10

Вступна лекція (Система нормативно-правового та організаційного управління інформаційної безпеки)

В сучасних умовах інформація відіграє ключову роль у функціонуванні суспільних і державних інститутів і в житті кожної конкретної людини, відповідно відбувається розвиток інформаційних процесів, які пронизують усі сфери суспільного життя. Інформатизація сфер суспільного життя стає незворотнім процесом, що зобов’язує держави більше уваги приділяти своїм національним системам забезпечення інформаційної безпеки шляхом проведення єдиної державної політики національної безпеки в інформаційній сфері, застосуванням системи заходів економічного, політичного і організаційного характеру, адекватних загрозам та небезпекам національним інтересам особи, суспільства та держави в інформаційній сфері. З іншого боку проблемою сучасності є проблема об’єктивного ускладнення структури міжнародних відносин і підтримання сталого миру, попередження конфліктів. Проблеми глобальної безпеки визначають суперечності сучасного етапу міжнародного розвитку, які досягли такого рівня і гостроти, що можуть поставити під загрозу забезпечення світового порядку, навіть саме існування цивілізації.

Звертаючи увагу на те, що світове співтовариство зустрілося з новою глобальною загрозою безпеці країн - інформаційною зброєю, в тому числі використанням ресурсів телебачення і радіомовлення з метою здійснення кампанії дезінформації, блокування мережі комунікацій, що дає можливість маніпулювання суспільною свідомістю соціальних груп населення країни з метою створення політичної напруженості та хаосу, провокації і навіть розпалення збройних конфліктів, актуального значення набуває дослідження правових засад захисту інформаційного простору держав і особливо сучасної України.

Захист інформації є важливою складовою частиною підтримання національної безпеки України. Що ж є об'єктом захисту? На сьогодні існує декілька сотень варіантів визначення суті терміна "інформація". Одне з визначень наступне: інформація – це зафіксоване на носії уявлення про предмети, процеси, події, явища та ін.

Під фіксацією (від лат. fixus – міцний, закріплений) розуміють закріплення чого-небудь у певному положенні або вигляді. Найпростішим прикладом є письмове закріплення відомостей, думок . Інформація для свого функціонування завжди вимагає наявності носія.

При цьому носієм інформації може виступати поле або речовина. У деяких випадках як носій інформації може розглядатися людина.

ЦКУ

Стаття 177. Види об'єктів цивільних прав

1. Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та

цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт,

послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності,

інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 200. Інформація

1. Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть

бути збережені на матеріальних носіях або відображені в

електронному вигляді.

{ Частина перша статті 200 в редакції Закону N 2938-VI ( 2938-17 )

від 13.01.2011 }

Інформація має деякі істотні з погляду її захисту властивості. Ці властивості для користувача або власника інформації можна розглядати як деякі бажані стани інформації (носіїв інформації). Такими властивостями є:

конфіденційність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого ознайомлення;

цілісність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого спотворення, руйнування або знищення;

доступність – властивість інформації бути захищеною від несанкціонованого блокування.

Розглянемо основні поняття, категорії, визначення і терміни.

1. Інформаційна сфера – область діяльності, що відноситься до створення, передачі і використання інформації, включаючи особисту і суспільну свідомість, інформаційну і телекомунікаційну інфраструктуру та власне, інформацію. Інформаційна сфера – це частина соціальної діяльності суспільства, тому в ній проявляються загальні закони буття, загальні і специфічні закономірності соціального розвитку.

2. Єдиний інформаційний простір країни – це сукупність інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури, що дозволяє на основі єдиних принципів і за загальними правилами забезпечувати безпечну інформаційну взаємодію держави, організацій і громадян при їх рівнодоступності до відкритих інформаційних ресурсів, а також максимально повне задоволення їх інформаційних потреб на всій території держави при збереженні балансу інтересів на входження у світовий інформаційний простір і забезпечення національного інформаційного суверенітету.

3. Інформаційні ресурси – інформаційна інфраструктура (апаратура і системи створення, обробки, збереження і передачі інформації), включаючи

файли і бази даних та інформацію й інформаційні потоки.

4. Загроза інформаційній безпеці – це такий стан, коли проявляються наміри або дії, які можуть нанести шкоду інтересам особистості, суспільства та держави в галузі інформації.

5. Незаконне використання інформаційних і телекомунікаційних систем і інформаційних ресурсів – їх використання без відповідного дозволу або порушення встановлених правил, законодавства чи принципів міжнародного права.

Інформаційна безпека – захищеність (стан захищеності) основних

інтересів особистості, суспільства і держави в сфері інформації, включаючи

інформаційну і телекомунікаційну інфраструктуру і власне інформацію та її параметри, такі, як повнота, об’єктивність, доступність і конфіденційність.

Інформаційна інфраструктура включає в себе:

- організаційні структури, що забезпечують функціонування і розвиток єдиного інформаційного простору (зокрема, збирання, обробку, збереження, поширення, пошук і передачу інформації). Забезпечувальну частину складають науково-методичне, інформаційне, лінгвістичне, технічне, кадро-

ве, фінансове забезпечення;

- інформаційно-телекомунікаційні структури – територіально розподілені державні і корпоративні комп’ютерні мережі, телекомунікаційні мережі і системи спеціального призначення та загального користування, мережі і канали передачі даних, засоби комутації і керування інформаційними потоками;

- телекомунікаційні технології;

- системи засобів масової інформації.

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами

національній безпеці України в інформаційній сфері є:

- прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

- поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

- комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;

- розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю

держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів

суспільства і держави;

- намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом

поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

До інформаційних ресурсів України входить вся належна їй інформація, незалежно від змісту, форм, часу і місця створення. Україна самостійно формує інформаційні ресурси на своїй території і вільно розпоряджається ними, за винятком випадків, передбачених законами і міжнародними договорами.