14. Підготовка оборони мб (тб).

Підготовка оборони являє собою цілий комплекс заходів, які проводить командир роти (батальйону) в інтересах успішного виконання завдань, що поставили.

Підготовка оборони в роті (батальйоні) починається з отриманням бойового завдання від старшого командира. Вона включає:

- організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії та системи вогню, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми опорного пункту роти (району оборони батальйону);

- підготовку роти (батальйону) до виконання бойового завдання;

- зайняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню;

- інженерне обладнання опорного пункту (району оборони);

- організацію та проведення виховної роботи;

- практичну роботу командира роти (батальйону, його заступників і штабу) в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Тривалість та порядок роботи командира роти (батальйону) щодо організації бою в обороні залежить від умов переходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення противника та його дій, характеру місцевості та наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир роти (батальйону) приймає рішення, доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління. Потім виводить роту (батальйон) в указаний опорний пункт (район оборони) та організує його інженерне обладнання.

Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир роти (батальйону) з’ясовує його, організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічним засобам зв’язку. З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир роти (батальйону) організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.

15. Мета наступу, способи ведення наступу та їх коротка характеристика. Завдання мб у наступі.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості.

Сутність наступу полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Головними вимогами до наступу є: раптовість, рішучість, швидкість бойових дій, правильний вибір напрямку головного удару і зосередження сил і засобів для його здійснення.

В залежності від обстановки та завдань наступ може вестись на противника, який обороняється, наступає або відходить.

В залежності від умов, перехід до наступу на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним рота (батальйон) починає у раніш створеному згідно з рішенням командира бойовому порядку (вихідному положенні). Вихідне положення для наступу займається ротою (батальйоном) після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

Сутність цього способу наступу полягає в тому, що підрозділи заздалегідь та скрито займають вихідне положення та після інтенсивної вогневої підготовки та ударів авіації переходять в атаку.

Позитивною стороною цього способу є те що:

- надається можливість краще вивчити оборону противника та місцевість;

- детально організувати наступ у всіх ланках;

- надійно подавити оборону вогнем усіх засобів;

- домогтись одночасного і організованого переходу танків і піхоти в атаку.

Разом з тим цей спосіб має і свої недоліки:

- зосередження великої кількості сил і засобів на вузькій ланці фронту у безпосередній близькості від противника є небезпечним, особливо у випадку застосування ним засобів масового ураження, ВТЗ;

- потребує виконання великого обсягу інженерних робіт;

- затрудняє збереження скритності підготовки до наступу, та досягнення раптовості атаки.

Наступ на противника, який обороняється з ходу, може здійснюватися з вихідного району, району зосередження, місць постійної дислокації, навчальних центрів, районів навчань та у ході розвитку бойових дій у глибині наступу.

Сутність цього способу наступу складається у тому, що підрозділи під прикриттям ударів авіації та вогню артилерії, висуваючись із глибини, послідовно розгортаються з похідного у передбойовий та бойовий порядок і безупинно переходять в атаку.