Аналізу фінансової звітності

Назва показника	Розрахункова формула	Економічний зміст
1	2	3
Показники ліквідності (короткострокові платоспроможності)
Робочий капітал	Оборотні активи -- Поточні зобов'язання	Частина оборотних акти­вів, що фінансується за рахунок довгострокових зобов'язань або власного капіталу
Маневреність робочо­го капіталу	Запаси	Частка запасів у загальній сумі робочого капіталу
	Робочий капітал
Коефіцієнт загальної ліквідності	Оборотні активи Поточні зобов'язання	Здатність підприємства покрити оборотними ак­тивами усі свої поточні зобов'язання
Коефіцієнт швидкої ліквідності	Ліквідні активи	Здатність підприємства виконати свої поточні зобов'язання за рахунок високоліквідних активів (Грошові кошти + Дебітори)
	Поточні зобов'язання

		Продовження таблиці
1 1	2	3
Коефіцієнт абсолют­ної ліквідності	Грошові кошти	Здатність підприємства терміново розрахуватися з короткостроковими зо­бов'язаннями
	Поточні зобов'язання
Інтервал захищеності	Ліквідні активи	Період часу, протягом якого підприємство може здійснювати поточну господарську діяльність на базі ліквідних активів, не залучаючи додаткових надходжень
	Щоденні грошові витрати Щоденні грошові витрати = =(Річні операційні витрати - - Амортизація)/365
1 Показники довгострокової платоспроможності
Коефіцієнт фінансо­вого ризику (співвід­ношення зобов'язань і власного капіталу)	Зобов'язання Власний капітал	Ступінь захищеності інвесторів
1 Коефіцієнт авгономії	Власний капітал	Ступінь захищеності інве- 1 сторів і кредиторів.
	Усього активів
1 Показники ефективності використання активів (ділової активності)
Оборотність запасів		Скільки разів у середньому поповнювалися запаси підприємством протягом звітного року
Коефіцієнт оборотно­сті запасів	Собівартість реалізованої продукції
	Середня вартість запасів
Середня тривалість одного обороту запа­сів	365	Кількість днів, що була необхідна підприємству для поповнення його запа- І сів
	Коефіцієнт оборотності запасів
1 Коефіцієнт обгфотно-	Продажі у кредит	Скільки разів у середньо­му дебіторська заборгова­ність протягом року пере­твориться у грошові кош­ти
сті дебіторської забо­ргованості	Середня дебіторська заборгова­ність
Середній період інка­сації дебіторської за­боргованості	365	Середня кількість днів, не­обхідних для погашення заборгованості дебіторами (замовниками), тобто сере­дній розрахунковий період кредиту, що надається замовникам |
	Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Продовження таблиці

1	___	3 1
Оборотність креди­торської заборговано­сті	Купівля в кредит	Скільки разів у середньому протягом звітного періоду підприємство розраховува­лося зі своїми кредиторами
	Середня величина кредиторської 1 заборгованості
Середня тривалість погашеної кредитор­ської заборгованості	365	Середня кількість днів, не­обхідних для оплати під­приємством своєї закупівлі, тобто середній розрахунко­вий період кредиту, отри­маного від кредиторів
	Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості
Операційний цикл	Середня тривалість обороту запа­сів + Середній період погашення дебіторської заборгованості	Середній період часу з моменту придбання запасів (сировини, товару) до мо­менту надходження грошей за реалізовану продукцію
1 Оборотність активів Коефіцієнт оборотно­сті активів	Продажі	Ефективність використан­ня усіх ресурсів підпри­ємства незалежно від джерела їх покриття. Кі­лькість повних циклів ви­робництва і обігу, що здійснюються на підпри­ємстві. Дохідність грошо­вої одиниці активів
	Середня вартість активів
1 Коефіцієнт оборотно-сті власного капіталу	Продажі	Швидкість обертання вла- 1 сного капіталу. Надлишок (чи нестача) продажів
	Середня величина власного капіталу
1 Коефіцієнт оборотно­сті робочого капіталу	Продажі	Швидкість обертання ро­бочого капіталу.
	Середня величина робочого капіталу
Оборотність довго­строкового капіталу	Продажі	Ефективність довгостро­кового капіталу (сума до­ходу на одиницю вартості довгострокового капіталу)
	Довгострокові зобов'язання + + Власний капітал
1 Оборотність (фондо­віддача) основних засобів	Продажі	Дохідність на одиницю вартості основних засобів
	Середня вартість основних засобів
Прибутковість
Прибутковість (рента­бельність) капіталу Норма прибутковості | на інвестований капітал	Прибуток	Сума прибутку на одини­цю вартості активів (рен­табельність інвестицій)
	Середня вартість активів

		Продовження таблиці
1	2	3
Норма прибутковості довгострокового капі­талу	Прибуток	Сума прибутку на одини­цю довгострокового капі­талу
	Довгострокові зобов'язання + вла­сний капітал
Норма прибутковості власного капіталу	Чистий прибуток Середня величина акціонерного капіталу	Сума чистого прибутку на одиницю вартості власно­го капіталу
Рентабельність про­дажів	Валовий прибуток Продажі	Здатність підприємства контролювати собівар­тість реалізованої продук­ції, зміни у політиці ціно­утворення
Коефіцієнт чистого прибутку	Чистий прибуток Продажі	Сума чистого прибутку на одиницю вартості реалізо­ваної продукції

Аналітичні процедури використовуються:

а) на переддоговірному етапі та етапі планування - як процедури оцінки ризиків для отримання розуміння підприємства та його середовища;

б) на етапі зменшення ризику суттєвого викривлення на рівні твер­джень (на етапі підтвердження залишків на рахунках) у фінансових звітах до прийнятно низького рівня - як процедури по суті, коли їх застосування може бути більш результативним або ефективним, ніж детальні тести;

в) наприкінці аудиту, на етапі обґрунтування аудиторського ви­сновку - для загального огляду фінансових звітів.

Аналітичні процедури на етапі планування

Під плануванням аудиту традиційно розуміють два аспекти:

планування обсягів послуг, які надається аудиторською фір­мою, їх розподіл у часі;

планування конкретної аудиторської перевірки. Метою аудиту фінансової звітності є формування судження щодо достовірності та об'єктивності інформації, яку містить така фінансова звітність. Така мета може бути досягнутою лише в результаті того, що аудитором буде отримано достатні та якісні докази. З іншого боку, для замовника аудиту збільшення обсягів перевірки має наслідком підви­щення її вартості. Отже, на етапі планування актуальним становиться питання визначення найбільш ризикованих зон та формування системи адекватних програм та процедур аудиту.

У кожному конкретному випадку аудитор може знаходитися у різ­них ситуаційних обставинах, які визначають точку початку здійснення процесу аудиту, і, як наслідок, його планування, а саме: процес аудиту починається до дати балансу; процес аудиту починається після дати балансу.

До цього можуть бути додані ще дві обставини: планування проце­дур проводиться для клієнта, з яким раніше укладалися договори, або з клієнтом аудиторська фірма буде мати справу вперше. Втім, ці обстави­ни можуть лише впливати на процедури оцінки складників аудиторсько­го ризику.

Оптимальною визначається ситуація, коли планування процесу ау­диту здійснюється для клієнта, який певний час знаходиться в полі зору аудитора, а процес аудиту починається до дати складання річної звітнос­ті. Саме з урахуванням таких обмежень нами будуть розглянуті питання застосування аналітичних процедур на стадії планування аудиту та скла­дання програм перевірки.

Напрямами застосування аналітичних процедур можуть виступати:

1. узгодженість показників різних форм фінансової звітності;

2. зміни абсолютних значень показників фінансової звітності;

3. зміни структури значень в окремих формах фінансової звітно­сті;

4. зміни у співвідношеннях показників однієї форми звітності;

5) зміни у співвідношеннях показників різних форм звітності. Перша група аналітичних процедур дозволяє ще на перших етапах

процесу аудиту отримати формальні докази щодо складання Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про власний капітал, Звіту про рух грошових коштів, інформації, яка розкривається у примітках вимогам діючих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (надалі -П(С)БО). Наприклад, зміни у значенні показника: "Нерозподілений при­буток (непокритий збиток)» Балансу повинні зіставлятися з показниками Звіту про фінансові результати та Звіту про власний капітал. З метою проведення узгодження показників різних форм фінансової звітності можна застосовувати розроблені міністерством фінансів України спеціа­льні таблиці.

Попереднє тестування звітності на узгодженість показників фінансо­вої звітності проводиться тоді, коли планування аудиту здійснюється пі­сля дати балансу. У протилежному випадку така процедура виконується на заключних етапах перевірки.

Аналітичні процедури на етапі підтвердження залишків на рахун­ках.

Друга група аналітичних процедур здійснюється шляхом аналізу ди­намічних рядів абсолютних значень по найбільш суттєвих для даного підприємства показниках, які містяться у фінансовій звітності. Цей на­прямок дуже тісно пов'язаний з дослідженням бізнесу підприємства. Ва­жливим є встановлення внутрішніми стандартами аудиторської фірми "сигнальних» або базових показників для підприємств-клієнтів.

У процесі планування цей напрямок використовується з метою вияв­лення "нетипових» змін, що дозволить визначити загальні пріоритети ау­диторської перевірки. Наприклад, у підприємства легкої промисловості різко скорочується маса обігових коштів, залишки запасів, незавершеного виробництва та готової продукції. Такі зміни відбулися внаслідок укла­дання договорів із замовниками на переробку давальницької сировини. Отже, традиційні питання програми аудиту промислового підприємства необхідно відкоригувати: замість перевірки порядку формування залиш­ків готової продукції та незавершеного виробництва до програми вно­сяться питання перевірки формування собівартості наданих послуг та до­ходів від надання послуг по переробці давальницької сировини.

Застосування аналітичних процедур на етапі обґрунтування ауди­торського висновку.

Наступні напрямки застосування аналітичних процедур можна об'єднати в один блок тому, що вони дозволяють у багатьох випадках ви­явити найбільш ризиковані зони для застосування тестів підтвердження, а отже, й раціонально спланувати розподіл часу здійснення аудиторської перевірки.

Фінансова звітність, щодо якої аудитор повинен висловити своє су­дження, характеризує ресурси підприємства та результат їх споживання протягом звітного року. Стан ресурсів підприємства на відповідну дату розкривають показники Балансу та Звіту про власний капітал. Результат споживання ресурсів за звітний рік розкривається у показниках Звіту про фінансові результати та Звіту про рух грошових коштів. Таким чином, очевидним є той факт, що зміни значень показників однієї форми звітнос­ті мають наслідком зміни показників інших форм. Необхідно зауважити, що найважливішою умовою, яка повинна виконуватися при проведенні аналізу змін показників, є забезпечення зіставності показників, оскільки можна зіставляти лише якісно однорідні значення. Тому застосування однакових облікових оцінок та елементів облікової політики у порівнюва­них періодах має ключове значення.

Аналіз змін структури значень в окремих формах фінансової звітності дозволяє додатково визначити пріоритети напрямків застосування тестів підтвердження. Разом з тим необхідно враховувати деякі особливості змін структури значень: якщо показники Балансу за своїм змістом є момент-ними, тобто характеризують стан активів, зобов'язань та власного капіта­лу на певну дату, то показники Звіту про фінансові результати є інтерва-льними - показують обсяг доходів та витрат за певний проміжок часу (звітний фінансовий рік). Структура активів, зобов'язань та власного ка­піталу, як правило, не має різких коливань, тому необхідно визначити фа­ктори, які мали наслідком відповідні зміни, та в процесі перевірки дослі­дити їх вплив на оцінку значень статей звітності.

Зміни, які відбуваються у структурі активу та зобов'язань Балансу, як правило, повинні адекватно зіставлятися зі змінами у структурі доходів та витрат Звіту про фінансові результати.

Зіставлення може здійснюватись, наприклад, за такими напрямками:

• зміни залишків статті "Виробничі запаси» та зміни у розмірі статті "Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги» у Бала­нсі;

• зміни у статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати та зміни залишків статей запасів, статті "Дебіторська заборгованість за товари, робо­ти, послуги» Балансу.

Наприклад, сталий обсяг реалізації або його скорочення відбува­ється на фоні накопичення (незмінності) залишків статей запасів. У такій ситуації можна очікувати наявності неліквідів і як наслідок, оцінки запа­сів за ціною, що перевищує їх можливу ціну реалізації.

Також при такому співвідношенні може бути вірогідним завищен­ня собівартості незавершеного виробництва та готової продукції.

Додатково в цьому контексті використовуються й інші показники, такі як середня тривалість операційного циклу, середній термін обороту оборотних активів, середній термін погашення дебіторської заборговано­сті. Найбільш прийнятною можна вважати ситуацію, коли темп росту об­сягів доходів основної діяльності випереджає темп росту середнього за­лишку дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Якщо накопичення залишків дебіторської заборгованості за това­ри, роботи, послуги відбувається поряд зі скороченням середнього терміну и погашення, то можна очікувати, що підприємство застосовує надійні процедури оцінки резервів сумнівних боргів. Виявлені інші співвідно­шення підвищують ризик системи внутрішнього контролю та вимагають планування більшого обсягу тестів.

• зміни у статті "Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» та статті "Витрати на збут» Звіту про фінансові ре­зультати;

• зміни обсягу операційних витрат, їх структури у Звіті про фінансо­ві результати та зміни у залишках статей запасів Балансу.