МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.Гетьмана

КРИВОРІЗЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

щодо вивчення дисципліни

“ПІДПРИЄМНИЦТВО І БІЗНЕС-КУЛЬТУРА”

для студентів спеціальності 6.107 “Економіка підприємства”

усіх форм навчання

УХВАЛЕНО

на засіданні кафедри

економіки підприємств

Протокол № від

Кривий Ріг – 2007

Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни "Підприємництво і бізнес-культура" для студентів спеціальності 6.107 "Економіка підприємства" денної форми навчання /Укл. Л. В. Качагіна - Кривий Ріг: КЕІ КНЕУ, 2007. с.

Укладач: Качагіна Людмила Всеволодівна, ст. викладач.

Рецензент: Пан Іван Афанасійович, к. е. н., доцент

Відповідальний за випуск: С.В. Волошина, доц., к. е. н., завідувач кафедри економіки підприємств.

ВСТУП

Становлення ринкової економіки, посилення конкуренції передбачає перехід до активної підприємницької діяльності юридичних та фізичних осіб, створення підприємств різних форм власності. Вирішення цієї проблеми залежить від рівня підготовки фахівців у галузі підприємництва, які повинні мати глибокі знання ринкових відносин, високі організаційні здібності у сфері підприємницької діяльності.

У ринковій економіці підприємництво – це основний вид самостійної господарської діяльності, яка здійснюється юридичними та фізичними особами. Ця діяльність спрямована на досягнення наміченого результату шляхом найкращого використання трудових, матеріальних, фінансових та інформаційних ресурсів при повній майновій відповідальності за результати своєї діяльності і одержані свідоцтва про державну реєстрацію.

Підприємець, починаючи свій бізнес часто змушений одночасно виконувати функції виробника, постачальника, збутовика, маркетолога, менеджера, фінансиста, плановика та бухгалтера. Для ефективного виконання цих функцій бізнесмену у підприємництві необхідно одержати базовий комплекс знань з них.

Метою вивчення дисципліни “Підприємництво та бізнес-культура” є ознайомлення студентів економічних спеціальностей з основами підприємницької діяльності, формуванням у майбутніх спеціалістів професійних знань у сфері початкових дій у бізнесі.

Головним завданням даного курсу є формування у студентів:

• розуміння логіки та схем підприємницької діяльності у загальному вигляді;

• типології підприємництва;

• дослідження середовища підприємницької діяльності;

• соціальної та етичної відповідальності бізнесу;

• створення підприємства;

• аналізу власних можливостей і результатів діяльності;

• знань етики ділових взаємовідносин і природи виникнення трудових конфліктів і суперечок.

Предметом курсу є закони, що управляють відносинами економічної власності між різними суб’єктами підприємницької діяльності та найманими працівниками з одного боку, а з іншого – діями підприємців у процесі вибору відносно рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ та послуг.

Методологічною основою вивчення дисципліни є діалектичний метод дослідження, основними елементами якого є: системний аналіз, метод абстракцій, аналіз і синтез, принцип суперечності.

Поточний контроль за вивченням курсу здійснюється згідно за графіком індивідуально-консультаційної роботи, який видається студентам на початку семестру для студентів денної форми навчання і в методичних вказівках по виконанню контрольних робіт для студентів заочної форми навчання.

Формою підсумкового контролю знань студентів з дисципліни “ Підприємництво і бізнес-культура” є залік по закінченню семестру, який будується на основі завдань теоретичного і практичного характеру.

Зміст дисципліни за темами Модуль1. Підприємництво як форма господарювання

Тема 1. Загальна характеристика підприємницької діяльності.

Основні питання:

1. Сутнісно-змістова характеристика підприємницької діяльності.

2. Правові основи й організаційні форми підприємницької діяльності.

Мета теми: сформувати знання щодо сучасного розуміння підприємництва, характеристики підприємницької діяльності, правових основ та організаційних форм підприємницької діяльності.

Основні терміни і поняття теми: підприємець, підприємництво, суб’єкт, об’єкт підприємницької діяльності, малий бізнес, спільне підприємництво, корпоративне підприємництво, товариство, корпорація, добровільні об’єднання.

Зміст теми:

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 ГКУ).

Принципи підприємницької діяльності: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію відповідно закону; вільний найом підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційних ризик; вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків; самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Виділяють три функції підприємницької діяльності: ресурсну, організаційну, творчу.

Основними цілями підприємницької діяльності є: одержання прибутку від вкладеного в той чи інший об’єкт підприємництва капіталу та інших засобів; задоволення попиту суспільства щодо конкретних потреб його членів.

Завдання, що формулюються для виконання в підприємницькій діяльності поділяються на два напрямки: завдання, виконання яких забезпечує успіх інноваційної діяльності підприємця; завдання які формують ефективність сталих чи наново здійснюваних процесів виробництва чи посередницької діяльності.

Основним суб’єктом підприємницької діяльності виступає підприємець, який взаємодіє зі споживачем, державою, найманими працівниками, партнерами по бізнесу.

Об’єктами підприємництва є, по-перше, інноваційна, по-друге, виробнича, по-третє, торговельно-посередницька діяльність. Об’єктами власне підприємницької діяльності є виготовлена продукція, виконана робота чи надана послуга – все що може задовольнити потреби і пропонується на рику для придбання, використання, споживання.

Підприємницька діяльність може здійснюватись в індивідуальній та колективній формах. Основними типами підприємницької діяльності є малий бізнес, спільне підприємництво або партнерство, корпоративне підприємництво.

Існують дві моделі підприємництва: класична та інноваційна, але можливе і їх поєднання. Класична модель – орієнтована на максимально ефективне використання наявних ресурсів підприємства. Інноваційна – передбачає активне використання нових управлінських рішень для підприємницької діяльності.

Правовою основою підприємництва є законодавчі та інші нормативно-правові акти. Правове регулювання підприємницької діяльності здійснюється Господарчим кодексом України та іншими нормативними актами, які регулюють діяльність підприємців, статут суб’єкта підприємства, та колективний договір, де розглядаються умови підприємницької діяльності та взаємовідносини підприємців і держави.

Відомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

- одноосібні володіння, власником якого є фізична особа або сім’я;

- товариства, які передбачають об’єднання капіталів фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутку, спільного контролю результатів бізнесу. Основою взаємин є партнерство. За ступенем участі у діяльності підприємства розрізняють товариства повні, командитні, товариства з додаткової та обмеженою відповідальністю;

- корпорація (акціонерне товариство) де власники мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в капітал.

Підприємці зобов’язані не задавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, права інших суб’єктів господарювання, права місцевого самоврядування та держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Загальні гарантії прав підприємців полягають в тому, що (ст.47 ГКУ): держава гарантує усім підприємцям незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права та можливості для залучення використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів; забезпечення підприємця матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок для держаних потреб; держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця; збитки завдані підприємцю внаслідок порушення юридичними, фізичними особами, державою або органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Добровільні об’єднання підприємницьких структур: асоціації, консорціуми, концерни, холдінги та інше.

Література: [2, р. 1; 3, гл. 1; 5 т. 6; 11, гл. 1, 2; 12, р. 1; 16]