1 курс / Державне життя у Галичині та на Волині в 1205-1238рр

Державне життя у Галичині та на Волині в 1205—1238 рр.

Наприкінці 1204 року Роман Мстиславович підписав угоду із угорським королем Андрашем ІІ про взаємну допомогу та патронат над дітьми один одного, у разі смерті одного з правителів. І дійсно, після смерті Романа його синам, Данилу та Василькові, було 4 та 2 роки відповідно і вони не могли самостійно захищати вотчину батька. Вдова Романа, Анна, зустрілася із Андрашем і отримала загін для оборони Галича. Саме ця допомога дозволила Романовичам номінально протриматися монархами Галицько-Волинського князівства у 1205-1206 роках.

Надалі за Галич та Волинь розгорнулася боротьба між гілками Рюриковичів (безпосередніми законними володарями цих земель Романовичами, нащадками героя «Слова о полку Ігоревім» Ігоровичами, Ростиславовичами на чолі із Мстиславом Удатним, Ольговичами, Юрійовичами), галицькими боярами, Польщею та Угорщиною.

У 1206 році до влади у Галицько-Волинському князівстві прийшли Ігоровичі, які розпочали репресії проти бояр – основного неспокійного елементу Галицького князівства. Саме конфлікт з боярством призвів до вигнання Ігоровичів у 1209—1210 рр. із Володимира та Галича: бояри з допомогою Андраша ІІ скидають Ігоровичів та запрошують до Галича 10-літнього Данила Романовича. Проте останнього уже через рік також знімають із князівства і з 1213 по 1214 у Галицькому князівстві відбувається порушення канонів феодального суспільства – бояри висувають на князівський стіл одного, з-поміж себе – Володислава Кормильчича. Данило і його мати княгиня Анна повернулися до Угорщини.

1214 р. Угорський король і польський князь уклали Спішську угоду про поділ Галицько-Волинської держави. Згідно з нею Володимир повертався Романовичам, а в Галичі мав правити угорський королевич Колман.

Польща та Угорщина, під приводом захисту прав Романовичів на Галицько-Волинську спадщину, перейшли у наступ на землі, про які йде мова, і проголосили на них владу 5-річного угорського королевича Колмана, одруженого на 3-річній польській княжні Соломії.

Проте уже у 1215 році поляки та угорці запрошують Данила до Володимира, княжити на Волині, лишаючи собі Галичину. Частина батькової спадщини знову належала Романовичам.

Надалі боротьба за Галичину розгорнулася між угорцями та новгородським князем Мстиславом Удатним, який довго був лояльним до Данила та Василька. У 1218 році Мстиславу таки вдається захопити Галич і наступного року(1219) він видає свою доньку Анну за Данила Романовича. Данило самовладно без материнської опіки почав княжити у Володимирі і збирати батьківську спадщину (спочатку волинську). Він звільнив від польських загарбників Берестейщину і Північне Забужжя (майбутня Холмщина).

1227 (1228) р. Данило повернув під свою владу Луцьку, Пересопницьку і Чорторийську волості, що знаменувало об’єднання майже всієї Волині. Волинську землю Данило передав молодшому братові Васильку, почав підготовку до відвоювання в угрів і бояр Галича.

1228 р. помер Мстислав Удатний, який перед цим під тиском бояр віддав Галич із волостю своєму зятю угорському королевичу Андрашу.

1230, 1233 р. Данило двічі брав Галич, проте утриматися в ньому не зміг.

1238 р. Данилу вдалося відібрати в бояр Галич і Галицьку землю, вигнати чернігівського княжича Ростислава Михайловича і нарешті утвердитися там. Посприяла цьому і смерть Андраша ІІ. Було відновлено єдність Галицько-Волинського князівства. Влада до смерті Данила більше не змінювалась, проте Ростислав із гілки Ольговичів до 1245 року намагався захопити Галич, допоки його військо не було розбито під містом Ярославом.

https://history-time.in.ua/article/1205-1238-roky

https://studopedia.net/6_72662_derzhavne-zhittya-u-galichini-ta-na-volini-v--rr.html