1 курс / ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ

ДМИТРО ВИШНЕВЕЦЬКИЙ - ЗАСНОВНИК ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ

• Дмитро Вишневецький - засновник Запорізької Січі та організатор двох походів проти Османської імперії. Точна дата народження Дмитра Вишневецького невідома (близько 1517 р., Замок-палац Вишневецьких в місті Вишнівець Збаразького району Тернопільської області). В історії є лише згадки про те, що він був старшим сином князя Івана Вишневецького та його дружини Анастасії Семенівни, яка була дочкою княгині Острозької.

Рід Вишневецьких був одним із найбільш знатних і відомих на території сучасної України в 16 столітті, володіючи землями від Волині і Тернопільщини до Києва та Черкас.

• став легендарним козацьким отаманом "Байдою", очолював козаків під час двох успішних походів проти Ногайської Орди по нижньому Дніпру на татарсько-турецькі фортеці Іслам-Кермец, Кизи-Кермен (біля сучасних Каховки та Берислава Херсонської обл.) та на Очаків з метою виходу до Чорноморського узбережжя.

• вперше ім'я Дмитра Вишневецького згадується в українській історії в 1545 році під час ревізії Кременецького замку.

• Протягом 1548 й 1549 років князь Д. Вишневецький декілька разів нападав на Очаківський замок, що належав турецькому султану. Саме тоді 1551 року - король Речі Посполитої Сигізмунд II Август призначив Дмитра Вишневецького старостою міст-фортець Черкаси та Канів. Це була дуже неспокійна посада, на самому передньому краї боротьби з кримськими татарами й турками. Але князь не тільки вправно захищав українські землі, а й започаткував наступальну, дуже активну тактику у боротьбі з "басурманами", фактично переніс бойові дії на територію супротивника.

• Для того, щоб мати надійні бази серед Дикого поля, Д. Вишневецький приблизно 1552-1553 року на дніпровському острові Мала Хортиця розпочинає будувати фортецю - укріплення з багатьма дерев’яними конструкціями. Місце розташування своєрідної бази - залоги біля кочовищ кримських татар дозволяло козакам контролювати пересування їх орд. Цей острів, площею у 16 га, височів над Дніпром метрів на п’ятнадцять, стрімкі потоки ріки не дозволяли нападникам висаджуватися на ньому без перешкод. Туди почали стікатися козаки, оскільки ця фортеця повинна була стати форпостом у боротьбі проти татарської агресії. Згідно з результатами археологічних та гідрогеологічних досліджень, що проводилися в період з 1990 по 2000 рік, ототожнюється з островом Байда, який розташований на захід від острова Хортиця.

• літо 1553 року - Вишневецький несподівано для всіх залишає Малу Хортицю і разом зі своїм військом вирушає до Стамбулу. Там він протягом півроку служив султану Сулейману I.

• Восени 1553 року Д. Вишневецький спробував у столиці Оттоманської імперії Стамбулі врегулювати з султаном Сулейманом I Пишним прикордонні конфлікти. На думку М. Грушевського, метою поїздки князя "була ідея союзу на два фронти: спираючись на Литовсько-Польську державу, підтримувати добрі відносини з Туреччиною, держати в руках Крим".

• 1554 - Після повернення із Стамбулу князь був призначений польським королем Сигізмундом II Августом "стражником" на Хортиці.

• 1556 року козаки, якими керував Д. Вишневецький, нарешті збудували фортецю на цьому острові й укріпили поряд другий острів - Томаківку. Ситуація для Гіреїв в Дикому полі стала особливо загрозливою після того, як запорожці спалили їх форпост Іслам-Кермень й передмістя Очакова.

• 1557 рік - хан Девлет-Гірей спробував схилити Вишневецького на свій бік, однак той відповів відмовою. У результаті хан зібрав всю орду і зробив спробу захопити хортицьку фортецю. Облога фортеці тривала 24 дні, після яких татари зазнали великих втрат і змушені були відступити;

• влітку 1557 року - хан Девлет-Гірей знову спробував взяти фортецю. З ним ішли турецьке військо на човнах і молдавська підмога. Фортеця була взяла в повну облогу. Проте незабаром і загарбникам, і захисникам довелося покинути фортецю у зв'язку з браком провіанту. У результаті козаки невеликими групами прокралися через турецько-татарські заслони і попрямували уверх по Дніпру до Черкас. Фортеця була зруйнована;

• Ще наприкінці 1556 року князь, який бачив, що польський король прагне замирення з ханом, висилає до московського царя Івана Грозного посланців із пропозицією стати на службу до православного володаря. Після поразки на Січі Д. Вишневецький подається до Москви. Цар віддав князю "на кормление" місто Бєлєв з волостю, й ще декілька селищ. А вже на початку 1558 року наш герой на чолі п’ятитисячного загону прибув на Дніпро. Хан відійшов за Перекоп, бажаючи там відсидітися. Дуже скоро князь зрозумів, що цар бачить в ньому лише зручну зброю, якою можна приборкати татар.

• Крім того, московіти вступили до Лівонії й посварилися з Литвою. Д. Вишневецький не бажав зовсім розривати відносини з Річчю Посполитою й став діяти обережніше. 1559 року навесні князь з’являється з п’ятьма тисячами козаків й стрільців на Дону; за планами Москви він повинен був через Азов вдертися до Криму. Становище для хана було загрозливим - страшний голод охопив увесь Крим. Але цар "охолонув" до справ кримських, у найближчі роки він все більше уваги приділяв утриманню завойованих ним ханств - Казанського й Астраханського. До того ж Лівонська війна (1558-1583) з кожним місяцем забирала дедалі більше сил, сусіди Московії - Річ Посполита, Швеція й Данія зовсім не бажали утвердження московітів на берегах Балтики.

• 1561 рік - Вишневецький був оголошений зрадником у Великому князівстві Литовському через співпрацю з Москвою. Однак його така позиція не задовольняла, і він зі своїми козаками попрямував до Дніпра, зупинившись на острові Монастирському. Там він домігся від великого князя для себе і своїх супутників письмових гарантій безпечного перебування на території Великого князівства Литовського. Сигізмунд з радістю прийняв його, після чого Вишневецький важко захворів. Навіть думав, що його отруїли, і проходив лікування у медиків, що відповідали за здоров'я самого князя;

• 1562 рік - Вишневецький прибув з посольством до Москви, намагаючись схилити царя до продовження антиосманської боротьби, але, не досягнувши мети, повернувся в підданство до польського короля;

• У грудні 1562 року після аудієнції в польського короля на сеймі в Любелі князь познайомився з відомим авантюристом Ольбрехтом Лаським. Останній підмовив Д. Вишневецького втрутитися у боротьбу за престол господаря в Молдавії.

• 1563 рік - Вишневецький разом з польським магнатом Ласським здійснив похід на Молдову.

Дорогою спільники посварилися, О. Ласький повернувся до Польщі, а Д. Вишневецький із загоном у 500 козаків потрапив до пастки біля річки Серет. Ставленик султана Штефан IХ оточив запорожців. Декілька годин вони, за табором, укріпленим возами, витримували атаки ворогів. Частині козаків удалося вирватися з оточення. Але князь, важко хворий на той час, був знайдений молдавським селянином у стогу сіна. Господар видав Д. Вишневецького султану Сулейману II.

Страта 1563 року козацького ватажка в Стамбулі перетворилася на страшну, жорстоку розправу. Згодний краще прийняти мученицьку смерть, аніж іслам, князь мужньо лаяв султана, лихословив над його оточенням. Султан наказав повісити його на гак, вмурований у стіну палацу. За легендою, турок-стрілець не витримав знущань над знекровленим князем й поцілив в нього з лука. Цей трагічний кінець улюбленого українським народом захисника свободи й віри, забарвлений численними переказами й легендами, оспіваний в народних піснях і баладах.