, тобто гасові, дизельні фракції і фракція легкої оливи парафінової основи. Використання в якості сировини бензинової фракції недоцільно тому, що в ній не містяться парафінові вуглеводні з кількістю атомів вуглецю 9 і з якими карбамід утворює нестійкий комплекс. Поганою є і дуже важка сировина. В ній, як правило, знаходяться вуглеводні ізобудови і ароматичні вуглеводні. Розміри їх молекул більші діаметру каналів в карбаміді і тому вони не утворюють комплексної сполуки, а залишаються в депарафінізаті. Крім того, в такій сировині містяться асфальто-смолисті речовини і сірчані сполуки, які адсорбуються на поверхні карбаміду та ізолюють канали від сировини, в результаті чого утворення комплексу погіршується. Фракційний склад сировини контролюється на апараті Енглера.
7.2.3.2 Склад і концентрація карбаміду
Карбамід може використовуватися у кристалічному вигляді або у вигляді насиченого водного чи спиртового розчинів. У кристалічному стані карбамід є більш активним і дозволяє одержувати швидше і добре промитий комплекс.
7.2.3.3 Співвідношення карбамід-сировина
Оптимальне співвідношення між карбамідом і сировиною залежить від виду сировини. Для депарафінізації легкої сировини необхідно менше карбаміду, для важкої – більше. Кратність карбамід-сировина знаходиться в межах (0,7…1,2):1 для реактивного і дизельного палив, (1,0…3,0):1 для депарафінізації олив. При збільшення карбаміду зростає кількість вилученого парафіну із сировини, температура застигання депарафінізату знижується, але якість парафіну погіршується із-за наявності в ньому ароматичних вуглеводнів. Кратність карбамід-сировина регулюється кількістю сировини, що подається на установку.
7.2.3.4 Температура
Температура процесу залежить від якості сировини, а саме від її фракційного складу. При збільшенні молярної маси і температурних меж википання фракції температура депарафінізації зростає. При цьому зменшується в’язкість, покращується контакт між карбамідом і сировиною, але рівновага комплексоутворення зсувається вліво. Тому температуру процесу необхідно вибирати оптимальною, яка сприяє максимальному виходу депарафінізату з мінімальною температурою застигання. При депарафінізації реактивних і дизельних палив температура підтримується в межах 20…35оС, а при депарафінізації олив - +30…50оС. При більших температурах починається зворотній процес – руйнування комплексної сполуки. При нижчих температурах, внаслідок зростання в’язкості реакційної суміші, сповільнюється швидкість комплексоутворення. Крім того, для охолодження продуктів необхідні додаткові експлуатаційні витрати. Температура реакційної суміші у промислових умовах регулюється кількістю холодоагента, що подається в холодильник, через який циркулює реакційна суміш.
