
- •Лекція № 1
- •Тема 1. Заняття 1. Класифікація артилерійських гармат.
- •1. Предмет навчальної дисципліни, структура побудови.
- •2. Задачі, що вирішуються наземною артилерією.
- •3. Класифікація артилерійських гармат і їх характеристика.
- •4. Конструкція артилерійських гармат.
- •Лекція № 2
- •Тема 1. Заняття 2. Артилерійські стволи.
- •1. Призначення та принцип будови стволів.
- •1.1 Призначення та основні вимоги, що пред'являються до стволів.
- •1.2 Класифікація стволів
- •1.3 Принцип будови стволів
- •Канал ствола артилерійської гармати – внутрішня порожнина ствола артилерійської гармати, що включає спрямовуючу і коморну частини та обмежена казенником і дульними зрізами ствола.
- •1.4 Будова казенника
- •1.5 Будова і дія дульних гальм
- •2. Напруги та деформації, які виникають при пострілі.
- •2.1. Сили, діючі на ствол при пострілі
- •2.2. Напруги і деформації, що виникають у стволі при пострілі
- •3. Знос каналу ствола.
- •3.1. Поняття зносу каналу ствола
- •1) За ступенем автоматизації:
- •2) За типом замикаючої ланки:
- •3) За способом обтюрації порохових газів:
- •2. Принцип будови та дії клинового затвора
- •3. Принцип будови і дії поршневого затвора
- •4. Допоміжні механізми затворів.
- •Тема 1. Заняття 4. Артилерійські лафети.
- •2. Дія пострілу на жорсткий станок лафету.
- •1. Призначення, класифікація, склад і основні вимоги, що пред'являються до лафетів
- •2. Дія пострілу на жорсткий лафет
- •3. Дія пострілу на гармату з відкотом по осі.
- •4. Умови нерухомості та стійкості гармати при відкоті.
- •2. Будова гальма відкоту.
- •3. Принцип будови та дія накочувача.
- •Тема 1. Заняття 6. Механізми наведення.
- •2. Принцип побудови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові).
- •1. Призначення і основні вимоги, що пред'являються до механізмів наведення і їх класифікація.
- •Умова самогальмування визначається залежністю:
- •2. Принцип будови та дії механізмів наведення (секторні, кругові, гвинтові)
- •3. Приводи механізмів наведення.
- •2. Принцип будови та дії механізмів заряджання.
- •3. Призначення, принцип побудови та дії вріноважую-чого механізму.
- •3.1. Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів
- •2. Ініціюючі вибухові речовини.
- •3. Тнрс (тринітрорезорцинат свинцю, стіфнат свинцю). C6h(no2)3o2Pb.H2o.
- •3. Бризантні вибухові речовини.
- •1. Тротил (тринітротолуол, тол). C6 h2 (no2)3сh3.
- •2. Гексоген (триметилентринітрамін). (ch2nno2)3.
- •3. Тетрил (с6h2(no2)3nno2ch3
- •Лекція 9
- •2. Загальна характеристика поля вибуху.
- •3. Дія вибуху на навколишнє середовище.
- •Лекція 10
- •Тема 2. Заняття 3. Загальна характеристика порохів.
- •2. Загальна характеристика димного пороху.
- •3. Загальна характеристика колоїдних порохів.
- •Лекція 11
- •2.Класифікація та будова боєприпасів.
- •За призначенням:
- •1. Призначення та класифікація снарядів.
- •2. Будова артилерійських снарядів.
- •3. Дія артилерійських снарядів.
- •4. Класифікація та будова підривників.
- •Підривник ргм-2
- •Дистанційна трубка т-7
- •2. Будова бойових зарядів.
- •Лекція 14 Тема 3. Заняття 4. Засоби ініціювання.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
- •1. Призначення, склад та будова засобів запалювання. Капсульна втулка.
- •2. Призначення, склад та будова засобів детонування.
2. Будова гальма відкоту.
Ідея пристрою гідравлічного гальма полягає в наступному: всередині циліндра, наповненого рідиною поміщається поршень зі штоком. Циліндр закріплений нерухомо в люльці. В поршні є невеликі отвори. Шток поршня зв'язаний із казенником ствола.
Під час відкату ствола поршень зі штоком переміща-тиметься всередині циліндра, а рідина через отвори в поршні пробризкується з об'єму за поршнем в зростаючий об'єм.
На подолання опору рідини, що пробризкується через ці отвори і витрачатиметься, головним чином, енергія руху частин відкоту. Інша частина енергії відкоту поглинається роботою сили накочувача і силою тертя, що виникає на спрямовуючих люльки і в сальникових ущільненнях гальма накочувача.
В сучасних гарматах для гальмування відкоту і накату застосовуються гідравлічні гальма, в яких гальмування здійсню-ється за рахунок гідравлічного тертя, що виникає при перетіканні рідини через отвори певного перетину, при цьому енергія відкату (до 75%) переходить у теплову енергію рідини.
Як робоче тіло використовується:
стеол-М у складі: гліцерин 43,6 %, етиловий спирт 20%, вода 32%, хромово-кислий калій 1,6 % і їдкий натрій 0,1 %;
гліцерин.
Найпоширеніші гальма відкоту – гальма веретенного типу.
Рис. 31. Схема дії гальма відкоту веретенного типу з модератором гальма накоту:
А – робоча порожнина; Б – неробоча порожнина;
1 – ущільнення; 2 – клапан – модератор; 3 – циліндр; 4 – шток з поршнем; 5 – веретино; 6 – компенсатор; 7 – трубка;
а – поржнина штока; б – отвір; в – канавка; г – отвір;
д – калібрований переріз; е - діафрагма
У конструкції гальма веретенного типу при відкаті потік рідини, що поступає з робочої порожнини в поршень, розділяється на два:
потік, що йде в неробочу порожнину через кільцевий зазор між веретеном і регулюючим кільцем – основний;
потік, що йде в порожнину штока через канавки модератора – додатковий.
При розрахунках гальма веретенного типу приймаються наступні допущення:
гальмо відкоту повністю заповнено реальною рідиною, стисливістю якої нехтують;
тиск всередині поршня дорівнює тиску Р1 в робочій порожнині;
тиск Р2 в неробочій порожнині дорівнює 0, внаслідок виникнення в неробочій порожнині вакууму.
А також вводяться наступні позначення і визначення:
Робоча площа поршня
.
Робоча площа гальма відкоту
.
Площа отвору регулюючого кільця
.
Змінна площа веретена
.
Змінна площа кільцевого зазору між веретеном і регулюючим кільцем
.
Мінімальна площа для проходу рідини в замодераторний простір =Атн-Ар.
Сила гальма відкоту буде дорівнювати сумі проекцій сил, діючих на шток з поршнем уздовж його осі:
Ф = Р1Ат + Р1(Атн-ар) – РзАтн.
Після численних перетворень даний вираз прийме наступний вигляд:
,
де к =
1,2 – 1,4 : К3
=
3 – 4, і всі величини (окрім
)
змінні і відомі.
визначається
з виразу:
.
Важливою позитивною якістю гальма веретенного типу є те, що у нього гальмо накоту (модератор) діє по всій довжині накоту. Це здійснюватиметься, якщо під час накоту вакуум буде зосереджуватися тільки в неробочій порожнині циліндра, а порожнина штока повністю заповнюватиметься рідиною.
Умова
заповнення порожнини штока рідиною
визначається з виразу:
.
При недотриманні даної умови необхідно змінювати розміри гальма з урахуванням характеру цієї залежності.
Сила гідравлічного опору гальма при накоті складається з Фн = Фон + Фтн,
де Фон – сила гальма відкоту при накаті;
Фтн – сила гальма накоту.
Ця сила розраховується з виразу:
.
Коефіцієнти
опору струменя вимірюються в межах:
К
=К=1,2
– 1,4 : К
=1,5
– 1,7, а також розраховується площа
канавок штока: атн
=
nbh,
де n – число канавок 2-4 і розташовуються вони в порожнині штока; b – ширина канавки 5-10 мм.
Тепловий режим гальма відкоту при стрільбі
Енергія, поглинена гальмом відкоту при пострілі, перетворюється на тепло, це приводить до нагріву рідини. Підвищення температури рідини викликає збільшення її об'єму і зменшення в'язкості.
Збільшення об'єму рідини без вживання спеціальних заходів (вживання компенсаторів, недоливу рідини) може привести до недокоту ствола.
Зменшення в'язкості рідини викликає зменшення сили гідравлічного опору гальма (зменшення коефіцієнтів опору К , К ,К ), а це приводить до збільшення відкоту і різкості накоту.
Нагрівання рідини вище 90С може привести до різкого зниження її в'язкості, втрати пружних властивостей гумових комірів ущільнень, виплавки чи просочення сальникових ущільнень.
Через складність процесів теплообміну дослідження теплового режиму гальма відкоту є вельми складною задачею. Її розвязання дозволяє встановити для даної гармати режими вогню, виходячи з наведеної температури нагріву рідини, розрахувати компенсатор рідини і т.д. Однією з технічних причин, обмежуючих режим вогню, є нагрів рідини в гальмі відкоту до гранично допустимої температури. При розрахунку приймають:
Тгр = 90С для стеол-М;
Тгр = 110С для веретенного масла.
Пристрій, призначений для підтримки постійного об'єму рідини в гальмі відкоту при стрільбі, називається компенсатором. Конструктивно він може бути:
пружинним;
пневматичним.
При нагріванні і розширенні внаслідок інтенсивної стрільби або значного підвищення температури навколишнього середовища надлишок рідини поступає в компенсатор з циліндра через отвір, стискаючи пружину або повітряну подушку компенсатора. Після охолоджування під тиском пружини або повітря рідина повертається в циліндр гальма відкоту.
При кожному пострілі внаслідок зміни тиску в неробочій порожнині циліндра відбувається перетікання рідині з компенсатора в циліндр і – назад. Для зменшення впливу пульсації рідини на роботу гальма відкоту площа отвору робиться невеликою або ставиться клапан.
Величина гранично допустимого тиску газу в компенсаторі Рпр визначається з виразу:
,
ця величина служить підставою для роботи пружини у разі вживання компенсатора пружинного типу.
У гальмі відкоту за відсутності компенсатора передба-чається недолив рідини, що становить 2-3% повного її об'єму.
В існуючих гармат найбільша швидкість відкоту Vmax = 10 – 12 м/c; то максимальна швидкість відкоту Vmax 1,8 – 2,5 м/с.
Час відкоту Тотк = 0,1 – 0,2 с, час накоту Тн = 1 – 1,5 с.