- •Іі Розвиток уявлень про атом
- •1. Ідея атомізма. Дискретність речовини. Дискретність електричного заряду
- •2. Спектри випромінювання тіл. Лінійчасті спектри атомів. Серіальна формула Бальмера
- •1) Тверді тіла і рідини випромінюють суцільний спектр.
- •2) Спектри молекул – полосаті (окремі полоси).
- •3) Спектри атомів в газоподібному стані мають чітко окреслені лінії – їх називають лінійчастими.
- •3. Модель атома Томсона
- •4. Дослід Резерфорда. Ядерна модель атома
- •5. Протиріччя ядерної моделі атома Резерфорда з законами класичної фізики.
- •6. Постулати Бора. Правило квантування Бора.
- •1. Електрони в атомі рухаються тільки по дозволеним стаціонарним орбітам, не випромінюючи і не поглинаючи енергію.
- •7. Напівквантова модель атома Бора
- •8. Дослід Франка і Герца
3. Модель атома Томсона
У 1903 р. Томсон запропонував модель атома, згідно якій він уявлявся у вигляді сфери, яка рівномірно заповнена позитивним зарядом і всередині якої містяться електрони; електрони утримуються біля положень рівноваги квазіпружною силою , де r - відхилення електрона від положення рівноваги. В цілому атом не має електричного заряду. Напруженість поля в середині рівномірно зарядженої кулі:
,
де е – заряд кулі, R – його радіус. На електрон діє сила:
і він може коливатися з циклічною частотою
З цього співвідношення можна оцінити розмір атому
При (оптичний діапазон)
4. Дослід Резерфорда. Ядерна модель атома
У 1911р. англійський фізик Резерфорд висунув ідею про ядерну будову атома, згідно якої позитивний заряд розміщений в центрі атома, а навколо нього знаходяться електрони.
Питання про те, яка модель відповідає дійсності, могло бути розв’язане тільки експериментально. Відповідь на нього дали досліди Резерфорда по розсіянню -частинок речовиною, які були виконані в 1913 році. Схема досліду зображена на рисунку.. Тут Р – радіоактивний препарат, який випромінює -частинки, що мають електричний заряд +2е; Ф - тонка металева фольга (золото, платина та інші); Э- екран із ZnS (сірчаного цинку), який рухався по колу разом з мікроскопом М навколо точки падіння пучка -частинок на фольгу. При попаданні -частинок на екран виникали сциптиляції. Спостереження в мікроскоп зводилося до визначення кількості сциптиляцій за певний проміжок часу при положенні екрану під різними кутами .
Досліди показали, що при проходженні через фольгу більшість - частинок зазнає дуже незначних відхилень, але є чимала кількість й таких частинок, які зазнають дуже великих відхилень. Одна частинка з 8000 зазнавала відхилення на кут більший за 150о , тобто заверталася назад. Електрони, маса яких у 7000 разів менша за масу -частинок не могли вплинути на їх рух. Великі відхилення -частинок свідчили про те, що розміри позитивного заряду в атомі значно менші ніж розмір атома.
Якщо вважати що -частинка рухається прямо на позитивний заряд ядра атома, то можна оцінити мінімальну відстань між центрами ядра та -частинки при її повній зупинці, прирівнявши кінетичну енергію останньої і потенціальну енергію взаємодії їх зарядів:
Тоді при
Тобто розміри ядра виявилися менші розмірів атома в ~ 10000 - 100000 разів. Майже вся маса атому зосереджена в його ядрі.
Таким чином, модель атома Томсона була відкинута й замінена ядерною (або планетарною) моделлю Резерфорда.
5. Протиріччя ядерної моделі атома Резерфорда з законами класичної фізики.
Модель атома Резерфорда пояснювала розсіяння -частинок при проходженні металевої фольги, проте з погляду законів класичної фізики вона була неспроможна пояснити:
1. Стійкість атома (його довгоживучість);
2. Закономірностей в лінійчастих спектрах атомів;
3. Факт випромінювання атомом монохроматичного світла;
Суть у тому, що за законами класичної електродинаміки обертання електрона навколо ядра, завдяки доцентровому прискоренню, має супроводжуватися випромінюванням електромагнітних хвиль. В результаті випромінювання, енергія електрона має поступово зменшуватися, як і відстань електрона до ядра. Випромінювання електрона давало б суцільний спектр, а електрон швидко (за 10-10 с) впав би на ядро. Ці наслідки класичної теорії не відповідали дійсності.